Постанова № 43005445, 02.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року м. ПолтаваСправа № 816/5086/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сич С.С.,

за участю:

секретаря судового засідання - Шевченко О.С.,

представника позивача - Радченка С.О.,

представника відповідача - Боровик Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

24 грудня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" /надалі - позивач; ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія"/ звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області /надалі - відповідач; Кременчуцька ОДПІ/ про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0006912203/2814 від 04.12.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є акт перевірки від 14.11.2014 № 2641/16-03-22-03-08/38742888, складений за результатами проведеної відповідачем позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" з питань взаємовідносин з ТОВ "Бізнестехнології" за період березень 2014 року. Вважає помилковими висновки акта перевірки про порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України по господарським операціям з ТОВ "Бізнестехнології", оскільки право на формування податкового кредиту підтверджується договором, податковими накладними, первинними документами бухгалтерського обліку та платіжними документами. Господарські операції носили реальний характер та повністю відображені в бухгалтерському та податковому обліку на підставі первинних документів, оформлених у відповідності до чинного законодавства. Пояснює, що на час придбання товару ТОВ "Бізнестехнології" було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в стані припинення не перебувало, знаходилося на податковому обліку та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

14.01.2015 до суду надійшли письмові заперечення, в яких на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилається на висновки проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" з питань взаємовідносин з ТОВ "Бізнестехнології" за період березень 2014 року, оформленої актом від 14.11.2014 № 2641/16-03-22-03-08/38742888. Зазначає про відсутність ТОВ "Бізнестехнології" за місцезнаходженням. Вказує, що до перевірки позивачем не надано подорожні листи та сертифікати якості; у товарно-транспортних накладних відсутні чіткі дані щодо пункту навантаження та пункту розвантаження товару; договір найму (оренди) транспортного засобу має виправлення; згідно АІС "Податковий блок" встановлено розбіжності між сумою податкових зобов'язань ТОВ "Бізнестехнології" і сумою податкового кредиту позивача в березні 2014 року на суму ПДВ - 15666,67 грн.; відповідно до проведеного аналізу єдиного реєстру податкових накладних в березні 2014 року ТОВ "Бізнестехнології" придбання вказаного товару не встановлено. Крім того посилається на висновки акту від 13.06.2014 № 1574/22-03/38830460 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнестехнології" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" зареєстроване як юридична особа 04.07.2013 (ідентифікаційний код 38742888), взяте на податковий облік та на час підписання акту перебувало на обліку в Кременчуцькій ОДПІ.

ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" зареєстроване платником податку на додану вартість з 01.08.2013, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200132710 від 01.08.2013.

У термін з 03.11.2014 по 07.11.2014 посадовою особою Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" з питань взаємовідносин з ТОВ "Бізнестехнології" за період березень 2014 року, за результатами якої складено акт від 14.11.2014 № 2641/16-03-22-03-08/38742888 /а.с. 13-20/.

За висновками перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в березні 2014 року на суму 15666 грн. 67 коп. /а.с. 20/.

24.11.2014 позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ письмові заперечення на акт перевірки /а.с. 169-171/, на які Кременчуцькою ОДПІ надано письмову відповідь листом від 01.12.2014 № 30403/10/16-03-22-03-13 /а.с. 27-30/.

04.12.2014 Кременчуцькою ОДПІ на підставі акту перевірки від 14.11.2014 № 2641/16-03-22-03-08/38742888 винесено податкове повідомлення-рішення № 0006912203/2814, яким ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у розмірі 23500 грн. 01 коп., у тому числі: за основним платежем у розмірі 15666 грн. 67 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 7833 грн. 34 коп. /а.с. 31/.

Позивач не погодився з вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню № 0006912202/2814 від 04.12.2014, суд дійшов наступних висновків.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати належним чином оформлені податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що 03.03.2014 між позивачем (покупець) та ТОВ "Бізнестехнології" (постачальник) укладено договір поставки № 03/3 /а.с. 33-34/, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця: буровий інструмент, різні види запасний частин і витратних матеріалів до бурових установок, промислового устаткування; згідно видаткових накладних на кожну партію товару, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Ціни, асортимент і кількість товару узгоджуються сторонами у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 3 договору сума договору складає 500000 грн. Оплата вартості товару, визначеної у відповідності з п. 1.1 цього договору, здійснюється на умовах відстрочення платежу, в гривнях прямим грошовим переказом на поточний банківський рахунок протягом 30 банківських днів з моменту передачі товару і на підставі виставленого рахунку-фактури. Датою передачі товару є дата підписання видаткової накладної. Пунктом 4 договору передбачено, що товар по цьому договору передається будь-яким зручним для покупця видом транспорту (доставки) - в м. Кременчук, м. Комсомольськ (за усним погодженням сторонами).

Згідно з положеннями пункту 10 договору цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих раніше зобов'язань по цьому договору.

На виконання умов договору поставки № 03/3 від 03.03.2014 ТОВ "Бізнестехнології" виписано позивачу наступні податкові накладні: № 60 від 03.03.2014 на обертач бурового верстака СКБ4 на загальну суму 45120 грн., у тому числі ПДВ - 7520 грн.; № 61 від 24.03.2014 на буровий насос нб 3 на загальну суму 48880 грн., у тому числі ПДВ - 8146 грн. 67 коп., копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 37-38/.

Вказані податкові накладні внесені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за березень 2014 року та суми податку на додану вартість згідно даних податкових накладних включені до складу податкового кредиту позивача березня 2014 року /а.с. 172-175/.

Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.03.2014 підтверджено, що ТОВ "Бізнестехнології" зареєстроване як юридична особа 17.07.2013 та станом на 24.03.2014 до ЄДР не було внесено відомостей про відсутність вказаної юридичної особи за місцезнаходженням, натомість згідно відомостей, що містилися в ЄДР станом на 24.03.2014 відомості про юридичну особу ТОВ "Бізнестехнології" були підтверджені /а.с. 185-187/.

Частиною 1 статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

З огляду на вищевикладене, суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність ТОВ "Бізнестехнології" за місцезнаходженням на час здійснення господарських операцій.

Станом на час виписки податкових накладних ТОВ "Бізнестехнології" було зареєстровано платником податку на додану вартість, свідоцтво платника податку на додану вартість № 200147427 від 30.10.2013 анульовано лише 09.07.2014 /а.с. 176, зворот/.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт отримання товару від ТОВ "Бізнестехнології" за договором поставки позивач підтверджує видатковими накладними №60 від 03.03.2014, № 61 від 24.03.2014 та податковими накладними, копії яких наявні у матеріалах справи /а.с. 35-38/.

Крім того, позивачем надано до суду копії рахунків-фактур, копію паспорту на насос буровий /а.с. 54-55, 71-84/ та копію витягу з Журналу реєстрації довіреностей /а.с. 194-195/.

Вказаний товар оприбутковано по бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується копією оборотно-сальової відомості по рах. 207 за березень 2014 р. та картки рахунку 207 за березень 2014 р. /а.с. 58-59/.

Фактичне перерахування позивачем коштів ТОВ "Бізнестехнології" підтверджується платіжним дорученням № 70 від 07.04.2014 та банківською випискою від 07.04.2014, копії яких наявні в матеріалах справи /а.с. 56-57/.

Представник позивача пояснив, що вказаний вище товар придбавався позивачем у ТОВ "Бізнестехнології" з метою модернізації (поліпшення) бурильного станка, наявного на підприємстві позивача, на підтвердження чого надав до суду копії: договору № 1208/1 від 12.08.2013, специфікації до договору, прибуткової накладної № 3 від 12.08.2013, паспорту на станок буровий, акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, накладних-вимог на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів, оборотно-сальдових відомостей по рах. 235, 10, за березень 2014 р., картки рахунку 10 за серпень 2013 р., карток рахунків 235 та 104 за березень 2014 /а.с. 60 -70, 85-91/.

Слід зазначити, що ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій АБ № 803134 має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД-2010: 71.12 Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах; 37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод; 09.90 Надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів; 43.13 Розвідувальне буріння /а.с. 143/.

Представник позивача у судовому засідання пояснив, що приймання товару та його перевезення здійснювалося директором ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" А.Г. Усовим.

На підтвердження фактичного перевезення товару від ТОВ "Бізнестехнології" позивачем надано до суду копії товарно-транспортних накладних та подорожніх листів /а.с. 39-41/.

Відповідно до п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до письмових заперечень на акт перевірки вих. № 24-11/14 від 24.11.2014, які були подані до Кременчуцької ОДПІ 24.11.2014, тобто до прийняття рішення контролюючим органом за результатами перевірки, додавалися копії подорожніх листів на підтвердження перевезення товару від ТОВ "Бізнестехнології" /а.с. 169-171/.

З огляду на вищевикладене суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про відсутність подорожніх листів.

Суд не бере до уваги посилання позивача на договір найму (оренди) транспортного засобу від 22.01.2014 з додатковими угодами /а.с. 196-198, 45-46/, оскільки вказаний договір найму (оренди) транспортного засобу було укладено між фізичною особою ОСОБА_4 та юридичною особою ТОВ "НВК "Геологія", однак, у порушення ч. 2 ст. 799 Цивільного кодексу України нотаріально не посвідчено, внаслідок чого за приписами ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України цей договір є нікчемним.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що А.Г. Усову було видано довіреність від 17.01.2014, копія якої наявна у матеріалах справи, на представлення інтересів в органах нотаріату, відповідних органах Державтоінспекції або будь-яких інших установах, підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування та форм власності з питань, пов'язаних з відчуженням автомобіля (транспортного засобу), його переобладнанням, ремонтом, проходженням технічного огляду; страхувати, визначати на власний розсуд місце стоянки автомобіля, а також здавати в оренду, продавати, за ціну і на умовах за своїм власним розсудом належний ОСОБА_5 на підставі технічного паспорта автомобіля НОМЕР_4, виданого МРЕВ м. Дніпродзержинськ УВС Дніпропетровської області 14.08.1992 року автомобілем марки, моделі УАЗ 432 А, 1985 року випуску, шасі № НОМЕР_3, двигун № НОМЕР_1, кузов № б/н, колір - бежевий, реєстраційний № НОМЕР_2, що стоїть на обліку в МРЕВ м. Дніпродзержинськ УВС Дніпропетровської області з 14.08.1992 року /а.с. 192-193/.

Представник позивача у судовому засідання пояснив, що у директора ТОВ "Науково-виробнича компанія "Геологія" А.Г. Усова, яким здійснювалося перевезення товару, був наявний реєстраційний документ на транспортний засіб, яким здійснювалося перевезення товару - УАЗ 452 А № НОМЕР_2.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 /в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, внутрішніх військ МВС, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); в) у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС; г) на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил;

ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Отже, особа, якій передано реєстраційний документ на транспортний засіб може користуватися транспортним засобом.

Позивачем у позовній заяві пояснено, що отриманий товар доставлявся за адресою м. Кременчук, вул. Чкалова, 2 оф.9, оскільки позивач користується приміщенням за вказаною адресою, на підтвердження чого надано копію договору оренди офісу № 5 від 01.07.2013 та акту приймання-передачі в оренду офісного приміщення від 01.07.2013 /а.с. 51-53/.

Матеріалами справи підтверджено, що у подорожніх листах чітко зазначено відомості про те, з якого місця вантаж має бути взятий (м. Вінниця, вул. Визволення, б.2 оф. 116) та куди має бути доставлений (м. Кременчук, вул. Чкалова, 2 оф.9) /а.с. 39-40/. Аналогічні адреси вантажовідправника та вантажоодержувача зазначені в товарно-транспортних накладних.

Відповідачем не спростовано надані позивачем докази реальності господарських операцій: факту отримання позивачем товару та його перевезення, оприбуткування отриманого товару, проведеного розрахунку за товар та використання товару для модернізації та ремонту бурильного станка.

Суд вважає за необхідне зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, неповне зазначення у товарно-транспортних накладних адреси пунктів навантаження та розвантаження, та не надання сертифікатів не спростовують сам факт здійснення господарських операцій з ТОВ "Бізнестехнології".

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не доведено, що договір, укладений позивачем з ТОВ "Бізнестехнології" був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного правочину і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Разом з тим, вироками судів ознаки узгоджених кримінально-карних дій в діях працівників позивача та ТОВ "Бізнестехнології" не встановлені.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з посиланням на акт Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 13.06.2014 № 1574/22-03/38830460 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнестехнології" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень 2014 р.", оскільки можливі порушення порядку здійснення господарської діяльності ТОВ "Бізнестехнології" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, з огляду на те, що у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Крім того, аналізуючи висновки вищевказаного акту суд вважає за необхідне зазначити, що дослідження первинних та інших бухгалтерських документів, якими оформлено господарські операції позивача з ТОВ "Бізнестехнології", в ході зустрічної звірки не здійснювалося, а тому такий акт не може бути належним та достовірним доказом факту не підтвердження реальності господарської операції.

Слід зазначити, що у акті Вінницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Вінницькій області від 13.06.2014 № 1574/22-03/38830460 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Бізнестехнології" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за березень 2014 р." зафіксовано, що відповідно до відомостей АІС "Податковий блок" ТОВ "Бізнестехнології" було включено до складу податкового зобов'язання з ПДВ у березні 2014 року операції по ТОВ "НВК "Геологія" на суму ПДВ - 15666,67 грн. /а.с. 159, зворот а.с. 159/. Суд відхиляє доводи відповідача про безтоварність господарських операцій з посиланням на те, що проведеним аналізом єдиного реєстру податкових накладних в березні 2014 року ТОВ "Бізнестехнології" придбання даного товару не встановлено, оскільки відповідно до пункту 11 підрозділу 2 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України /у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин/ реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року. Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Відтак, податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягала включенню до Єдиного реєстру податкових накладних, а отже, податкові накладні, виписані на суму менше 10 тисяч гривень, і не можуть міститися у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того суд зазначає, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем п. 198.1, 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України по господарським операціям з ТОВ "Бізнестехнології" у березні 2014 року.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення від № 0006912203/2814 від 04.12.2014 винесене Кременчуцькою ОДПІ без врахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 грудня 2014 року № 0006912203/2814.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Геологія" (ідентифікаційний код 38742888) витрати зі сплати судового збору в розмірі 182 грн. 70 коп. (сто вісімдесят дві гривні сімдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 06 березня 2015 року.

Суддя С.С. Сич