Ухвала суду № 43004650, 04.03.2015, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 738/2499/14-к Головуючий у І інстанції Парфененко О. Я. Провадження № 11-кп/795/178/2015 Категорія - ст. 187 КК України Доповідач Шахова О. Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіШахової О. Г.

суддів: Антипець В.М., Заболотного В.М.

при секретарі Оскірко Ю.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в порядку апеляційного розгляду кримінальне провадження, внесене в єдиний реєстр досудових розслідувань за №12014270170000267, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Менського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Мена Чернігівської області, з повною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 22 вересня 2005 року Менським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 308, ст. 75 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 10 травня 2006 року Менським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 185, ч.3 ст. 185, ст. ст.70, 71 КК України до 4 років позбавлення волі;

- 03 лютого 2009 року Менським районним судом Чернігівської області за ч.2 ст. 289, ст. 71 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 187 КК України;

з участю прокурора Рудько О.О., захисника ОСОБА_3, обвинуваченого ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И Л А:

На вирок суду обвинуваченим подано апеляційну скаргу, в якій просить вирок в частині його обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю в його діях складу даного кримінального правопорушення. Також, просить вирок змінити, перекваліфікувати його дії з ч.3 ст. 187 КК України на ч.3 ст. 186 КК України, пом'якшивши міру покарання у виді позбавлення волі та без призначення додаткового покарання у виді конфіскації всього належного майна.

Вироком Менського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 395, ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 186, ч.3 ст. 187 КК України, та призначено покарання: - за ст. 395 КК України у виді арешту строком на 4 місяці; - за ч.1 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки; - за ч.2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років; - за ч.3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі строком на 8 років із конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців із конфіскацією всього належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_2 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишено без змін.

Стягнуто з обвинуваченого на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 2 262 грн. 58 коп.

Питання щодо речових доказів вирішено відповідно до вимог ст.100 КПК України.

В апеляційній скарзі обвинувачений посилається на незаконність та необґрунтованість вироку у зв'язку із грубим порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Стверджує, що працівниками міліції було здійснено фальсифікацію доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України. Це підтверджується, зокрема, виправленнями дати з 14 серпня на 04 серпня 2014 року, у повідомленні начальника оперативного відділу Менської колонії, що він у липні 2014 року збирав на невідомому пустирі в м. Мена зілля коноплі, а його було затримано 09 серпня 2014 року і 14 серпня він знаходився під вартою. Вважає, що наркотичну речовину йому підкинуто під матрац дивану у вересні 2014 року і в даному випадку не може бути зберігання, якщо відсутнє збирання.

Щодо розбійного нападу на ОСОБА_4 апелянт зазначає, що нападу з його сторони на потерпілу, яким би була загроза життю останньої, у його діях не було. Про це свідчать матеріали кримінального провадження, зокрема: відсутність висновків судово-медичних експертиз, які б підтвердили наявність у потерпілої тілесних ушкоджень, заподіяння яких створювало б загрозу її здоров'ю або життю; показання самої потерпілої, відповідно до яких, при проникненні до квартири жодної реальної загрози не було, претензій до обвинуваченого остання не має. Вважає, що з огляду на викладене, його дії підлягають кваліфікації як грабіж, поєднаний з проникненням у житло.

Прокурором подано заперечення на апеляційну скаргу обвинуваченого. Вважає, що посилання апелянта на фальсифікацію доказів вини останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, є необґрунтованим. Протокол обшуку від 16 вересня 2014 року, яким було виявлено та вилучено особливо-небезпечну наркотичну речовину, було досліджено під час судового розгляду. Поняті, які приймали участь при обшуку, підтвердили своїми показаннями вірність відомостей, що вказані у даному протоколі. Інші процесуальні дії також були проведені у відповідності до вимог КПК України.

Зазначає, що доводи обвинуваченого стосовно того, що останній не скоював нападу на ОСОБА_4, а його протиправні дії не становили загрози життю та здоров'ю потерпілої, спростовуються показаннями самої потерпілої, свідка ОСОБА_5, а також відеозаписом слідчого експерименту.

При розгляді кримінального провадження судом І інстанції встановлено, що 22 липня 2014 року, близько 15 год. 30 хв., ОСОБА_2 з метою заволодіння чужим майном прибув до господарства ОСОБА_4, що знаходиться в АДРЕСА_2, витягнувши віконне скло, відкрив вхідні двері в будинок, зайшов в будинок, де вчинив напад на ОСОБА_4, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для її життя та здоров'я, який виразився у тому, що обвинувачений приставив до голови потерпілої пневматичний газо-балонний пістолет, чим викликав у неї реальні побоювання за своє життя та здоров'я внаслідок можливого застосування зброї у випадку, якщо вона не надасть згоди на вилучення майна, після чого обвинувачений відкрито, всупереч волі ОСОБА_4, заволодів належним їй майном: виробами з золота: ланцюжком з плетінням «Панцир» 585 проби довжиною 55 см. вагою 15г, вартістю 8819,00 грн.; ланцюжком плетіння «Якірне» 585 проби, довжиною 55 см., вагою 6г, вартістю 4091 грн.; кулоном у вигляді знака зодіаку «Тілець» 585 проби, вагою 1,03г, вартістю 760,00 грн.; кулоном у вигляді хрестика з промінчиками 585 проби, вагою 1,05г, вартістю 733,00 грн.; браслетом плетіння «Панцир» 585 проби, довжиною 19,5 см., розміром 17, вагою 1,7г, вартістю 1187,00 грн.; ланцюжком з пластинчастим плетінням 585 проби довжиною 55 см., вагою 7г, вартістю 4760,00 грн.; кулоном у вигляді ключика 585 проби, вагою 0,97г, вартістю 675,00 грн.; кулоном у вигляді хрестика 585 проби, вагою 1,07г, вартістю 554,00 грн.; сережкою у вигляді вибитих наскрізь листків дерева 585 проби, вагою 3,64г, вартістю 2079,50 грн.; ланцюжком довжиною 55 см., вагою 7г, вартістю 3500,00 грн.; золотим браслетом довжиною 19,5 см., вагою 7,09г, вартістю 3545,00 грн.; золотим браслетом довжиною 19,5 см., вагою 5г, вартістю 2500,00 грн.; золотою обручкою 18 розміру, вагою 4,97г, вартістю 2485,00 грн.; золотою обручкою 18 розміру, вагою 3,25г, вартістю 1626,00 грн.; біжутерією: каблучкою звичайною 18 розміру, вагою 3,25г, вартістю 2,50 грн.; каблучкою у вигляді квітки 18 розміру, вагою 4г, вартістю 3,50 грн.; каблучкою звичайною 18 розміру, вагою 3г, вартістю 1,50 грн.; каблучкою у вигляді чотирьох пелюстків 18 розміру вагою 4,05г вартістю 5,00 грн.; двома каблучками з каменями у вигляді ромба з камінцями 18 розміру, вагою 5г, вартістю 4,50 грн.; двома каблучками у вигляді гілок 18 розміру, вагою 5г, вартістю 7,00 грн.; браслетом у вигляді квітів з камінцями, довжиною 19,5 см., вагою 2г, вартістю 15,00 грн.; брелоком вагою 3г, вартістю 1,50 грн.; обручкою 18 розміру з каменем, вартістю 1,50 грн.; грошима в сумі 60,00 грн., чим спричинив потерпілій майнової шкоди на загальну суму 37416,50 грн.

ОСОБА_2, будучи особою, щодо якої було застосовано адміністративний нагляд, відповідно до ухвали Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2014 року, порушив правила адміністративного нагляду, а саме самовільно залишив своє місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, що виразилось у тому, що останній 15 травня 2014 року виїхав без поважних причин та без дозволу начальника Менського РВ УМВС України в Чернігівській області за межі Менського району Чернігівської області до міста Києва де перебував до 18 травня 2014 року, а також 24 липня 2014 року виїхав без поважних причин та без дозволу начальника Менського РВ УМВС України в Чернігівській області за межі Менського району Чернігівської області до міста Чернігова.

Крім цього, 16 вересня 2014 року близько 13 год. при обшуку житла за місцем проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 в дивані було виявлено та вилучено целофановий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, що є особливо небезпечним наркотичним засобом каннабісом, масою в перерахунку на висушену речовину 12,178 грамів, який обвинувачений зберігав без мети збуту.

Повторно, 08 серпня 2014 року близько 20 год.10 хв. ОСОБА_2, рухаючись на велосипеді по вулиці Ринковій біля кафе «Корона» в місті Мена Чернігівської області, вчинив відкрите викрадення чужого майна, а саме зірвав із шиї ОСОБА_6 ланцюжок з пластинчастим плетінням виготовлений із золота 585 проби довжиною 45 см. вагою 7 г. вартістю 4760,00 грн., заподіявши таким чином ОСОБА_6 майнової шкоди в розмірі 4760,00 грн.

Повторно, 08 серпня 2014 року близько 20 год. 25 хв. обвинувачений, рухаючись на велосипеді по вулиці Пролетарській в місті Мена Чернігівської області, вчинив відкрите викрадення чужого майна, а саме зірвав із шиї ОСОБА_7 ланцюжок плетіння «Кордове» виготовлений із золота 585 проби довжиною 55 см. вагою 13 г. вартістю 7631,00 грн. з кулоном (ладанкою) із зображенням Божої Матері, виготовленим із золота 585 проби вагою 2 г. вартістю 1390,00 грн., заподіявши таким чином ОСОБА_7 майнової шкоди в розмірі 9021,00 грн.

Заслухавши доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника, які підтримали подану обвинуваченим апеляційну скаргу, в судових дебатах просили вирок в частині обвинувачення останнього у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, скасувати та закрити кримінальне провадження у зв'язку із відсутністю в діях складу даного кримінального правопорушення, а також перекваліфікувати дії обвинуваченого з ч.3 ст. 187 КК України на ч.3 ст. 186 КК України, пом'якшивши міру покарання у виді позбавлення волі та без призначення додаткового покарання у виді конфіскації всього належного майна, думку прокурора, яка вважає вирок суду обґрунтованим і законним, просила залишити його без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень за обставин, встановлених судом, ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, належних, допустимих, достовірних і достатніх у своїй сукупності, ретельно досліджених у судовому засіданні доказах, детально викладених у вироку, які узгоджуються між собою та яким суд надав належну юридичну оцінку.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні, в тому числі і апеляційного суду, свою вину визнав лише у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 359, ч.2 ст. 186 КК України, та по епізоду розбійного нападу щодо ОСОБА_4 показав, що 22 липня 2014 року близько 15 год. з метою викрадення майна через вікно заліз до одного з господарств у селищі Макошине. Він був одягнутий у балаклаву та рукавички. Зсередини відчинив вхідні двері, а потім хотів відчинити інші двері, але йому відчинила бабуся. Зайшовши до кімнати сказав, щоб остання віддала йому гроші. Жінка зняла з себе прикраси та віддала їх, також віддала гроші приблизно 60,00 грн., біля дзеркала забрав каблучки, які виявились біжутерією. Обвинувачений заперечував застосування до потерпілої пневматичного газо-балонного пістолету, а також зазначив, що ні фізичного ні психологічного насильства на потерпілу не чинив. Тому, по даному епізоду визнає грабіж, а не розбійний напад.

По епізоду незаконного зберігання наркотичних засобів без мети збуту обвинувачений показав, що наркотичних засобів не вживає, наркотиків за місцем проживання не зберігав, на час обшуку у будинку за місцем його проживання - 16 вересня 2014 року знаходився під вартою, про походження виявленої у дивані, на якому він спав, подрібнених рослин коноплі йому нічого не відомо. Вважає, що дільничний інспектор, коли приходив до будинку, де він мешкав з мамою та бабусею за його документами, підкинув в диван наркотичний засіб.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_2 за ч.1 ст. 309 та ч.3 ст. 187 КК України, судом досліджені, перевірені та проаналізовані докази, які підтверджують вину обвинуваченого в незаконному зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, а також у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаному з проникненням у житло.

Звернення уваги апелянтом на фальсифікацію працівниками міліції доказів його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 309 КК України, не заслуговує на увагу, оскільки спростовується наступними доказами по кримінальному провадженню.

З протоколу обшуку від 16 вересня 2014 року у будинку за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_1, вбачається, що співробітниками міліції в присутності понятих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з участю ОСОБА_10, в дивані у покривалі було виявлено та вилучено целофановий пакет з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зелено-коричневого кольору (т.1 а.п.138-140).

Поняті ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали дані обставини слідчої дії.

З показань свідка ОСОБА_10, даних в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що в кінці серпня 2014 току, у будинку, що їй належить по АДРЕСА_1 був проведений обшук, в ході якого працівники міліції в присутності понятих - ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у дивані, на якому спав ОСОБА_2, виявили та вилучили целофановий кульок з сухими рослинами.

Висновком експерта №1430(х) від 24 вересня 2014 року встановлено, що речовина рослинного походження зеленого кольору масою 13,670 грамів, яка була вилучена 16 вересня 2014 року з будинку за місцем проживання обвинуваченого по АДРЕСА_1 є особливо-небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - каннабісом, маса каннабісу в перерахунку на висушену речовину становить 12,178 грамів (т.1 а.п.134-136).

Твердження обвинувачення стосовного того, що наркотичний засіб йому було підкинуто, також є безпідставним та розцінюється колегією суддів як обраний метод захисту з метою уникнення останнім справедливого покарання, оскільки спростовується дослідженими в судовому засіданні вищевказаними доказами.

Посилання апелянта на фальсифікацію доказів, а саме виправлення дат, які містяться у повідомленні про те, що він у липні 2014 року збирав на невідомому пустирі в м. Мена зілля коноплі, не відповідає дійсності, так як відповідно до повідомлення (т.1 а.п.144) начальника оперативного відділу Менської виправної колонії В.М. Гуза до начальника Менського РВ УМВС про інформацію щодо планування налагодження каналу доставки наркотичних засобів ОСОБА_2, 1987 року народження, жителем м.Мена даний документ виготовлений та надрукований ст.лейтенатом внутрішньої служби колонії саме 04 серпня 2014 року, про що свідчить штамп на зворотній стороні документу. Тобто, тоді, коли обвинувачений не знаходився ще в даній колонії.

Щодо доводів апелянта про відсутність факту збирання коноплі у липні 2014 року, то ця обставина була виключена судом за відсутністю доказів.

Розглядаючи дану справу в межах апеляційного розгляду, колегія суддів не вправі збільшити об'єм обвинувачення, якщо з цього приводу не має апеляційної скарги прокурора. Зберігання наркотичного засобу ОСОБА_2 мало місце, оскільки під час обшуку будинку, де мешкав обвинувачений з мамою та бабусею, в дивані було виявлено та вилучено наркотичний засіб каннабіс, до якого його родичі не мали відношення. Не знаходження його в день обшуку на місці не свідчить про відсутність в його діях складу незаконного зберігання наркотичного засобу.

Версія ОСОБА_2, що дільничний інспектор міг підкинути його не вірогідна, оскільки візит останнього був викликаний одержанням від рідних обвинуваченого документів, які свідчили про особу обвинуваченого, ніяких заяв зі сторони рідних на дії дільничного інспектора при цьому не заявлялось.

Та обставина, що суд виключив незаконне придбання та виготовлення наркотичних засобів не є обов'язковою підставою, як на тому наполягав захист, для виправдання ОСОБА_2 в незаконному зберіганні наркотичних засобів.

Суд 1 інстанції ретельно перевірив доводи сторони захисту, з наведенням у вироку докладних мотивів та висновків щодо незаконного зберігання ОСОБА_2 наркотичних засобів без мети збуту, які ґрунтуються на матеріалах провадження, з чим і погоджується колегія суддів і не вбачає законних підстав для закриття кримінального провадження в цій частині, як того просив обвинувачений.

По епізоду розбійного нападу на потерпілу ОСОБА_4 вина обвинуваченого підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка показала, що 22 липня 2014 року близько 13 год., коли вона розмовляла по телефону з ОСОБА_5, у двері постукали. Вона поклала трубку поряд з телефоном та відчинила. У кімнату зайшов чоловік, який був одягнутий у темну маску з прорізами для очей та рукавички, у руках тримав пістолет, який приставив до її голови та сказав: «Последнее предупреждение, давай золото и деньги». Через свій життєвий досвід страху в неї не було, однак вона розуміла, що нападник міг вистрілити і відчувала реальну загрозу життю. Вона хотіла вихватити пістолет, але чоловік ударив декілька разів, один раз кулаком в ліве око. Від ударів у неї залишилися синці, проте в лікарню вона не зверталася.

Посилання апелянта, що потерпіла в судовому засіданні стверджувала, що вона не відчувала для її здоров'я чи життя реальної загрози від його дій з пістолетом - не відповідає дійсності, так як не узгоджується з показаннями потерпілої.

З показань свідка ОСОБА_5, даних в судовому засіданні суду першої інстанції вбачається, що 22 липня 2014 року у другій половині дня розмовляла по телефону з ОСОБА_4, яка попросила не класти трубку та почекати, бо хтось стукає в двері. По телефону почула голос чоловіка «Давай быстрее, машина ждет, последний раз предупреждаю, давай золото и деньги». Після цього випадку бачила потерпілу, у якої були синці під лівим оком та на руках. Остання розповідала, що це побив її нападник, а також повідомила, що у нападника був пістолет.

Згідно дослідженого в суді першої інстанції відеозапису проведення слідчого експерименту від 17 вересня 2014 року, обвинувачений зазначив, що коли зайшов у будинок, то пістолет знаходився у нього за пазухою, при цьому потерпіла відразу заперечила та зазначила, що пістолет нападник тримав у правій руці, а коли намагалась вихватити пістолет, то нападник взяв його в іншу руку та почав бити потерпілу (т. 1, а.п. 96, 150). Відеозапис даної слідчої дії узгоджується з показаннями потерпілої ОСОБА_4, наданими нею під час судового розгляду, а саме щодо часу, місця та способу вчинення злочину, та спростовує показання обвинуваченого про те, що у нього не було пістолету та він не чинив фізичного тиску на потерпілу.

За таких обставин, враховуючи встановлений судом характер дій обвинуваченого, пов'язаних з використанням пістолету, який потерпіла сприйняла як такий, що є небезпечними для її життя та здоров'я, й відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 10 «Про судову практику в справах про злочини проти власності», дії ОСОБА_2 обґрунтовано отримали юридичну оцінку за ч.3 ст. 187 КК як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу, поєднаний з проникненням у житло.

Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, підтверджується й іншими доказами, зокрема: показаннями свідка ОСОБА_12, протоколом добровільної видачі від 09 серпня 2014 року (т.1 а.п. 129), протоколом пред'явлення речей для впізнання від 09 серпня 2014 року (т.1 а.п. 130), висновком експерта №2667-2693/14-24 від 28 серпня 2014 року (т.1 а.п. 119-125), довідкою, наданою ФОП ОСОБА_13 (т.1 а.п. 128).

Матеріали кримінального провадження не містять обставин, що можуть викликати сумніви у правильності висновків суду.

Підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого з ч.3 ст. 187 КК України на ч.3 ст. 186 КК України, як того просив апелянт, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що невизнання вини обвинуваченим у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення свідчить про намагання обвинуваченого уникнути покарання за більш тяжке кримінальне правопорушення.

Кваліфікація дій обвинуваченого за ст. 395, ч.2 ст. 186 КК України, які виразилися у самовільному залишенні особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду та у відкритому викраденні чужого майна, вчиненого повторно, що обвинуваченим і не оскаржується, правильна.

Призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого, обставину, що пом'якшує його покарання - активне сприяння у розкритті злочинів, передбачених ст.ст.395 та 185 ч.2 КК України, обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів і вірно визначив остаточну міру покарання на підставі ст. 70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд призначив покарання, дотримуючись принципу доцільності, врахувавши всі передумови, підстави і порядок призначення покарання, керуючись Кримінальним законом та роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України в своїй Постанові за №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Всі аргументи апеляційної скарги обвинуваченого, судом апеляційної інстанції перевірені та на переконання колегії суддів, істотних порушень кримінального процесуального закону при проведенні досудового розслідування та судового розгляду, що б призвело до безумовного скасування вироку, допущено не було.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Менського районного суду Чернігівської області від 23 грудня 2014 року відносно ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженому, який тримається під вартою - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

Антипець В.М. Шахова О.Г. Заболотний В.М.