Ухвала суду № 43003494, 04.03.2015, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/2793/14-а

Провадження № 2-а/515/109/15

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Чебан А.П.,

за участю секретаря Білик М.М.,

розглядаючи в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій, бездіяльності органу місцевого самоврядування та виплату державної допомоги,

В С Т А Н О В И В:

25 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області (далі УСЗН, Управління), предметом якого, з урахуванням змінених позовних вимог, є: визнання неправомірними дії відповідача щодо призупинення виплати державної допомоги при народженні дитини з квітня по серпень 2014 року; визнання неправомірним, незаконним та скасування рішення УСЗН щодо призупинення виплати державної допомоги при народженні дитини; визнання неправомірними дії відповідача щодо несвоєчасної виплати державної допомоги при народженні дитини за 5 місяців (квітень-серпень 2014р.) у розмірі 4050 грн.; стягнення з відповідача матеріальної та моральної шкоди.

Позивачем також подано клопотання про поновлення строку звернення до суду в частині вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо призупинення виплати державної допомоги при народженні дитини з квітня по серпень 2014 року та про визнання неправомірним, незаконним та скасування рішення УСЗН щодо призупинення виплати державної допомоги при народженні дитини (а.с.а.с.93-95).

В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 зазначила, що дізналася про дії та рішення УСЗН щодо призупинення виплат державної допомоги з листа Міністерства соціальної політики від 08.04.2014 року, проте не звернулася до суду протягом установленого ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) строкуз огляду на свій безпорадний стан, викликаний спрямованістю усіх вольових дій на виконання обовязків, підставою виникнення яких є позитивна відповідальність за малолітню дитину, та неправомірною поведінкою службовців Управління, які не поінформували заявника про прийняте рішення.

Відповідач надав суду заяву про застосування наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду (а.с.а.с.84,85) та заперечення на клопотання про поновлення строку звернення до суду (а.с.а.с.109-111), в яких вказав про те, що строк на оскарження дії та рішення Управління про призупинення виплат сплив 08.10.2014р., позивач подала позов до суду лише 05.11.2014р., і тому просив залишити позовні вимоги без розгляду на підставі ст.100 КАС України.

Вирішуючи клопотання позивача, суд виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що позивач дізналася про рішення та фактичне призупинення УСЗН виплат державної допомоги при народженні дитини з 01.04.2014р. з листа Департаменту державної соціальної допомоги Міністерства соціальної політики України від 08.04.2014р. №766/5/123-14.

Зміст адміністративного позову свідчить про те, що позовну заяву підписано ОСОБА_1 05 листопада 2014 року (а.с.5).

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. При цьому для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, встановлений законом шестимісячний строк для звернення ОСОБА_1 до суду почав перебіг з 08.04.2014р. та сплив 08.10.2014р., що, з урахуванням подання позову 05.11.2014р., свідчить про пропущення цього строку.

Оцінюючи причину поважності пропуску строку для звернення до суду, на яку посилається позивач у клопотанні, суд вважає, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, які саме вольові дії на виконання обовязків, підставою виникнення яких є позитивна відповідальність за малолітню дитину, завадили звернутися до суду у межах встановлених КАС України термінів та при цьому не стали перешкодою для звернення до уповноваженого органу державної влади.

Крім того, посилання позивача на звязок між своїм безпорадним станом та поведінкою службовців УСЗН щодо порушення строків інформування про прийняте рішення заслуговують на критичну оцінку, та мають логічні вади, оскільки не містять обґрунтування того, чому така поведінка держслужбовців Управління призвела саме до зволікання, а не до якомога скорішого звернення до суду за захистом порушених прав.

Посилання на інші причини поважності пропуску строку звернення до суду клопотання ОСОБА_1 не містить.

Оцінюючи доводи позивача щодо необхідності забезпечення реалізації права на доступ до правосуддя у розумінні ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає таке.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав (зокрема, у п.37 рішення у справі «Мушта проти України»), що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (п.38 згаданого рішення ЄСПЛ).

Оскільки причина пропуску позивачем строку звернення до суду не повязана з непереборними обставинами, належних та допустимих доказів на підтвердження її поважності не надано,обмеження для реалізації права доступу ОСОБА_1 до судуз матеріалів справи не вбачаються, у клопотанні позивача слід відмовити. Крім того, суд вважає, за встановлених обставин, що поновлення строку звернення до суду не відповідало б принципу юридичної визначеності, на дотриманні якого наголосив Європейський суд з прав людини у згаданому рішенні.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів, не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (ч.2 ст.100 КАС України).

З огляду на викладене, адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо призупинення виплати державної допомоги при народженні дитини з квітня по серпень 2014 року та про визнання неправомірним, незаконним та скасування рішення УСЗН щодо призупинення виплати державної допомоги при народженні дитини підлягає без розгляду.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

У цьому звязку, керуючись ст.ст.99-102, 155, 165 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області про визнання протиправними дій, бездіяльності органу місцевого самоврядування та виплату державної допомоги в частині вимог про визнання неправомірними дії Управління соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області щодо призупинення виплати державної допомоги при народженні дитини з квітня по серпень 2014 року та про визнання неправомірним, незаконним та скасування рішення Управління соціального захисту населення Татарбунарської районної державної адміністрації Одеської області щодо призупинення виплати державної допомоги при народженні дитини залишити без розгляду.

Розяснити позивачу її право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Татарбунарський районний суд Одеської області протягом пяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя