Рішення № 43002952, 05.03.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/2123/14-ц 05.03.2015 05.03.2015 05.03.2015

Провадження №22-ц/784/739/15

Категорія: 27 Головуючий у суді першої інстанції - Бойко Л.Л.

Суддя-доповідач апеляційного суду - Шаманська Н.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 березня 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Шаманської Н.О.

суддів: Данилової О.О., Лівінського І.В.,

при секретарі судового засідання: Орельській Н.М.,

за участю: відповідачки - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3

на рішення Баштанського районного Миколаївської області від 4 лютого 2015 року за позовом

публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»)

до

ОСОБА_3

про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось з позовом до ОСОБА_3 про стягнення кредитної заборгованості.

Позивач зазначав, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору від 17 квітня 2006 р. ОСОБА_3 отримала кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2500 грн. зі сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на те, що відповідачка порушує кредитні зобов'язання та має станом на 30 вересня 2014 р. має 9 941 грн. 23 коп. заборгованості за кредитним договором, яка є заборгованістю за процентами, просив про задоволення своїх позовних вимог.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2015 р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 9 476 грн. 50 коп. заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та невірне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідачки, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на підставі наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 квітня 2006 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку Універсальна № 4149605902528173 у розмірі спочатку 2500 грн.., який вподальшому було збільшено зі сплатою 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Договір складається із заяви кредитора, Умов і правил надання банком послуг та правил користування платіжною карткою.

Як видно зі змісту заяви позичальника, вона ознайомлена та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови та правила), Тарифами, якими визначені умови надання і повернення кредиту та відповідальність сторін за порушення зобов'язань за даним договором. В цій заяві відповідачка також зазначила про свою згоду з тим, що її заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг.

Вказану кредитну картку відповідачка отримала 17 квітня 2006 р.

Згідно витягу з програмного комплексу строк дії вказаної картки визначено до 30 квітня 2008 р. включно.

Позичальниця зобов'язалася повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним. Згідно п. 5.4 Правил користування платіжною карткою, строк погашення кредиту у повному обсязі не пізніше останнього дня місяця , зазначеного на платіжній картці, тобто 30 квітня 2008 р.

Зобов'язання щодо повернення кредитних коштів позичальниця не виконувала, у зв'язку з чим, рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 31 серпня 2001 р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 14 999 грн. 18 коп. заборгованості за кредитним договором, яка складається з 5 786 грн. 56 коп. - заборгованість по кредиту, 8022 грн. 18 коп. - заборгованості по відсоткам, 500 грн. - штрафу (фіксованої частини), 690 грн. - штрафу (процентна складова),

За даним рішенням суду ВДВС Баштанського РУЮ було відкрито виконавче провадження. На виконання рішення суду боржницею було сплачено 6 211 грн., що підтверджується довідкою (а.с. 121).

В той же час, 28 жовтня 2014 р. ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом про стягнення заборгованості за цим же кредитним договором, яка утворилась станом на 30 вересня 2014 р. на загальну суму 9476 грн. 50 коп. до складу заборгованості позивач включив 9476 грн. 50 коп. заборгованості по процентами за користування кредитом, які нараховані за період після ухвалення судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтями 610, 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Такими наслідками можуть бути, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від нього, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому, згідно з умовами кредитного договору, сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до квітня 2008 року.

Звернувшись вперше у серпні 2011 р. з позовом про стягнення кредитної заборгованості Банк таким чином застосував до позичальника положення ст. 611 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 31 серпня 2011 р. з позичальника було стягнуто всю заборгованість за кредитом, а не її частину, а також проценти за користування станом на 31 травня 2011 р. та штрафи, що свідчить про реалізацію Банком свого права вимагати виконання зобов'язання в повному обсязі.

Зі змісту позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» та розрахунку заборгованості вбачається, що позивач просив стягнути з позичальника проценти за користування кредитом, які він продовжив нараховувати вже після судового рішення.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не визначив належним чином фактичні та правові підстави позову, внаслідок чого невірно встановив, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини справи та норми права, а тому необґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення позову.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції відповідно до пунктів 1, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати як таке, що ухвалене внаслідок невірного застосування норм матеріального права та неповного з'ясування всіх обставин, які мають значення для справи, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову за безпідставністю його вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 4 лютого 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: