Рішення № 43002437, 16.02.2015, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/2685/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"16" лютого 2015 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючого - судді Кривенка Д. Т.

за участю секретаря Марчук Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої приватної власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом до відповідача, який обгрунтувала наступним чином.

09 вересня 2012 року між нею, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб.

15 травня 2013 року вона, ОСОБА_1, за свої особисті кошти придбала об'єкт нерухомості - комплекс будівель та споруд, автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 405 634, 00 гривень відповідно до договору купівлі - продажу.

31 жовтня 2013 року рішенням апеляційного суду Вінницької області визнано недійсним шлюб, укладений 09.09.2012 року між ними із відповідачем до 15.07.2013 року. Ураховуючи те, що у разі визнання шлюбу недійсним, майно вважається спільною частковою власністю осіб протягом недійсного шлюбу, однак відповідач не приймав участі ні своєю працею, а ні своїми коштами у придбанні вищезазначеного нерухомого майна, відтак позивач вважає його своєю особистою приватною власністю, відповідно здійснювати свої правомочності щодо якого має право лише вона, тому просила суд визнати за нею право особистої приватної власності на об'єкт нерухомості.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав, що наведені у позовній заяві, просила їх задовольнити у заявленому нею обсязі.

Відповідач позовні вимоги визнав, не заперечував стосовної їх задоволення у пред'явленому позивачем обсязі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з'ясувавши обставини справи, давши оцінку зібраним у справі доказам, дійшов висновку про таке.

09.09.2012 року між сторонами даного спору було зареєстровано шлюб виконавчим комітетом Дашковецької сільської ради Літинського району Вінницької області, про що було зроблено актовий запис №08 та видано свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1.

Як убачається із договору купівлі - продажу від 15 травня 2013 року ОСОБА_1 придбала комплекс будівель та споруд газонаповнювальну компресорну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2013 року, об'єект нерухомого майна на підставі вищевказаного договору купівлі - продажу був зареєстрований органами державної реєстрації.

31 жовтня 2013 року апеляційним судом Вінницької області було ухвалено рішення, яким визнано недійсний шлюб укладений 09.09.2012 року, актовий запис №08 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований Дашковецькою сільською радою Літинського району Вінницької області, до 15.07.2013 року.

Наведене рішення суду набрало законної сили 31 жовтня 2013 року, а відтак за правилами ст.61 ч.3 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами спору є сімейними, а тому регулюються відповідними правилами Сімейного кодексу України.

Статтею 45 СК України, визначено правові наслідки недійсності шлюбу, відповідно до ч.1 та ч.2 якої констатовано, що шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України. Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.

Відповідно до ст.57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.

Позивач вказує, що 15 травня 2013 року вона, ОСОБА_1, за свої особисті кошти придбала об'єкт нерухомості - комплекс будівель та споруд, автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною вартістю 405 634, 00 гривень відповідно до договору купівлі - продажу. Тобто об'єкт нерухомості позивачем було придбано в період недійсності шлюбу за її особисті кошти.

Зазначена обставина не оспорювалась відповідачем, а відтак дає підстави для визнання цього майна особистим майном позивача і відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України звільняє позивача від доказування.

Крім цього відповідачем позов визнано.

На підставі ст.174 ч.4 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, враховуючи, що визнання відповідачем позовних вимог - не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси третіх осіб, суд приймає визнання відповідачем позову та виносить рішення про його задоволення.

Вирішуючи питання судових витрат, суд керується правилами ст.88 ЦПК України, а тому присуджує з відповідача на користь позивача понесені нею та документально підтверджені судові витрати.

На підставі ст.45, 57 СК України, керуючись ст.10, 11, 58-61, 88, 209, 212 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на комплекс будівель та споруд автомобільну газонаповнювальну компресорну станцію, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, яка складається з операторської автомобільно-газонаповнювальної компресорної станції «А», площею 31,7 кв.м; навісу над технічним обладнанням 1 «Б»; компресорного блоку УКБ 2, 3/200, 2 шт.; компенсатору тиску КД 200/200, 1 шт.; газороздаточної колонки, 2 шт.; грозовідводу, 1 шт.; огорожі з металевої сітки; огорожі з залізо-бетонних плит.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) гривні.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Д. Т. Кривенко