Ухвала суду № 43001451, 03.03.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 441/1630/14-к Головуючий у 1 інстанції: Яворська Н.І.

Провадження № 11-кп/783/57/15 Доповідач: Михалюк В. О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі :

Головуючого - судді Михалюка В.О.,

суддів - Кобзара В.М., Вовка А.С.,

при секретарях - Щур Т.В. та Луціву М.С.,

з участю прокурора - Добровольського П.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника-адвоката - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 на вирок Городоцького районного суду Львівської області від 31 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком суду

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кишенів респ. Молдова, освіта повна загальна середня, не військовозобов'язаного, громадянина України, місце проживання АДРЕСА_1, не працюючого, утриманців немає, раніше неодноразово судимий, востаннє: 09 липня 2010 року Турківським районним судом Львівської області за ст.ст. 185 ч. 2, 357 ч. 1, 70 КК України до чотирьох років позбавлення волі, 19.10.2010 р. Стрийським міськрайонним судом Львівської області за с.ст. 186 ч. 1, 70 ч. 4 КК України до 3 років позбавлення волі, 03.05.2011 р. постановою Шевченківського районного суду м.Львова у відповідності до вимог ст. 71 КК України, остаточно визначено покарання за вироками у виді позбавлення волі строком на 4 роки 6 місяців 27.06.2014 р. згідно ухвали Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 звільнено з місць позбавлення волі на підставі ст. 7 Закону України «Про амністію у 2014 р.» на не відбутий строк 02 місяці 10 днів,

визнано винним за ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання - чотири роки позбавлення волі.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишено тримання під вартою.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з 08 серпня 2014 року.

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 06 серпня 2014 р. о 11 годині 10 хвилин, усвідомлюючи протиправність своїх дій, перебуваючи в приміщенні Городоцького районного центру соціальних служб для сім'ї дітей та молоді, що по вул. Львівська, 38-п в м. Городок Львівської області, реалізовуючи свій злочинний намір спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи з корисливих мотивів повторно, умисно, відкрито заволодів гаманцем марки «НАССІОН» вартістю 135 грн. в якому знаходились гроші в сумі 50 грн., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, зарплатна картка «Ощадбанк», на рахунку якої грошей не було, дві бонусні картки від АЗС, картка мобільного зв'язку, які належать потерпілому ОСОБА_3 Всього заволодів майном на загальну суму 185 грн.

На вирок суду обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_2 подали апеляційні скарги.

В своїх апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник - адвокат ОСОБА_2, вважають, що зазначений вирок суду незаконний, оскільки судом невірно кваліфіковано дії обвинуваченого, а тому підлягає зміні в зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.

Зазначають, що суд першої інстанції критично оцінив покази обвинуваченого, досліджені під час судового слідства, та невірно кваліфікував дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 186 КК України, оскільки в даному конкретному випадку відкритого викрадення майна не було, а обвинувачений скоїв таємне викрадення чужого майна, тобто крадіжку, та його умисел був направлений саме на крадіжку майна..

Просять вирок Городоцького районного суду Львівської області від 31 жовтня 2014 року змінити та перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 2 ст. 186 КК України на ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України та обрати йому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України менш суворе, ніж йому призначено за ч. 2 ст. 186 КК України, враховуючи визнання вини у скоєнні крадіжки, відсутність заподіянної шкоди потерпілому та жодних притензій з його боку, матеріальний стан та стан здоров`я, наявність на утриманні хворої матері та стан її здоров`я.

Заслухавши доповідь судді, думку обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які просили задоволити їхні апеляційні скарги, виступ прокурора про залишення вироку суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, на думку колегії суддів, правильно встановив фактичні обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення. Висновки суду про доведеність його вини ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладенні у вироку і яким суд дав належну оцінку.

Незважаючи на те, що обвинувачений ОСОБА_1 не визнав свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочину, така підтверджується сукупністю доказів, зібраних органом досудового слідства та перевірених і досліджених судом, а саме: показами потерпілого ОСОБА_3, який показав, що 06 серпня 2014 р. близько 11 год. перебуваючи в кабінеті директора, на столі залишив свій гаманець, перебуваючи при відчинених дверях в іншому кабінеті почув стук ключів, виглянувши побачив як ОСОБА_1 взяв зі столу гаманець і побіг, він почав наздоганяти обвинуваченого, наказав зупинитись, проте той не реагував, а навпаки, побачивши, що його помітили вибіг з приміщення і продовжив тікати, але був ним затриманий, гаманець викинув на подвір'ї;показами свідка ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, протоколом огляду місця події та фототаблицею до нього від 06 серпня 2014 року.

Крім того, під час проведення слідчого експерименту обвинувачений ОСОБА_1 свідомо показував, як зайшов у приміщення державної установи, по коридору пройшов в кабінет, як заволодів гаманцем, вказував місце, звідки він почув крик та куди закинув гаманець і де був затриманий.

Таким чином, на думку колегії суддів, вина обвинуваченого доведена в повному об`ємі, оскільки він своїми умисними діями повторно вчинив відкрите викрадення чужого майна (грабіж), та його дії вірно кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і така кваліфікація підтверджується наведеними вище доказами та показами обвинуваченого, який зазначив, що усвідомлював те, що його побачили, однак намагався втекти разом з гаманцем, і такий викинув аж на вулиці, а тому колегія суддів відхиляє доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Обираючи покарання ОСОБА_1 районний суд, на думку колегії суддів, вірно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, його особу, минуле, матеріальний стан та стан здоров`я, відсутність цивільного позову, пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, та з огляду на характеристику обвинуваченого, який неодноразово судимий, з місць позбавлення волі звільнився 05 липня 2014 року і, не бажаючи стати на шлях виправлення, вчинив новий злочин, суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для застосування обвинуваченому ОСОБА_1 ст. ст. 69, 75 КК України та вірно обрав йому покарання передбачене санкцією статті обвинувачення, пов`язане з позбавленням волі.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що органи слідства і суд дослідили у справі всі ті обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі, а тому наведені апелянтами у апеляційних скаргах доводи про незаконність вироку суду першої інстанції є необгрунтованими.

Також, колегія суддів при перевірці справи та прийнятого рішення не виявила допущених істотних порушень КПК України чи неправильного застосування кримінального закону, які б тягнули за собою скасування чи зміну вироку суду.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обгрунтованим, а тому відмовляє обвинуваченому ОСОБА_1 та його захиснику - адвокату ОСОБА_2 в задоволенні їх апеляційних скарг.

Разом з тим, в резолютивній частині вироку судом не вірно зазначено початок строку відбування обвинуваченим покарання, тобто хоча і вказано, що строк відбування ОСОБА_4 слід рахувати з часу його затримання, однак вказано 08 серпня 2014 року, хоча згідно матеріалів справи останній був затриманий 06 серпня 2014 року, а тому в цій частині вирок слід уточнити.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 418 та 419 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а вирок Городоцького районного суду Львівської області від 31 жовтня 2014 року відносно ОСОБА_1 - без змін.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня його фактичного затримання, тобто з 06 серпня 2014 року.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали..

Головуючий :

Судді: