Рішення № 43000763, 03.03.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

336/8848/14-ц

2/336/217/2015

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 березня 2015 року Шевченківський районний суд м.Запоріжжя у складі головуючого судді Галущенко Ю.А.,при секретарі Вертелецькому М.О.,розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3,треті особи приватні нотаріуси Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4,ОСОБА_5,про визнання договору купівлі-продажу недійсним,визнання права власності на будинок в порядку спадкування,витребування майна з чужого незаконного володіння,-

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2014 р.ОСОБА_1звернувся до суду з позовом,в якому зазначає,що 20.06.1954 р.був укладений шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7,які є,відповідно, дідусем та бабусею позивача.

В період шлюбу на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.02.1991 р.ними був придбаний у спільну сумісну власність житловий будинок по АДРЕСА_1,який був зареєстрований у ЗМБТІ на ім*я ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 р.ОСОБА_6помер,спадщину за законом у виді 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 фактично прийняла ОСОБА_7шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном,нотаріально право власності на спадкове майно ОСОБА_7не оформила,проте фактично після смерті ОСОБА_6спірний будинок належав ОСОБА_1 цілому.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р.ОСОБА_7померла,заповіту не залишила.

Позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_7по праву представництва як онук,оскільки його мати ОСОБА_8(донька спадкодавця)померла раніше ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

Позивач,який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявив про відмову від неї,прийняв спадщину у виді житлового будинку по АДРЕСА_1,який належить йому на праві власності з часу відкриття спадщини.

29.10.2014 р.позивач звернувся до нотаріальної контори для оформлення свідоцтва про право на спадщину у встановленому законом порядку,проте йому було повідомлено про наявність зареєстрованого права власності на спадковий будинок за іншою особою.

Так,10.08.2014 р.на підставі договору купівлі продажу,укладеного між ОСОБА_6.в особі представника ОСОБА_9та ОСОБА_3,нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4,право власності на спірний будинок було зареєстровано за ОСОБА_3

16.10.2014 р. на підставі договору купівлі продажу,укладеного між ОСОБА_3та ОСОБА_2,нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5,право власності на спірний будинок було зареєстровано за ОСОБА_2

Посилаючись на те,що на час укладання договору купівлі-продажу спірного будинку 10.08.2014 р.ОСОБА_6, від імені якого вчинявся цей правочин представником,вже 15 років ,як помер,внаслідок незаконно відчуження спірного будинку, який входить до складу спадщини,порушені права позивача як спадкоємця та власника,позивач з підстав,передбачених ст.203,216,228,387-388,1216-1223,1258,1261,1266,1268-1270 ЦК України просить суд

визнати недійсним договір купівлі продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 10.08.2014 р.між ОСОБА_6.в особі представника ОСОБА_9та ОСОБА_3,нотаріально посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_4,

скасувати державну реєстрацію права власності від 10.08.2014 р.на житловий будинок по АДРЕСА_1,проведену на ім*я ОСОБА_3державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4

визнати за ОСОБА_1право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

витребувати житловий будинок по АДРЕСА_1 із незаконно володіння ОСОБА_2

скасувати державну реєстрацію права власності від 16.10.2014 р.на житловий будинок по АДРЕСА_1,проведену на ім*я ОСОБА_2державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_5

В судовому засіданні представник позивача адвокат ОСОБА_10позов підтримала в повному обсязі та пояснила,що з 1991 р. житловий будинок по АДРЕСА_1 на праві власності належав ОСОБА_6,а після його смерті у 1999 р.був успадкований дружиною ОСОБА_1 квітні 2014 р.померла ОСОБА_7,єдиним спадкоємцем якої за законом є ОСОБА_1,котрий в процесі оформлення спадкових прав дізнався про наявність договору купівлі-продажу спірного будинку,на підставі якого невідома особа,з використанням підроблених документів,здійснила відчуження цього будинку ОСОБА_3,а останній,в свою чергу,продав спірний будинок ОСОБА_2,чим порушені права позивача як власника на успадкований будинок. Наслідком правочину,укладеного особою,яка не мала права на відчуження будинку ОСОБА_3,є витребування будинку від добросовісного набувача ОСОБА_2 Просила задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_3, який неодноразово викликався належним чином за місцем зареєстрованого проживання шляхом направлення судових повісток,в жодне судове засідання не з*явився з невідомих суду причин,заперечень на позов або заяв про розгляд справи за його відсутності,не подавав,про зміну місця проживання(перебування)суд не повідомляв.

В зв*язку з неявкою відповідача ОСОБА_3 в судові засідання з невідомих причин, суд на підставі ст.169 ЦПК України розглянув справу без його участі.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечував та пояснив,що за оголошенням у мережі «Інтернет» у жовтні 2014 р. він підшукав для придбання житловий будинок по АДРЕСА_1,який оглянув за участю представника агентства нерухомості,за поясненнями котрого власники нетривалий час володіють ним і терміново продають будинок через нестабільну ситуацію в державі та виїзд закордон. Будинок знаходився у занедбаному стані,без речей побутового вжитку. Домова книга,за поясненнями власника ОСОБА_3 ,була втрачена,а наявні комунальні борги він обіцяв погасити в короткі терміни. Покладаючись на професійність нотаріуса,ОСОБА_2 особисто ніяких питань,пов*язаних з придбанням будинку,не з*ясовував. Після підписання договору купівлі-продажу отримав від ОСОБА_3 технічний паспорт будинку станом на 2007 р.та ключі,розпочав нову домову книгу. Через два дні після купівлі будинку прибув до нього,але потрапити в приміщення не зміг,оскільки будинок був опечатаний слідчим Шевченківського РВ ,як з*ясувалося згодом,в процесі розслідування кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 про вчинення шахрайства. На теперішній час ОСОБА_2 разом із сім*єю проживає у спірному будинку,вважає себе його власником і заперечує проти задоволення позову,так як не має іншого житла.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_11 в процесі розгляду справи підтримав позицію свого довірителя.

Треті особи приватні нотаріуси ОСОБА_4,ОСОБА_5.в судове засідання не з*явились,надали письмові заяви про розгляд справи без їх участі.

Всебічно вивчивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін,допитавши свідка,дослідивши надані письмові докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позов заявлений обґрунтовано, підлягає задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин, виходячи з наступного.

Судом встановлено та перевірено доказами,що 20.06.1954 р.був зареєстрований шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7,після реєстрації шлюбу присвоєні прізвища чоловіку та дружині ОСОБА_6 та ОСОБА_6,про надана копія свідоцтва про одруження(а.с.8)

На підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.02.1991 р.,за ОСОБА_6.в цілому було зареєстровано право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1,про що надана копія договору купівлі-продажу з реєстраційним написом ЗМБТІ за № 34964 в реєстровій книзі № 190 від 18.03.1991 р.(а.с.7)

В судовому засіданні був оглянутий оригінал договору купівлі-продажу від 20.02.1991 р.з дорученням до матеріалів справи його завіреної копії в порядку ст.64 ч.2 ЦПК України.

Свідок ОСОБА_12.в судовому засіданні показав,що за даними інвентарної справи на житловий будинок по АДРЕСА_1,яка була заведена за результатами технічної інвентаризації 09.03.1963 р.,на підставі договору купівлі-продажу від 20.02.1991 р.,укладеного між представником місцевої ради Самарською Л.О.та ОСОБА_6,за останнім було зареєстровано право власності на цей будинок,технічна інвентаризація із складанням технічного паспорту проводилась востаннє 18.03.1991 р. Від ОСОБА_2 як від власника цього будинку на підставі договору купівлі-продажу будинку від 16.10.2014 р.22.10.2014 р.надійшла заява про виготовлення дублікату технічного паспорту,яка була йому видана 03.11.2014 р.із внесення даних інвентаризації від 18.03.1991 р. Інших документів ,які свідчили б про перехід права власності на будинок,до інвентарної справи на житловий будинок не надавалося,у 2007 р.технічна інвентаризація не проводилась та технічний паспорт не складався.

Оглянутий в судовому засіданні оригінал договору купівлі-продажу спірного будинку від 20.02.1991 р.за формою та змістом відповідає договору купівлі-продажу цього ж будинку від 20.02.1991 р.,який міститься в матеріалах інвентарної справи ОП ЗМБТІ,в зв*язку з чим суд приймає його до уваги як письмовий доказ,який відповідає вимогам чинного процесуального законодавства щодо належності та допустимості.

Відповідно до ст.22 КпШС України,який діяв на час виникнення права власності на спірний будинок,набуте подружжям в період шлюбу,належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того,що один з них не мав з поважної причини самостійного доходу.При поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, що було встановлено ч.1 ст.28 цього ж Кодексу.

Таким чином,оскільки право власності на спірний будинок було зареєстровано за ОСОБА_6на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу,в період зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_7, він являвся спільною сумісною власністю ОСОБА_6та ОСОБА_7,в якій кожному з подружжя на праві власності належала 1/2 частина житлового будинку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 р.ОСОБА_6помер(а.с.9),відкрилася спадщина за заповітом на 1/2 частину спірного будинку,спадкоємцем майна ОСОБА_6визначив дочку ОСОБА_8(а.с.113).

Як роз*яснив Пленум Верховного Суду України в постанові № 7 від 30 травня 2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 р.застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі, щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.

За приписами ст.548,549 ЦК УРСР ,який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6,для набуття спадщини спадкоємцю необхідно її прийняти протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець визнається таким,що прийняв спадщину,якщо він протягом вказаного строку фактично вступив у володіння або управління спадковим майном чи подав до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Спадкоємиця за заповітом ОСОБА_8протягом встановленого законом строку не вчинила дій,які б свідчили про фактичне прийняття нею спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6,до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_6не подавала,спадкова справа не заводилась(а.с.56)

Відповідно до ст.553 ЦК УРСУ ,який був чинним на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6,спадкоємець за заповітом вважається таким,що відмовився від спадщини,якщо не вчинив жодної із дій,що свідчать про прийняття ним спадщини.

За таких обставин,після смерті ОСОБА_6відкрилася спадщина за законом,яку відповідно до ст.524,529,548,549 цього ж Кодексу прийняла ОСОБА_7як дружина померлого,яка фактично вступила в управління та володіння успадкованим майном,про що свідчать довідки № 291 та № 292 від 29.10.2014 р.квартального комітету № 104,за змістом яких ОСОБА_7.з 1969 р.була зареєстрована та проживала у АДРЕСА_1 до часу смерті,вела спільне господарство з ОСОБА_6.(а.с.68-69)

Оскільки протягом шести місяців з часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6,спадкоємиця за законом ОСОБА_7від неї не відмовилася, спадщина у виді 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 належала їй в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6.з часу відкриття спадщини.

Таким чином,після смерті ОСОБА_6його дружині ОСОБА_7житловий будинок по АДРЕСА_1 належав в цілому(1/2 частка у майні подружжя + 1/2 частка успадкована за законом).

Документально спадкові права та право власності після смерті ОСОБА_6,його спадкоємиця ОСОБА_7не оформила.

ІНФОРМАЦІЯ_2 р.ОСОБА_7померла,заповіту не залишила,відкрилася спадщина за законом,яку прийняв ОСОБА_1як онук померлої,який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини(а.с.69,95-98,102),а 30.10.2014 р.звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_15із відповідною заявою(а.с.64),де була заведена спадкова справа № 37/2014 до майна померлої ОСОБА_7(а.с.63)

До складу спадщини після смерті ОСОБА_7входять житловий будинок по АДРЕСА_1 та грошові кошти у філіях Ощадбанку України.

Як передбачено ст.1216,1218 ЦК України,спадкуванням є перехід прав та обов*язків(спадщини)від померлої фізичної особи (спадкодавця)до інших осіб(спадкоємців);до складу спадщини входять всі права та обов*язки ,які належали спадкоємцю на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Позивач ОСОБА_1.в порядку,передбаченому ст.1258,1266 ЦК України,прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7.у встановленому законом порядку як спадкоємець,котрий постійно проживав разом з спадкодавцем на момент відкриття спадщини(а.с.68),тому відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України,незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцю з часу відкриття спадщини.

Аналізуючи наведене,суд дійшов до висновку,що після смерті ОСОБА_7позивач ОСОБА_1.в порядку спадкування за законом є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 і заявлені вимоги про визнання права власності на спірний будинок ґрунтуються на законі та доведені доказами,які не спростовані.

30.10.2014 р.нотаріусом вихідним листом № 474/02-31 позивача ОСОБА_1було повідомлено про призупинення процедури оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_7.в зв*язку з реєстрацією права власності на вказаний вище будинок за іншою особою.

З матеріалів справи суд встановив, що 10.08.2014 р.між ОСОБА_6.в особі представника ОСОБА_9та ОСОБА_3був укладений договір купівлі-продажу спірного житлового будинку,нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4,та зареєстровано право власності на будинок за ОСОБА_3

За положеннями ст. ст. 321, 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні,що гарантовано ст.41 Конституції України.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

У відповідності до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.

З матеріалів справи суд встановив,що при укладанні вказаного вище договору купівлі-продажу спірного будинку обов*язки продавця виконав ОСОБА_9як представник власника цього будинку ОСОБА_6,котрий 29.07.2014 р.видав нотаріально посвідчену довіреність та уповноважив ОСОБА_9вчинити вказаний правочин.

Разом з тим,матеріалами справи беззаперечно доведено,що власник житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_6помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р.і вочевидь не міг в порядку ст. 248 ЦК України видати довіреність ОСОБА_9.у 2014 р.,оскільки за змістом статті 25 ЦК України здатність фізичної особи мати цивільні права та обов'язки є правоздатністю,яка виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті.

Крім того,з матеріалів справи встановлено,що повноваження ОСОБА_9були надані від імені ОСОБА_6,1965 р.н.,невстановленою особою,яка використала підроблений паспорт громадянина України і не була зареєстрована за адресою спірного будинку.

В судовому засіданні була досліджена в оригінали домова книга про реєстрацію проживання громадян у житловому будинку по АДРЕСА_1,розпочата 18.04.1991 р.на 28 арк.,долучена до справи у копії,з якої встановлено,що реєстрація проживання за вказаною адресою ОСОБА_6,1965 р.н.,не проводилась.

За фактом шахрайства відносно майна ОСОБА_1слідчим відділом Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області проводиться досудове розслідування.

Таким чином,з ІНФОРМАЦІЯ_1 р.з часу смерті ОСОБА_6його цивільні права та обов'язки припинено, а правочин, укладений після смерті ОСОБА_6, але від його імені, не відповідає вимогам статті 203 ЦК України.

Відповідно до роз'яснень п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з частинами 2, 3 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Положеннями частини 1, 2 статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

За роз'ясненнями до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване в нього.

Пунктом 3 ч.1 388 ЦК України передбачено, що у разі придбання майна за відплатним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадку, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі ст. 388 ЦК України добросовісне придбання можливе тоді, коли майно придбане не безпосередньо у власника, а у особи, яка не мала права відчужувати це майно. Наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є не двостороння реституція, а повернення майна з чужого незаконного володіння (віндикація).

За роз'ясненнями до п.10 Пленуму Верховного Суду України у п. 10 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.

У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

За правилами ч.5 ст.12 ЦК добросовісність набувача презюмується. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі й те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна.

Відповідно до ч.1 ст. 3, 27,30, 32 ЦПК України та ст. 20 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів та здійснює свій захист на власний розсуд.

Цивільне судочинство відповідно до ч.1 ст.10, ч.1 ст. 11, ч.1 ст.60 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач обрав спосіб захисту своїх прав,заявивши позов про витребування майна (віндикаційний позов) із чужого володіння.

Суд погоджується із доводами позовної заяви та представника позивача, що позивачем обрано вірний спосіб захисту прав особи, яка вважає себе власником , шляхом пред*явлення віндикаційного позову, для чого є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України,які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.

Заперечення проти позову відповідача ОСОБА_2про те,що він не має іншого житла,придбав спірний будинок у передбачений законом спосіб шляхом укладення нотаріально посвідченого договору,не впливають на висновки суду,оскільки не передбачені законом як підстава для відмови законному власнику у захисті його прав.

Доказів,наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог,доказами відповідача не спростовано.

Відповідно до ст.88 ЦПК України,на користь позивача суд стягує з відповідачів судові витрати у повному обсязі,оскільки позов задоволено у повному обсязі.

Згідно ст.79 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору,сплаченого позивачем з вимог матеріального характеру у розмірі 2795 гр.,та з вимог немайнового характеру у розмірі 243 гр.60 коп.

Суд задовольняє позов ,пред*явлений до двох відповідачів,тому кожен з них зобов*язаний компенсувати позивачеві половину понесених ним судових витрат,що складає суму 1519 гр.30 коп. (з розрахунку 2795 гр.+243 гр.60 коп.=3 038 гр.60 коп.:2)

На підставі ст.ст.203,216,228,387-388,1216-1223,1258,1261,1266,1268-1270 ЦК України,Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,ст.3,4,10-11,15,57,60,79,88,212-215,218,294 ЦПК України,суд-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 -задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі продажу житлового будинку по АДРЕСА_1, укладений 10.08.2014 р.між ОСОБА_6 в особі представника ОСОБА_9 та ОСОБА_3,нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_4та зареєстрований реєстрі за № 2583.

Скасувати державну реєстрацію права власності від 10.08.2014 р.на житловий будинок по АДРЕСА_1,розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:037:0039 ,проведену на ім*я ОСОБА_3 державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_4на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 10.08.2014 р. реєстровий номер 2583.

Визнати за ОСОБА_1,паспорт серія НОМЕР_5 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 01.04.2005 р.,ІПН НОМЕР_1,зареєстрований за адресою АДРЕСА_1,право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 ,розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:037:0039 ,в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7,яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 р.

Витребувати житловий будинок по АДРЕСА_1 ,розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:037:0039 , із незаконно володіння ОСОБА_2 ,скасувати державну реєстрацію права власності від 16.10.2014 р.на житловий будинок по АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:037:0039 , проведену на ім*я ОСОБА_2,ІПН НОМЕР_2,державним реєстратором приватним нотаріусом ОСОБА_5на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 16.10.2014 р. реєстровий номер 11993.

Стягнути з ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_4,паспорт серія НОМЕР_4 виданий Шевченківським РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області 09.01.2010 р.,зареєстрований за адресою АДРЕСА_2,ІПН НОМЕР_3,на користь ОСОБА_1,паспорт серія НОМЕР_5 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 01.04.2005 р.,ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1,судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1519 гр.30 коп.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_6, ІПН НОМЕР_2,проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1,на користь ОСОБА_1,паспорт серія НОМЕР_5 виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 01.04.2005 р.,ІПН НОМЕР_1, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1,судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 1519 гр.30 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в залі судового засідання під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.А.Галущенко