Вирок № 42998124, 05.03.2015, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/127/15-к

Провадження №1-кп/639/131/15

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Курила В.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Боровської М.І.,

прокурора - Бухана В.Г.,

потерпілих - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисника - адвоката ОСОБА_3,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12014220000000745 від 01.09.2014 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Харкова, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, працюючого охоронцем у квартирно-експлуатаційному відділі воєнного містечка №43, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

31 серпня 2014 року у денний час близько 16 години ОСОБА_4, керуючи технічно-несправним автомобілем «ВАЗ-2107», д.р.н.НОМЕР_1, рухався по вул. Полтавський шлях в м. Харкові від вул. Переможців в напрямку вул. Залютинської (Сумська розв'язка) зі швидкістю 80 км/год. В ході руху по вказаній дорозі, в районі буд.№192, ОСОБА_4 грубо порушив вимоги п.п.1.5, 2.3 а), 2.3 б), та п.31.1 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР України), згідно з якими:

- п.1.5 «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, заподіювати матеріальний збиток»;

- п.2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: а) «перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність та кріплення вантажу»; б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення і кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування їм у дорозі»;

- п.31.1 «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також: правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації»,

перед виїздом не перевірив і не забезпечив технічно справний стан свого автомобіля «ВАЗ-2107», а саме не перевірив, що болти кріплення заднього лівого колеса до маточини були достатньо затягнуті, та не забезпечив їх належну затяжку, в результаті чого при русі автомобіля «ВАЗ-2107» відбулося від'єднання його заднього лівого колеса, що привело до виїзду керованого ним транспортного засобу «ВАЗ-2107» на зустрічну смугу руху та зіткненню там із автомобілем «Opel Vectra», д.р.н.НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що рухався в зустрічному напрямку.

Внаслідок зазначеного ДТП пасажир автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_6 від отриманих травм цієї ж доби померла в обласній клінічній лікарні м. Харкова та, згідно висновку судово-медичної експертизи №72-ОКБт/14 від 25.10.2014 року, причиною її смерті є поєднана тупа травма тіла в результаті дорожньо-транспортної події.

Пасажир автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_2 із тілесними ушкодженнями був доставлений до КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. О.І. Мещанінова» та згідно висновку судово-медичної експертизи №852-А/14 від 02.10.2014 року внаслідок дорожньо-транспортної події йому заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів і саден на обличчі та середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров'я у вигляді закритого вивиху правої стегнової кістки з уламковим переломом заднього краю вертлюжної западини зі зміщенням відламків.

Водій автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_1 із тілесними ушкодженнями був доставлений до КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. О.І. Мещанінова» та згідно висновку судово-медичної експертизи №851-А/14 від 10.09.2014 року внаслідок дорожньо-транспортної події йому заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді забитих ран в лобово-тім'яній області, правій брові, верхньої повіки справа.

Пасажир автомобіля «ВАЗ-2107» - ОСОБА_4 із тілесними ушкодженнями був доставлений до ХМКЛШНМД, згідно висновку судово-медичної експертизи №853-А/14 від 02.10.2014 року внаслідок дорожньо-транспортної події йому заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на тулубі, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку та забитої рани в області підборіддя, середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров'я у вигляді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки в середній третині із зсувом, закритого перелому лівої малогомілкової кістки в нижній третині без зсуву та закритого уламкового перелому 1,2,3 плеснових кісток правої стопи із зсувом, а також тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя у вигляді закритої травми живота: розриву селезінки, гематоми брижі тонкої кишки, внутрішньочеревної кровотечі в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Порушення вимог п.п.2.3а), 31.1 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4, відповідно до висновку авто-технічної експертизи №1145/14 від 18.12.2014 року знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками, і виразилися в тому, що перед виїздом він не перевірив і не забезпечив технічно справний стан свого автомобіля «ВАЗ-2107», а саме: не перевірив, що болти кріплення заднього лівого колеса до маточини були достатньо затягнуті, та не забезпечив їх належну затяжку, в результаті чого при русі автомобіля «ВАЗ-2107» відбулося від'єднання його заднього лівого колеса, що привело до виїзду автомобіля «ВАЗ-2107» на зустрічну смугу руху та зіткненню там з автомобілем «Opel Vectra», що спричинило вказані вище наслідки.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі та пояснив, що він має водійський стаж приблизно 1 рік 8 місяців, періодично керує автомобілем «ВАЗ-2107», д.р.н.НОМЕР_1, який раніше належав його батьку, який помер 29.10.2014 року. 31 серпня 2014 року зранку він на автомобілі «ВАЗ-2107», д.р.н.НОМЕР_1, повернувся додому та залишив транспортний засіб поблизу свого домоволодіння. Приблизно о 15 годині він разом із братом ОСОБА_4 виїхали із домоволодіння, проїхали приблизно 500-600 метрів, після чого виїхали на вул. Полтавський Шлях, де продовжили рух у крайньому лівому ряду в сторону виїзду з м. Харкова зі швидкістю приблизно 80 км./год. Проїжджаючи в районі парку «Юність» він відчув, як його автомобіль «різко кинуло вліво» на зустрічну полосу руху, де приблизно через 20 метрів відбулось зіткнення із автомобілем «Opel Vectra», що рухався у зустрічному напрямку. З показань підсудного, лобове зіткнення транспортних засобів відбулось у середній полосі руху, чи застосував водій автомобіля «Opel Vectra» екстрене гальмування йому нічого не відомо. Підсудний вказує, що за три дні до зазначеної ДТП він самостійно проводив технічних огляд автомобіля та на транспортному засобі все було технічно справним, однак при цьому перед виїздом надійність кріплення болтами коліс до маточини не перевіряв. На думку підсудного, колесо могло від'єднатись у зв'язку з тим, що поблизу його будинку невідомі особи намагались відкрутити та викрасти зазначене колесо, однак не встигли цього зробити.

Підсудний ОСОБА_4 у вчиненому щиро розкаявся, з його слів, показання на стадії досудового розслідування та під час допиту у суді він надає добровільно, без фізичного чи психологічного примусу зі сторони працівників правоохоронного органу. ОСОБА_4 зазначив, що заявлений потерпілим ОСОБА_1 цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди він визнає частково, а саме: матеріальну шкоду на суму 31668 грн. визнає, в частині спричиненої моральної шкоди позов визнає на суму 50000 грн., на даний час спричинену внаслідок дорожньо-транспортної пригоди шкоду він не відшкодував, у зв'язку із тяжким матеріальним становищем.

Так, допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1 підтвердив, що 31 серпня 2014 року близько 16 години він керував транспортним засобом «Opel Vectra», д.р.н.НОМЕР_2, та їхав у крайньому лівому ряду по вул. Полтавський Шлях в напрямку «м. Холодна Гора» зі швидкістю приблизно 60 км./год. В цей час разом із ним в автомобілі знаходились члени його сім'ї: на передньому правому пасажирському кріслі знаходилась його дружина - ОСОБА_6, позаду зліва сидів батько - ОСОБА_2, а з правої сторони сиділа мати - ОСОБА_7. Рухаючись поблизу буд. №192 по вул. Полтавський шлях у м. Харкові він побачив, як на відстані приблизно 20 - 30 метрів попереду на великій швидкості на його полосу виїхав автомобіль «ВАЗ-2107», після чого він прийняв екстрене гальмування та майже зупинив автомобіль, однак лобового зіткнення уникнути не вдалось. З показань потерпілого ОСОБА_1 встановлено, що його дружина ОСОБА_6 знаходилась на лікуванні у 4-ій лікарні невідкладної швидкої медичної допомоги, однак у медичному закладі вона померла. Особисто потерпілому ОСОБА_1 були спричинені черепно-мозкова травма, розриви шкіри на обличчі, закрита тупа травма грудної клітини. Крім того, потерпілий пояснив, що внаслідок ДТП йому особисто спричинено матеріальну шкоду на суму 31668 грн., яка полягає у витратах на придбання лікарських препаратів йому особисто, а також для проведення лікування членів його сім'ї, витрати на поховання дружини, а також моральну шкоду у розмірі 145000 грн.

Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 надав показання, що його син - ОСОБА_1 має водійський стаж приблизно 15 років. 31 серпня 2014 року у вечірній час їх сім'я на автомобілі «Opel Vectra» повертались із дачі до м. Харкова. В момент, коли вони рухались у крайньому лівому ряду по вул. Полтавський Шлях у м. Харкові потерпілий побачив, що на відстані приблизно 30 метрів на їх полосу руху несподівано на великій швидкості виїхав автомобіль «ВАЗ-2107», як вважає потерпілий, водій ОСОБА_4 намагався здійснити обгін іншого автомобіля через дві суцільних лінії дорожньої розмітки. Потерпілий підтвердив, що з місця події його забрала бригада швидкої медичної допомоги та йому були спричинені середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження, після чого він чотири місяці проходив лікування у медичних закладах.

У судовому засіданні потерпілі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зазначили, що ОСОБА_4 жодним чином не намагався компенсувати спричинену матеріальну та моральну шкоду, до початку судового розгляду не вибачився перед ними за скоєний злочин та його наслідки, у зв'язку з чим вони вважали за доцільне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, із позбавленням обвинуваченого права керування транспортними засобами.

Представник цивільного відповідача - ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» - у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, на адресу суду надав письмові пояснення щодо позовної заяви, в яких послався на відсутність правових підстав для відшкодування спричиненої шкоди на користь позивача ОСОБА_1 Відповідно до положень ч.2 ст.326 КПК України, враховуючи наявну можливість з'ясування обставин справи за відсутності представника цивільного відповідача, за погодженням із учасниками кримінального провадження, судовий розгляд проведено за відсутності вказаної особи.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що 31 серпня 2014 року їх сім'я поверталась із дачі до м. Харкова. Свідок їхала на задньому пасажирському сидінні з правого боку у автомобілі «Opel Vectra», яким керував її син ОСОБА_1 Їх автомобіль рухався у крайньому лівому ряду, після чого вона почула слова сина: «Куда ти?», потім вона побачила попереду їх транспортного засобу автомобіль «ВАЗ», після чого відразу відбулось зіткнення. Зі слів свідка, вона не бачила момент виїзду іншого автомобіля на полосу їх руху, свідок не знає чи дійсно від'єдналось колесо у автомобіля під управлінням ОСОБА_4, а також вона не бачила траєкторії та швидкість руху автомобілів до моменту зіткнення. Після ДТП вона та її син вийшли із автомобіля, в цей час дружина сина - ОСОБА_6 знаходилась у непритомному стані та залишалась у салоні автомобіля. Після дорожньо-транспортної події всіх членів її сім'ї забрала бригада швидкої до 4-ої лікарні невідкладної швидкої медичної допомоги, де вона проходила лікування, потім ще три тижні знаходилась на амбулаторному лікуванні вдома. Внаслідок зазначеної події ОСОБА_7 були спричинені наступні тілесні ушкодження, а саме: забій (удар) голови, грудної клітини, травми обох ніг та стегна.

Під час допиту у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 підтвердила, що вона разом зі своєю сестрою - ОСОБА_9 та її неповнолітнім сином на автомобілі «Hyundai Getz» рухались по вул. Полтавський Шлях та в'їжджали в м. Харків. В цей час свідок перебувала на передньому пасажирському сидінні, їх автомобіль їхав у середній полосі руху по вул. Полтавський Шлях в сторону центра міста. Після цього, білий автомобіль «ВАЗ», який рухався у зустрічному напрямку, почав виїжджати на зустрічну полосу руху, де і відбулось зіткнення із автомобілем «Opel». Свідок пояснила, що до моменту зіткнення вона побачила, як від автомобіля «ВАЗ» від'єдналось заднє ліве колесо, після чого колесо ударилось у бампер їх автомобіля, потім свідок почула гучний звук зіткнення транспортних засобів. Також ОСОБА_8 пояснила, що їх автомобіль залишився у своїй полосі руху, після чого її сестра зупинила автомобіль на місці ДТП для надання допомоги постраждалим особам.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала показання, що у серпні 2014 року вона керувала автомобілем «Hyundai Getz» та їхала по вул. Полтавський Шлях в м. Харкові, в цей час разом із нею в автомобілі знаходились її сестра ОСОБА_8 та неповнолітній син ОСОБА_10. Під час руху у середній полосі свідок побачила, що назустріч їх автомобілю швидко котилось колесо, від якого автомобіля від'єдналось колесо, свідок не знає. Момент зіткнення транспортних засобів також не бачила, потім свідок почула звук гальмування автомобіля та сильний «удар-хлопок», після чого здійснила маневр вправо та зупинила автомобіль.

Крім визнання вини ОСОБА_4, а також показань потерпілих та свідків події, винність підсудного у вчиненні інкримінованого злочину за встановлених судом обставин підтверджується зібраними належними та допустимими доказами в їх сукупності, які не суперечать один одному.

Факт дорожньо-транспортної пригоди зафіксований у протоколі огляду місця ДТП та схемі до нього від 31.08.2014 року, в якому зафіксовано напрямки руху транспортних засобів, місце їх зіткнення, сліди гальмування, розташування автомобілів «ВАЗ-2107» д.р.н.НОМЕР_1 та «Opel Vectra» д.р.н.НОМЕР_2 після зіткнення, місце знаходження колеса автомобіля «ВАЗ» (к/п а.с.6-17).

Відповідно до протоколів проведення слідчих експериментів від 27.11.2014 року за участю потерпілого ОСОБА_1 та ОСОБА_4, вказані особи на місці ДТП розповіли та показали відомі їм обставини щодо механізму ДТП, а саме: напрямки руху та швидкість руху автомобілів, траєкторію руху щодо меж проїжджої частини, відстані, на якій водії побачили зустрічний транспортний засіб, наявні сліди гальмування транспортних засобів до моменту їх зіткнення, умовне місце зіткнення та розміщення транспортних засобів після ДТП (к/п а.с.107-114).

Згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області №1144/14 від 17.12.2014 року неможливе відокремлення заднього лівого колеса автомобіля «ВАЗ -2107» д.р.н.НОМЕР_1 в ході руху автомобіля, якщо до початку руху дане колесо було надійно закріплено та болти на маточині були затягнуті (к/п а.с.119-120).

Висновком судової авто-технічної експертизи №1145/14 від 18.12.2014 року підтверджується, що в даній дорожній обстановці, водій автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_4 повинен був діяти відповідно до вимог п.п.2.3 п/п «а» і п.31.1 ПДР України, водій автомобіля «Opel Vectra» ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України. Технічна можливість запобігання даної дорожньо-транспортної пригоди для водія ОСОБА_4 визначалася виконанням вимог ПДР, для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру. В даній дорожній обстановці дії водія автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п.2.3 п/п «а» і 31.1 ПДР, і, з технічної точки зору, знаходяться у причинному зв'язку з подією та наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

Дослідженим у судовому засіданні записом із відеореєстратора за 31.08.2014 року у період часу з 15 год. 50 хв. 40 сек. до 15 год. 50 хв. 50 сек. підтверджується, що автомобіль «ВАЗ-2107» д.р.н.НОМЕР_1, рухається по вул. Полтавський Шлях у м.Харкові, після чого автомобіль різко змінює траєкторію руху вліво, виїжджає на полосу зустрічного руху, де і відбувається лобове зіткнення із автомобілем «Opel Vectra» д.р.н.НОМЕР_2 (к/п а.с.67, судова справа а.с.100).

Враховуючи вимоги ст.ст. 84-86, 91-94, 101-102 КПК України суд зазначає, що висновок судової авто-технічної експертизи №1145/14 від 18.12.2014 року є належним та допустимим доказом, яким підтверджується винуватість ОСОБА_4 у порушенні вимог п.п.2.3 а), 31.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться у причинному зв'язку з подією та її наслідками.

Висновком судово-медичної експертизи ХОБСМЕ №72-ОКБт/14 від 25.10.2014 року підтверджується, що причиною смерті ОСОБА_6, 1981 р.н., є поєднана тупа травма тіла, яка носить характер тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя. Зазначені у висновку експерта тілесні ушкодження у загиблої ОСОБА_6 носять характер прижиттєвих та могли утворитись в умовах дорожньо-транспортної пригоди (к/п а.с.43-48, 63-65).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №851-А/14 від 10.09.2014 року, у потерпілого ОСОБА_1 мали місце: забиті рани в лобово-тім'яній області, правій брові, верхньої повіки справа, які відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень. При госпіталізації в ХМКЛШНМД результат «Алкотеста» у гр. ОСОБА_1 негативний (к/п а.с.31).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №852-А/14 від 02.10.2014 року, внаслідок дорожньо-транспортної події потерпілому ОСОБА_2 заподіяні легкі тілесні ушкодження у вигляді крововиливів і саден на обличчі, а також середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров'я у вигляді закритого вивиху правої стегнової кістки з уламковим переломом заднього краю вертлюжної западини зі зміщенням відламків (к/п а.с.40-41).

Висновком судово-медичної експертизи №854-А/14 від 10.09.2014 року підтверджується, що у зв'язку з подією 31.08.2014 року у ОСОБА_7 яких-небудь тілесних ушкоджень не виявлено, діагноз «забій м'яких тканин голови, грудної клітини, правого стегна, забій нирок» не підтверджений об'єктивними медичними даними (к/п а.с.33).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №855-А/14 від 24.09.2014 року, у водія автомобіля «ВАЗ-2107» ОСОБА_4 мало місце садно підщелепної області зліва, що відноситься до категорії легкого тілесного пошкодження. Діагноз «удар правого тазостегнового суглоба, лівого колінного суглоба» не підтверджений об'єктивними медичними даними. При госпіталізації в ХМКЛШНМД, результат «Алкотеста» у гр. ОСОБА_4 негативний (к/п а.с.35).

Згідно висновку судово-медичної експертизи №853-А/14 від 02.10.2014 року, у пасажира «ВАЗ-2107» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, внаслідок дорожньо-транспортної події мали місце легкі тілесні ушкодження у вигляді синців на тулубі, закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку та забитої рани в області підборіддя, середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження за критерієм тривалого розладу здоров'я у вигляді закритого уламкового перелому правої стегнової кістки в середній третині із зсувом, закритого перелому лівої малогомілкової кістки в нижній третині без зсуву та закритого уламкового перелому 1,2,3 плеснових кісток правої стопи із зсувом, а також тяжкі тілесні ушкодження за критерієм небезпеки для життя у вигляді закритої травми живота: розриву селезінки, гематоми брижі тонкої кишки, внутрішньочеревної кровотечі (к/п а.с.37-38).

Достовірність та об'єктивність вищенаведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, відносні, допустимі та достатні, у зв'язку з чим суд вважає можливим прийняти вказані докази. Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій обвинуваченого та визнання його винуватості.

Посилання сторони захисту на ті обставини, що колесо на автомобілі могло від'єднатись у зв'язку із неправомірними діями невідомих осіб, які намагались відкрутити та викрасти зазначене колесо, жодним чином не доводить відсутність вини обвинуваченого у вчиненому злочині, оскільки ОСОБА_4 на виконання вимог п.п.2.3а), 31.1 ПДР України перед виїздом зобов'язаний був перевірити та забезпечити технічно-справний стан автомобіля «ВАЗ-2107», в тому числі перевірити, щоб болти кріплення заднього лівого колеса до маточини були достатньо затягнутими. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту відсутності вини ОСОБА_4 у скоєному ДТП, під час судового розгляду стороною захисту до суду не надано.

За встановлених судом обставин та досліджених в судовому засіданні доказів суд не вбачає порушень Правил дорожнього руху України потерпілим ОСОБА_1, які б знаходились в причинному зв'язку із наслідками ДТП, про що також свідчить висновок судової авто-технічної експертизи №1145/14 від 18.12.2014 року.

Таким чином, суд вважає встановленим, що своїми діями ОСОБА_4 порушив вимоги п.п.2.3а), 31.1 ПДР України, які з технічної точки зору перебували в причинному зв'язку з подією ДТП, що привело до виїзду керованого ним автомобіля «ВАЗ-2107» на зустрічну смугу руху та зіткненню там із автомобілем «Opel Vectra», що спричинило вказані вище тяжкі наслідки.

Оцінюючи в сукупності досліджені у справі докази, які є достатніми, допустимими і достовірними, суд приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило загибель потерпілої ОСОБА_6, спричинення потерпілому ОСОБА_4 - середньої тяжкості та тяжких тілесних ушкоджень, а потерпілому ОСОБА_2 - середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Вивченням особи підсудного ОСОБА_4 встановлено, що він на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, офіційно працевлаштований, тяжких хронічних захворювань не має, не одружений, неповнолітніх дітей не має, має постійне місце проживання, за яким проживає разом із матір'ю ОСОБА_11, 1973 р.н., та братом - ОСОБА_4, 1995 р.н., який після ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження та визнаний інвалідом ІІ групи, раніше не судимий (к/п а.с.136-140, судова справа 74-77).

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4, суд вважає щире каяття у вчиненому злочині.

При цьому, суд не знаходить достатніх підстав для визнання згідно п.5 ч.1 ст.66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4, як вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих та сімейних обставин. Доказів того, що зазначена обставина (тяжка хвороба батька) значною мірою обумовили вчинення ОСОБА_4 злочину за ч.2 ст.286 КК України, до суду не надано.

Визначених ст.67 КК України обставин, які обтяжують покарання підсудному, під час розгляду справи судом не встановлено.

Згідно положень ст.ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання ОСОБА_4 суд виходить із положень ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого необережного злочину, наявність однієї пом'якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу підсудного та його молодий вік, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що для виправлення та попередження вчинення підсудним та іншими особами нових злочинів йому необхідно призначити покарання в межах санкції за частиною 2 статті 286 КК України у виді позбавлення волі, із позбавленням його права керування транспортними засобами.

При призначенні остаточного покарання ОСОБА_4 судом було враховано його щире каяття у вчиненому злочині та факт спільного проживання разом із братом, який після ДТП визнаний інвалідом ІІ групи, однак оскільки внаслідок вчиненого злочину загинула людина, а також були спричинені тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості іншим особам, оскільки підсудний не вчиняв жодних дій щодо відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілим, враховуючи думку потерпілих щодо необхідності призначення покарання винній особі, тому суд не знаходить достатніх підстав для застосування у відношенні підсудного положень ст.69 КК України (призначення покарання більш м'якого ніж передбачено законом) чи застосування вимог ст.75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), оскільки виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства.

В частині позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд виходить з наступних обставин.

Потерпілим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди на суму 31668 грн. та моральної шкоди на суму 145000 грн., в якому, з урахуванням поданої заяви про уточнення позову, він просить суд: стягнути з ОСОБА_4 та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» вищевказану спричинену шкоду (судова справа, а.с.28-29, 116).

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно заявленого цивільного позову, спричинену потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 31668 грн. визначено наступним чином: 1) витрати на поховання дружини 10668 грн. та витрати на поминальний обід на суму 7000 грн.; 2) витрати на лікування батька ОСОБА_2 на суму 3000 грн. та витрати на проведення операції 8000 грн.; 3) матеріальні витрати на лікування самого потерпілого ОСОБА_1 - 3000 грн.

Згідно виписки із історії хвороби №25397 від 01.09.2014 року КЗОЗ «ХМКЛШНМД ім. О.І.Мещанінова» підтверджується проведення операції потерпілому ОСОБА_1 у зв'язку із пораненнями на обличчі (судова справа а.с.32).

Матеріалами справи підтверджено витрати на придбання лікарських засобів згідно наданих чеків на загальну суму 4613,95 грн. (судова справа, а.с.36-42), у зв'язку з чим вимога потерпілого про відшкодування матеріальних витрат на лікування на суму 3000 грн. підлягає задоволенню.

Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_2 загинула дружина потерпілого - ОСОБА_6, про що свідчить свідоцтво про смерть НОМЕР_3. Потерпілим надано до суду договір №156/С5 від 01.09.2014 року та розрахункові документи, якими підтверджуються його витрати за організацію та проведення поховання на суму 10668 грн. (судова справа, а.с.33-35).

Разом з цим, витрати потерпілого ОСОБА_1 на поминальний обід на суму 7000 грн. не є документально підтвердженими, у зв'язку з чим позов в цій частині не може бути задоволений судом. Заявлена потерпілим вимога про відшкодування витрат на проведення лікування його батька на суму 3000 грн., а також на проведення операції батьку на суму 8000 грн., не підлягає задоволенню, оскільки завдана шкода ушкодженням здоров'я підлягає відшкодуванню саме потерпілій особі - ОСОБА_2 Потерпілий ОСОБА_2 в подальшому не позбавлений можливості звернутись до суду із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства про відшкодування спричиненої йому внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної та моральної шкоди.

В частині відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_1 уточнено позовну заяву, відповідно до чого він просить суд стягнути на його користь спричинену моральну шкоду на суму 145000 грн., а саме: 100000 грн. - моральна шкода за загибель його дружини, 45000 грн. - моральна шкода, спричинена внаслідок ушкодження його здоров'я.

Згідно вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, у тому числі, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до положень ч.1 ст.1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю (ч.2 ст.1168 ЦК України).

Виходячи з положень ч.2 ст.1168 та ч.2 ст.1187 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.

З урахуванням характеру й обсягу фізичних та моральних страждань потерпілого ОСОБА_1, його психоемоційних переживань, понесених внаслідок смерті близької людини - ОСОБА_6, з якою він перебував в офіційно зареєстрованому шлюбі з 15.12.2007 року, тяжкості вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, необхідного часу та зусиль, направлених для їх відновлення, суд дійшов висновку про те, що потерпілому спричинена моральна шкода, яка визначається у грошовій формі на суму 100 000 грн., що є справедливою компенсацією спричинених моральних страждань, у зв'язку з чим позов в цій частині підлягає повному задоволенню.

Крім того, оскільки внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди особисто потерпілому ОСОБА_1 були спричинені тілесні ушкодження: забиті рани в лобово-тім'яній області, правій брові, верхньої повіки справа, які відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень, після чого він проходив лікування, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом оцінюється зазначена шкода у розмірі 25 000 грн.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_4 під час керування транспортним засобом мав посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, тобто, на законній підставі використовував зазначений транспортний засіб. При цьому, 23.09.2013 року між ОСОБА_4 та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, на підставі чого видано поліс №АС/6721271. За умовами страхування ліміт відповідальності на одного потерпілого за шкоду, заподіяну здоров'ю та життю, складає 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну - 50000 грн., розмір франшизи - 1000 грн. Термін дії договору по 23.09.2014 року включно (к/п а.с.22).

Згідно листа ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» №1445 від 13.02.2015 року, на звернення ОСОБА_1 потерпілому повідомлено, що на розгляді у страховій компанії знаходиться матеріал за фактом даної дорожньо-транспортної пригоди за реєстраційним номером №ГО2652-14, однак вирішити питання про відшкодування можливо після надання переліку документів, визначених ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 року (далі - Закону України №1961-IV), в тому числі остаточного судового рішення по факту ДТП.

Згідно положень п.22.1 ст.22 Закону України №1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого (ст.23 Закону №1961-IV).

Згідно вимог ст.26-1 Закону №1961-IV, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.

Відповідно до п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV, страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» з 1 січня 2014 року встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1218 грн.

Виходячи із указаних положень Закону, суд дійшов висновку, що обов'язок по відшкодуванню заподіяної потерпілому майнової та моральної шкоди має нести ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» в межах визначеної Законом №1961-IV ліміту страхової відповідальності, а ОСОБА_4 в межах сум, що не покриває страхова виплата.

Враховуючи наведені вимоги, зазначені представником ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» обставини жодним чином не доводять відсутність правових підстав та відсутність обов'язку страхової компанії відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, яка була спричинена потерпілому ОСОБА_1

На підставі п.24.1 ст.24, п.27.4 ст.27 Закону №1961-IV, шкода, пов'язана із лікуванням потерпілого ОСОБА_1 у розмірі 3000 грн., а також витрати на поховання дружини потерпілого на суму 10668 грн. підлягають стягненню із ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія».

Крім того, відповідно до статті 26-1 Закону №1961-IV, зі страхової компанії підлягає стягненню на користь потерпілого ОСОБА_1 сума спричиненої моральної шкоди у розмірі 5000 грн., що складає 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяної його здоров'ю.

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог статті 26-1 Закону №1961-IV з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» на користь потерпілого ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню моральна шкода за шкоду, заподіяну його здоров'ю, у розмірі 5000 грн. (5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяної його здоров'ю), а також відповідно до п.27.3 ст.27 Закону №1961-IV - моральна шкода, заподіяна смертю його дружини - у розмірі 14 616 грн. (1218 грн. х 12), в іншій частині спричинена моральна шкода підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_4

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого (підсудного) по справі.

До набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне продовжити дію арешту на автомобіль марки «ВАЗ-2107», д.р.н.НОМЕР_1, який накладено згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2014 року, після набрання вироком законної сили - накладений арешт підлягає скасуванню.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі положень ст.100 КПК України.

Оскільки ОСОБА_4 судом було призначено покарання у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне обрати у відношенні підсудного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Харківського слідчого ізолятору до набрання вироком законної сили, з метою запобігти спробам підсудного переховуватись від відбування покарання, а також перешкодити кримінальному провадженню іншим чином.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.369-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

До набрання вироком законної сили обрати у відношенні ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі Управління державної пенітенціарної служби України в Харківській області, взявши його під варту в залі суду негайно.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з моменту його фактичного затримання, тобто з 05.03.2015 року, зарахувавши в строк відбуття покарання час знаходження під вартою в порядку, визначеному ст.72 КК України.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «Українська охоронно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 23734213, юридична адреса: м. Київ, вул. Борщагівська, 145) на користь потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 (місце проживання: АДРЕСА_2) матеріальну шкоду у розмірі 13668,00 грн. (тринадцять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень 00 коп.) та моральну шкоду у розмірі 19616 грн. (дев'ятнадцять тисяч шістсот шістнадцять гривень 00 коп.).

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_11 (місце проживання: АДРЕСА_1) на користь потерпілого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_9 (місце проживання: АДРЕСА_2) моральну шкоду у розмірі 105384,00 грн. (сто п'ять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 00 коп.).

В іншій частині у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

До набрання вироком законної сили продовжити дію арешту на автомобіль марки «ВАЗ-2107», д.р.н.НОМЕР_1, який накладено згідно ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.09.2014 року, після набрання вироком законної сили - накладений арешт скасувати (к/п а.с.21, 27-29).

Речові докази по кримінальному провадженню: 1) СD-R диск із надписом «ДТП - 31.08.2014» - залишити зберігатись в матеріалах кримінального провадження (к/п а.с.67, 70).

Стягнути з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженню експертизи на загальну суму 1760,40 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 40 коп.), перерахувавши їх на користь держави (р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова), з призначенням виду платежу - «за експертні послуги» (к/п, а.с.78, 118, 125).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя В.О. Курило