Ухвала суду № 42997166, 24.02.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/393/15 Справа № 185/9886/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Тимченко С. О. Доповідач - Кононенко О.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Кононенко О.М.

суддів Семопядний В.О., Капелюха В.М.

за участю секретаря Лісіна С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі апеляційного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження внесене до єдиного державного реєстру за № 42014051100000097 від 28 червня 2014 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, на вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року щодо:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецьк, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 426 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Бекірова Р.З.

обвинуваченого: ОСОБА_3

захисника: ОСОБА_2

В апеляції:

- захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3, просить змінити вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.02.2014 року в частині призначення ОСОБА_3 покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, пом'якшивши покарання та визначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 426 КК України покарання із застосуванням ст. 69 КК України строком на 1 рік позбавлення волі.

Свої апеляційні вимоги захисник обґрунтовує невідповідністю призначеного обвинуваченому судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки покарання за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Захист зазначив, що з обставин справи, в умовах, що склалися під час захоплення військової частини, обвинувачений прийняв рішення на користь збереження життів військовослужбовців. З врахуванням даних про особу обвинуваченого, того, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, його стану здоров'я, вирок суду в частині покарання є надто суровим, натомість відповідно до ст. 69 КПК України є підстави визначити обвинуваченому покарання нижче від нижчої межі, визначеної ч.2 ст. 426 КК України.

За вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 426 КК України і призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на три роки, з позбавленням права обіймати керівні посади Національної Гвардії України, МВС України на строк один рік шість місяців.

Задоволено позов Військової частини №3023 Національної Гвардії України МВС України та стягнуто з ОСОБА_3, на користь Держави в особі Міністерства внутрішніх справ України та військової частини 3023, грошові кошти в сумі 6 166 727 / шість мільйонів сто шістдесят шість тисяч сімсот двадцять сім/ грн. 50 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином.

Також стягнуто з ОСОБА_3, на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 2457 /дві тисячі чотириста п'ятдесят сім/ грн.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 426 КК України, за наступних обставин.

За наказом командуючого Внутрішніх військ МВС України №111ос від 24.10.2013 року ОСОБА_3 призначений на посаду командира військової частини №3023. 27 червня 2014 року, приблизно о 20 годині, до військової частини прибули озброєні представники так званої «Донецької Народної Республіки» (далі ДНР) в кількості близько 100 осіб та погрожуючи здійснити напад на військову частину з використанням крупнокаліберної стрілецької зброї та мінометів, висунули вимоги щодо здачі всієї зброї, бойової та іншої техніки, а також звільнення особовим складом військової частини №3023 території військового містечка, на якому розташована зазначена військова частина. У зв'язку з цим, озброєні представники так званої ДНР викликали полковника ОСОБА_3 за межі території частини на переговори. В ході переговорів озброєні особи в кількості 15 осіб протиправно увійшли на контрольно-пропускного пункт військової частини №3023.

Командир військової частини №3023 полковник ОСОБА_3, усвідомлюючи, що за результатами переговорів з озброєними представниками так званої далі ДНР, останні не залишать вже території військової частини, більш того, ними розпочато штурм охоронюваного об'єкта, знаючи, що особовий склад військової частини №3023 перебуває у повній бойовій готовності за раніше наданою ним особисто командою «До бою», та маючи за викладених обставин можливість віддати через засоби радіозв'язку команду «вогонь», не прийняв рішення щодо завдання збройного опору нападникам та надав команду підлеглому особовому складу військової частини №3023 на залишення своїх вогневих позицій, здачу зброї до кімнат зберігання зброї військової частини та залишення території військової частини.

Таким чином, полковник ОСОБА_3, будучи командиром військової частини №3023, на порушення вимог ст.ст. 11,22,58,59,67 Статуту Внутрішньої служби ЗСУ, ст.ст. 2, 5, 10, 33 Статуту бойової служби військ внутрішньої та конвойної охорони, знаходячись на території військової частини № 3023, виконуючи службово-бойове завдання з охорони території військової частини №3023, не організував на належному рівні та не забезпечив виконання покладеного, відповідно до ст. 5 Статуту бойової служби військ внутрішньої та конвойної охорони на військову частину завдання з охорони та оборони військової частини, не віддав наказу на відкриття вогню та організації опору озброєним представникам так званої ДНР, а навпаки віддав наказ на здачу зброї до кімнат зберігання зброї та залишення території військової частини № 3023.

Внаслідок чого озброєння, боєприпаси, військова та інша техніка, військове майно автомобільної служби та служби озброєння військової частини № 3023 були захоплені озброєними представниками ДНР, чим були спричинені тяжкі наслідки нематеріального характеру у вигляді підриву авторитету та бойового духу підрозділів Національної Гвардії України та тяжкі наслідки матеріального характеру у вигляді втрати озброєння у кількості 1587 автоматів АК-74, 31 автоматів АКС-74У, 218 автоматів АКС-74, 108 кулеметів РПК-74, 347 пістолетів ПМ, 66 снайперських гвинтівок СВД, 110 під ствольних гранатометів ГП-25, боєприпасів до вказаної зброї, військової техніки у кількості 4 БТР-70 та 2 БРДМ та іншого військового майна автомобільної служби та служби озброєння військової частини №3023 загальною вартістю 6 166 727,50 грн.

Заслухавши: доповідь судді, обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника, які підтримали апеляційні доводи та вимоги, просили врахувати клопотання Головного управління Національної гвардії України щодо пом'якшення покарання та змінити вирок, визнати вчинення злочину під впливом погрози з метою збереження життів військовослужбовців як обставину яка пом'якшує покарання та призначити ОСОБА_3 із застосуванням ст. 69 КК України строком на 1(один) рік позбавлення волі, в іншій частині вирок залишити без змін; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляції, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.2 ст. 426 КК України правильно. Обставини справи і правова кваліфікація в апеляційній скарзі не оспорюється.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження з'ясовано, що судовий розгляд у цьому кримінальному провадженні проведено з дотриманням вимог кримінального процесуального закону, таких порушень цього закону, котрі були б суттєвими і тягли за собою скасування вироку, у провадженні не допущено.

Доводи захисту щодо занадто суворого призначення покарання обвинуваченому з посиланням на неврахування судом першої інстанції обставин справи, скоєння злочину під погрозою, особи обвинуваченого, що є підставою для застосування ст. 69 КК України і призначення покарання строком на один рік позбавлення волі не ґрунтується на матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд,умотивувавши своє рішення може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Як вбачається з матеріалів справи, вирішуючи питання про призначення покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, спричинення тяжких наслідків у вигляді підриву авторитету та бойового духу підрозділів Національної гвардії України та тяжкі наслідки матеріального характеру у вигляді втрати озброєння, боєприпасів до вказаної зброї, військової техніки, та іншого військового майна автомобільної служби озброєння військової частини №3023 загальною вартістю 6 166 727, 50 грн. При цьому судом враховано особу обвинуваченого. Обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнав щире каяття обвинуваченого, обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено. Зазначені обставини у апеляційній скарзі захисту не спростовані.

Таким чином, визначене ОСОБА_3 судом першої інстанції покарання призначено у відповідності з вимогами вказаних норм закону.

Призначене ОСОБА_3 покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Доводи захисту щодо скоєння злочину, а саме невиконання обвинуваченим дій, які він за своїми службовими обов'язками як військова службова особа повинен був виконати з посиланням на пом'якшуючи таку обставину як здійснення на обвинуваченого тиску і погроз з боку озброєних представників ДНР, колегія суддів, вважає необґрунтованим і така обставина не є такою, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливає на пом'якшення покарання, а інших таких обставин, колегією судів не виявлено.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що покарання призначене ОСОБА_3 за скоєний ним злочин є обґрунтованим і справедливим, необхідним та достатнім для його виправлення, підстав для призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість оскаржуваного вироку, підстав для задоволення апеляційної скарги захисника обвинуваченого не вбачає.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2014 року щодо ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді апеляційного суду:

_____ _______ ______

О.М. ОСОБА_4 ОСОБА_5 Капелюха