Ухвала суду № 42995501, 25.02.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/481/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 45 Тептюк Є. П. Доповідач в апеляційній інстанції Корнієнко Н. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоКорнієнко Н. В.суддівЮвшина В. І. , Пономаренка В. В. при секретарі Рибасюк О.С., Анкудінові О.І.,

з участю: прокурора Архипенко В.О.,

адвоката ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року по справі за позовом Черкаського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах Черкаської районної державної адміністрації Черкаської ОДА та територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_8, третьої особи: Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області про приведення земельної ділянки у попередній стан, -

в с т а н о в и л а :

03 липня 2014 року Черкаський міжрайонний екологічний прокурор в інтересах Черкаської районної державної адміністрації Черкаської ОДА та територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (далі-прокурор) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про приведення земельної ділянки у попередній стан, мотивуючи свої вимоги тим, що Черкаською міжрайонною екологічною прокуратурою проведено перевірку за додержанням і застосуванням законів щодо правомірності реєстрації Інспекцією ДАБК у Черкаській області декларації про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації, розташованого на землях водного фонду, який знаходиться в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району.

Інспекцією ДАБК у Черкаській області 24 липня 2012 року протиправно проведено реєстрацію декларації ОСОБА_8 про готовність об'єкта до експлуатації, а саме: дачного будинку в с. Свидівок, АДРЕСА_1» за № ЧК 18212125691.

24 липня 2012 року Свидівоцькою сільською радою прийняте рішення №108 «Про надання дозволу громадянам на оформлення права власності на дачні будинки з господарськими будівлями та спорудами».

26.07.2012 на підставі вказаного вище рішення ОСОБА_8 видане свідоцтво на право власності на нерухоме майно за номером САЕ 451677, а саме на дачний будинок загальною площею 82,9 кв.м. та зареєстровано в Єдиній державній інформаційній системі.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.02.13 № 2а/2370/4979/2012 за позовом Кременчуцького міжрайонного екологічного прокурора визнано протиправним та скасовано рішення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Черкаській області від 24.07.12 щодо реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ЧК 18212125691 та ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.13, постанову Черкаського окружного адміністративного суду залишено без змін.

Рішенням Черкаського районного суду від 06.02.2014 по цивільній справі №707/2978/13-ц (2/707/41/14) визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Свидівоцької сільської ради від 24.07.2012 №108 «Про надання дозволу громадянам на оформлення права власності на дачні будинки з господарськими будівлями та спорудами» в частині оформлення права власності ОСОБА_8, а також визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно - дачний будинок в с Свидівок Черкаського району Черкаської області по АДРЕСА_1 серії САЕ 451677 від 26.07.2012, видане виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради, яке на даний час набрало законної сили.

Позивач вказує, що ОСОБА_8 самовільно займає земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1», за межами села Свидівок, Черкаського району Черкаської області.

Отже, незаконне будівництво на землях водного фонду, у межах прибережної захисної смуги Кременчуцького водосховища, безпосереднім чином зачіпає економічні, соціальні та екологічні інтереси держави, оскільки порушує законний порядок цільового використання земель, підриває авторитет органів державної влади серед населення.

15 серпня 2014 року позивач подав до суду заяву про зміни до позовної заяви та остаточно просить суд: зобов'язати ОСОБА_8 повернути Черкаській районній державній адміністрації Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 373 кв.м. га розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за межами села Свидівок, Черкаського району Черкаської області, звільнивши її та привівши у придатний для використання стан, шляхом знесення дачного будинку із усіма господарськими будівлями і спорудами розташованими на ній.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року в задоволенні позовних вимог Черкаського міжрайонного екологічного прокурора про приведення земельної ділянки у попередній стан відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Черкаської області, вважаючи рішення суду незаконним, просить його скасувати і ухвалити нове, яким позовні вимоги Черкаського міжрайонного екологічного прокурора задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що правила про зобов'язання знести самочинне будівництво, застосовується лише у разі, коли буде встановлено, що самочинне будівництво неможливо привести у стан, якій буде відповідати будівельним нормам та правилам, або особа відмовляється вчинити такі дії.

Основним законом, яким регулюються земельні відносини, є Конституція України. Крім цього, земельні відносини регулюються іншими, прийнятими відповідно до Конституції законами і підзаконними актами, а саме законами України «Про землеустрій», «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про місцеве самоврядування» та іншими законами, також Земельним кодексом України.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України, сторони зобов'язані надати докази та довести ті обставини, які обґрунтовують їх вимоги і заперечення та мають значення для справи, крім тих, які визнаються сторонами, є загальновідомими та встановлені рішенням суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Встановлено, що рішенням Черкаської міської ради від 29.12.2003 р. № 5 - 211, вирішено надати земельну ділянку площею 21975 кв. м. по АДРЕСА_2 в м. Черкаси в оренду дачному кооперативу "Береговий" на 49 років (без права передачі її в суборенду) для відпочинку.

На замовлення дачного кооперативу "Береговий" ДП "Міський земельно-кадастровий центр" ТОВ "Черкаський міський земельно-кадастровий центр" було розроблено технічну документацію по виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою дачному кооперативу "Береговий".

29.01.2004 р. між Черкаською міською радою та дачним кооперативом "Береговий" був укладений договір оренди земельної ділянки за яким Черкаська міська рада передала дачному кооперативу земельну ділянку площею 21975 кв. м. по АДРЕСА_2 в м. Черкаси в оренду на 49 років (без права передачі її в суборенду) для відпочинку. Даний договір зареєстрований в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 636 12.02.2004 р. та нотаріально посвідчений. За основним цільовим призначенням земельна ділянка зараховується до земель водного фонду.

Пунктом 2.1. зазначеного договору сторони погодили термін дії договору на 49 років без права передачі її в суборенду.

Пунктом 3.1 приведеного договору визначено, що за оренду земельної ділянки орендар, тобто дачний кооператив "Береговий", сплачує орендну плату у грошовій формі.

Статутом дачного кооперативу "Береговий", затвердженим на загальних зборах членів кооперативу від 26.06.2004, протокол № 2, зареєстрованим в Державному реєстрі, реєстраційний № 10261050001002593 від 22.06.2005 р. визначено, що кооператив створений і діє на принципах добровільності і рівноправності його членів. Юридичною адресою кооперативу є м. Черкаси АДРЕСА_2. Метою створення кооперативу є об'єднання зусиль членів кооперативу для організації колективного дачного господарства, спільного здійснення благоустрою території кооперативу, проведення та обслуговування інженерних мереж, прибирання та охорони території, ефективного використання земельної ділянки, виділеної під дачне будівництво, для задоволення членів кооперативу та їх сімей щодо повноцінного відпочинку, здорового способу життя інше.

Відповідно до п.п. 7.3 Договору оренди від 29.01.2004 року кооператив «Береговий» має право зводити на орендованій земельній ділянці будівлі виробничого і невиробничого призначення.

Рішенням Черкаської міської ради від 22.03.2006 року №422 було надано дозвіл кооперативу «Береговий» виконання проектно-вишукувальних робіт з метою будівництва індивідуальних дачних будинків для членів кооперативу «Береговий».

Згідно протоколу №34 від 15.04.2004 року чоловікові відповідачки ОСОБА_8 кооперативом виділено в користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування дачного будинку, який ним був побудований ще в 2006 році. Після смерті чоловіка відповідачка стала членом кооперативу «Береговий», та за нею закріплена земельна ділянка НОМЕР_1 для обслуговування дачного будинку, що підтверджується довідкою №2 від 05.02.2014 року.

Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води для великих річок, водосховищ на них та озер шириною 100 метрів.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Проте, як зазначає відповідачка, прибережна захисна смуга вздовж території, яка надана в оренду дачному кооперативу «Береговий», не визначена. Про це зазначено в листі ГУ Держкомзему у Черкаській області №01-09/1843 від 30.03.2012 року.

Не надає і прокурор будь-яких доказів щодо розмежування земель між кооперативом та Свидівоцькою сільською радою і м.Черкаси.

У відповідності сг. 61 Земельного кодексу України заборонено здійснювати будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Згідно з ст. 88 Водного кодексу України Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин. Зокрема, до їх повноважень належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності; додержання земельного та екологічного законодавства.

Згідно з п. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання у постійне користування земельних ділянок. Відповідно до цієї статті надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок; надання в користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості). Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації (п. 2 статті 123 Земельного кодексу України).

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Визначення терміна «самовільне зайняття земельних ділянок» наведене в ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель». За приписами цієї статті, самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Враховуючи викладене та приведені вимоги закону судом правомірно встановлено, що користування відповідачем спірною земельною ділянкою ґрунтується на законі, відбувається без порушення визначеного порядку надання земельних ділянок, за наявності відповідного рішення Черкаської міської ради від 29.12.2003 р. № 5 - 211 про надання земельної ділянки площею 21975 кв. м. по АДРЕСА_2 в м. Черкаси в оренду дачному кооперативу "Береговий" на 49 років, членом якого являється відповідачка, та договору оренди земельної ділянки від 29.01.2004 р. за яким Черкаська міська рада передала в оренду дачному кооперативу земельну ділянку площею 21975 кв. м. по АДРЕСА_2.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи, з врахуванням приписів ч. 1 ст. 2, ст. 13 Закону України "Про плату за землю", відповідно до яких використання землі є платним а плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати що визначається залежно від грошової оцінки земель, судова колегія встановила, що саме кооператив з моменту прийняття рішення яким йому надана в оренду земельна ділянка взяв на себе обов'язок по сплаті орендної плати, а відповідач, як член кооперативу, обов'язок по сплаті членських внесків для забезпечення поточної діяльності кооперативу.

Посилання апелянта на те, що земельна ділянка площею 373 кв.м по АДРЕСА_1 м. Черкаси, якою користується ОСОБА_8, знаходиться поза межами дачного кооперативу не знайшло свого підтвердження та спростовується викладеним.

Враховуючи те, що посилання апелянта в апеляційній скарзі на порушення норм матеріального і процесуального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, які належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що прокурор не конкретизував свої позовні вимоги та не зазначив, яку саме частину земельної ділянки необхідно повернути Черкаській РДА, а яку Черкаській міській раді. Також прокурор не визначив способу повернення даної земельної ділянки ОСОБА_8 особам в інтересах яких прокурор заявив позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» право на звернення до суду з позовом про знесення або перебудову самочинно збудованого об'єкта нерухомості мають як органи державної влади, так і органи місцевого самоврядування.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК), а також власнику (користувачу) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391.ДК).

З огляду на викладене, колегія приходить до висновку про безпідставність заявленої вимоги прокурора про зобов'язання ОСОБА_8 повернути Черкаській районній державній адміністрації Черкаської обласної державної адміністрації та Черкаській міській раді самовільно зайняту земельну ділянку площею 373 кв.м. га розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за межами села Свидівок, Черкаського району Черкаської області, звільнивши її та привівши у придатний для використання стан, шляхом знесення дачного будинку із усіма господарськими будівлями і спорудами розташованими на ній.

Колегія суддів також приймає до уваги ту обставину, що Черкаським міжрайонним екологічним прокурором раніше вже ставилося перед судом питання про приведення ОСОБА_8 її земельної ділянки у придатний (попередній) для використання стан шляхом знесення дачного будинку з усіма господарськими будівлями і спорудами, розташованими на ній. Суд оглянув матеріали даної справи і прийшов до висновку, що підстави позову одні і ті ж. По ньому прийнято Черкаським районним судом рішення від 06 лютого 2014 року про відмову в задоволенні позову в цій частині. Рішення є чинним, не скасовано (а.с.11).

Тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги щодо задоволення позову прокурора не заслуговують на увагу та не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 17 грудня 2014 року по справі за позовом Черкаського міжрайонного екологічного прокурора в інтересах Черкаської районної державної адміністрації Черкаської ОДА та територіальної громади міста Черкаси в особі Черкаської міської ради до ОСОБА_8, третьої особи: Державної інспекції сільського господарства у Черкаській області про приведення земельної ділянки у попередній стан залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :