Рішення № 42993917, 10.12.2014, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/6965/14-ц

2/296/3017/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" грудня 2014 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого-судді Галасюка Р.А.,

при секретарі Могилевець В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 327 цивільну справу за позовом ОСОБА_1, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус», ОСОБА_3 про захист прав споживача страхових послуг, стягнення страхового відшкодування, майнової та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 у серпні 2014 року звернувся до суду з позовом до СТДВ «Глобус» та гр. ОСОБА_3 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в сумі 74207 грн. і судових витрат.

В обґрунтування позову вказував, що 21.06.2013 року на 27 кілометрі автодороги Житомир-Чернівці водій ОСОБА_3, керував автомобілем РЕUGЕОТ, державний номер НОМЕР_1, з причепом КНОТТ реєстраційний номер НОМЕР_2, який роз'єднався з причіпним пристроєм і здійснив зіткнення з автомобілем RENAULТ Сlіо державний номер № НОМЕР_3, який рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_1 Внаслідок даної ДТП був пошкоджений автомобіль RENAULТ Сlіо державний номер № НОМЕР_3. Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 застрахована у ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», а причеп КНОТТ реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП застраховано в СТДВ «Глобус», тому позивач просить стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» 50000 грн. страхового відшкодування та з ОСОБА_3- 13 467 грн. - заподіяної матеріальної шкоди, 650 грн. витрат за складання висновку експерта щодо визначення матеріального збитку, 3090 грн. - витрат за вимушену стоянку пошкодженого автомобіля, а також 5 000 грн. моральної шкоди. Крім того, позивач просить стягнути з відповідачів на свою користь витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., а також покласти на відповідачів судові витрати.

Під час розгляду справи до суду із заявою про вступ у справу в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги стосовно предмета спору, звернувся гр. ОСОБА_2 та відповідно, заявив цивільний позов. (а.с.61-63,65-70). В обґрунтування заявленого позову вказав, що він є власником автомобіля RENAULТ Сlіо державний номер № НОМЕР_3, а позивач ОСОБА_1 керував автомобілем на підставі довіреності, тому збитки фактично завдані йому, ОСОБА_2. З цих підстав просив стягнути з СТДВ «Глобус» на свою користь 50 000 грн. страхового відшкодування, а з ОСОБА_4 - 13467 грн. - заподіяної матеріальної шкоди, 3090 грн. - витрат за вимушену стоянку пошкодженого автомобіля, а також 2 000 грн. моральної шкоди.

В судових засіданнях позивач і його представник підтримували позовні вимоги та просили задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач СТДВ «Глобус» представника до суду не направив, надіславши до суду письмові заперечення у яких просив відмовити у задоволенні заявлених вимог в справі, з посиланням на те, що майнову відповідальність за дії водія ОСОБА_4 несе страхова компанія у якій застрахований тягач - РЕUGЕОТ, д.н. НОМЕР_1.

Співвідповідач ОСОБА_4 і його представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні повністю.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Суд, заслухавши учасників процесу та дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу виплати страхового відшкодування, у зв'язку із спричиненням ДТП, що мало місце 21.06.2013 року на 27 кілометрів автодороги «Житомир-Чернівці», витрат, пов'язаних із заподіянням матеріальної шкоди внаслідок ДТП та стягнення моральної шкоди.

Встановлено, що 21.06.2013 року на 27 кілометрі автодороги Житомир-Чернівці водій ОСОБА_3, керував автомобілем РЕUGЕОТ, державний номер НОМЕР_1, з причепом КНОТТ реєстраційний номер НОМЕР_2, який роз'єднався з причіпним пристроєм і продовжуючи некерований рух, здійснив зіткнення з автомобілем RENAULТ Сlіо державний номер № НОМЕР_3, який рухався в зустрічному напрямку під керуванням водія ОСОБА_1 Внаслідок даної ДТП був пошкоджений автомобіль НОМЕР_4. Вказані обставини та вина ОСОБА_3 встановлені та стверджуються постановою Романівського районного суду Житомирської області від 07.08.2013 р. (а.с.4).

Згідно копії висновку №3740 від 14.05.2014 року експертного автотоварознавчого дослідження, автомобіль НОМЕР_4, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, отримав механічні пошкодження; вартість матеріального збитку якого становить 63467,00 грн., а вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнта фізичного зносу - 156321,29 грн. За змістом висновку, ремонт вважається економічно необґрунтованим так як витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (а.с.66-11).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Зокрема, ч. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 р. «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз'яснено, що положення про захист приватної власності поширюється також і на особу, яка хоча і не є власником, але володіє майном на підставах, передбачених законом або договором.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_6 від імені власника автомобіля, ОСОБА_2, на підставі довіреності від 17.09.2011р. уповноважив ОСОБА_1 розпоряджатися (продати, страхувати), експлуатувати, вчиняти правочини щодо користування автомобілем НОМЕР_4 (а.с.16), тобто, фактично ОСОБА_1 є володільцем вказаного автомобіля, несе витрати по його утриманню, експлуатації, відповідно втрати по його знищенню мають бути відшкодовані саме власнику ОСОБА_1.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог третьої особи, ОСОБА_2, та відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Стосовно позовної вимоги про стягнення страхового відшкодування, суд дійшов до наступного висновку.

Як вбачається зі змісту ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

З матеріалів справи також вбачається, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 щодо причепу легкового КНОТТ 31 була застрахована полісом АС/3186206 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у ТДВ ««Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус»», термін дії якого до 14.06.2014 року (а.с.5).

За ст.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Тобто, виходячи із суті такого страхування, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника - заподіювача шкоди.

У відповідності до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. При наявності договору обов'язкового страхування суб'єктний склад та межі відповідальності за спричинення шкоди третій особі визначаються нормативно-правовими актами, які регламентують страхові правовідносини.

Щодо вимог п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» то у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За ст. 30.1, 30.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (05.02.2013 р. стаття 30 викладена у новій редакції згідно з абзацами восьмим - десятим підпункту 16 пункту 2 розділу І Закону України від 05.07.2012 р. N 5090-VI).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Як було встановлено, страховий ліміт ТДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю» Глобус» згідно з полісом обов'язкового страхування № АС/3186206 становить 50 000 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну.

Таким чином, в силу договору про обов'язкове страхування, відповідальність співвідповідача ОСОБА_3 починається із перевищенням страхової суми 50 000 грн., розрахованої у відповідності до положень п. 30.1, п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції від 05.02.2013 року (далі - Закон).

Зважаючи на те, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість, автомобіль вважається фізично знищеним (п. 30.1. ст.30 Закону), то потерпілій особі виплачується страхове відшкодування у відповідності до п. 30.2. ст. 30 Закону.

Як вже було зазначено, в спірних правовідносинах відшкодуванню підлягає лише різниця між ринковою вартістю пошкодженого автомобіля та залишковою його вартістю після ДТП. Проте, позивач виявив з цим свою не згоду, при цьому заяв, клопотань про призначення експертизи стосовно визначення залишкової вартості пошкодженого автомобіля НОМЕР_4 не заявляв. Наявний в матеріалах справи висновок № 3740 від 14.05.2014 року експертного автотоварознавчого дослідження та інші матеріали не містять даних та розрахунків визначення залишкової вартості пошкодженого RENAULТ Сlіо державний номер НОМЕР_3, тобто розмір залишкової вартості позивачем не доведений.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Керівними роз'ясненнями постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішення спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» надано рекомендації щодо застосування ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла до 05.02.2013 року. Оскільки страховий випадок за участю ТЗ позивача мав місце 21.06.2013 року, то до правовідносин, що склалися, слід застосовувати ст. 30 в редакції Закону від 05.02.2013 р..

Згідно роз'яснень НацКомФінПослуг від 26.06.2014 року у випадку, що виник в наслідок даної дорожньо-транспортної пригоди у даній справі, має відповідати страховик, який застрахував цивільно-правову відповідальність водія тягача.

Згідно п. 1.7 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» забезпечений транспортний засіб це наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах.

Аналізуючи викладені обставини, керуючись нормами Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності», врахувавши встановлені в ході розгляду справи факти, суд вважає обґрунтованою позицію про те, що шкода завдана автомобілю позивача була завдана забезпеченим СТДВ «Глобус» причепом КНОТТ 31, а тому у страховика не було підстав для відмови у виплаті позивачу страхового відшкодування за цим страховим випадком.

Таким чином, суд приходить до висновку, що слід частково задовольнити позовні вимоги позивача, а саме стягнути з відповідача СТДВ «Глобус» на його користь 50 000 грн. страхового відшкодування та 2000 грн. витрат на правову допомогу, відповідно до положень ст.ст. 84, 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Глобус" на користь ОСОБА_1 50 000 (п'ятдесят тисяч) гривень страхового відшкодування.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Глобус" на користь ОСОБА_1 2000 (дві тисячі) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути із Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Глобус" на користь держави 500 (п'ятсот) гривень судового збору.

В решті позовних вимог, а також в задоволенні позовних вимог третьої особи, ОСОБА_2, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами до апеляційного суду Житомирської області через Корольовський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий суддя Р. А. Галасюк