Рішення № 42993344, 04.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015№910/1154/15-г

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

про відшкодування шкоди в розмірі 11 808,84 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Діденко І.В. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 04.03.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу 11 808,84 грн., заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 порушено провадження у справі №910/1154/15-г та призначено розгляд справи на 16.02.2015.

Ухвалою від 16.02.2015, в порядку ст. 77 ГПК України, відкладено розгляд справи на 04.03.2015.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

27.02.2015 від відповідача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копію страхового полісу та установчих документів.

У відзиві на позов відповідач визнав суму страхового відшкодування у розмірі 10 388,84 грн.

У судовому засіданні 04.03.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва,-

В С Т А Н О В И В:

Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування", страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про страхування", страхування може бути добровільним або обов'язковим.

Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України "Про страхування", є видом добровільного страхування.

В статті 16 Закону України "Про страхування" визначено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

22.04.2013 між Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія "Альфа-Гарант" (далі - позивач, страховик) та Джаббаровою Аліною Набіївною (далі - страхувальник) укладений Договір добровільного страхування наземного транспорту №06-Z/11-134-04318 (далі - Договір), за яким був застрахований автомобіль "Hyundai Elantra" державний номер АВ0735ВР. Вигодонабувачем за Договором є пат "ВТБ Банк".

Строк дії Договору встановлено з 24.04.2013 по 23.04.2014.

06.04.2014 в м. Вінниці по вул. Ватутіна, 134 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "Hyundai Elantra" державний номер АВ0735ВР під керуванням Шпака В.О. та транспортного засобу марки "Форд", державний номер АВ3240ВІ під керуванням Стемпковського О.О.

07.04.2014 страхувальник звернувся до позивача про настання страхової події.

У відповідності до Звіту №7230 від 10.05.2014, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки "Hyundai Elantra" державний номер АВ0735ВР в результаті ДТП, що відбулась 06.04.2014 з урахуванням фізичного зносу запчастин, складає 26 615,93 грн.

Звіт складений оцінювачем Стрілець А.В. (свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів №7794 від 06.10.2009).

Страховим актом № СТ/14/0143 від 13.06.2014 пошкодження транспортного засобу марки "Hyundai Elantra" державний номер АВ0735ВР внаслідок ДТП, яка відбулася 06.04.2014, визнано позивачем страховим випадком.

На підставі Договору №06-Z/11-134-04318 від 22.04.2013, заяви страхувальника від 07.04.2014, страхового акту № СТ/14/0143 від 13.06.2014, звіту №7230 від 10.05.2014, позивач виплатив страхове відшкодування в сумі 23 617,68 грн., про що свідчить платіжне доручення №3439 від 13.06.2014.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, в тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 2. ст. 1187 Цивільного кодексу України, передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи, в межах суми 23 617,68 грн.

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2014 у справі №127/7136/14-п, у вчиненні ДТП 06.04.2014 визнано винним Стемпківського Олега Олександровича та Шпака Віктора Олександровича, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення - акт судового розгляду справи, який є результатом дослідження всіх документів та з'ясування всіх необхідних обставин. Таким чином, у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, дорожньо-транспортні пригоди, належним доказом є довідка Державної автомобільної інспекції, складена на підставі протоколу про адміністративне правопорушення. У свою чергу, протокол - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки правопорушення, передбаченого нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Отже, остаточний висновок щодо наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення міститься у постанові суду.

На момент скоєння даної ДТП, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "Форд", державний номер АВ3240ВІ, була застрахована у ВАТ "НАСК "Оранта" (відповідача) на підставі договору (полісу) АС/1164317 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності по майну - 50 000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.).

Отже, відповідач є особою на яку полісом АС/1164317 покладено обов'язок з відшкодування шкоди завданої під час експлуатації транспортного засобу марки "Форд", державний номер АВ3240ВІ на час спірної ДТП.

Відповідно до ч. 3 п. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

До таких обставин може бути віднесено ступінь вини кожного завдавача, їх матеріальне становище, часткове відшкодування шкоди в добровільному порядку тощо.

Відповідно до вказівок п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на його володільця не може бути покладено обов'язок по її відшкодуванню, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а у випадках, передбачених спеціальним законом, - тільки умислу потерпілого. Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли іншого не встановлено законом, розмір належного з володільця джерела підвищеної небезпеки відшкодування має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них в частині, заподіяної нею (в порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно заподіяли шкоду, тобто заподіяли неподільну шкоду взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Таким чином, розмір частки відшкодування шкоди визначається відповідно до ступеня вини кожного із учасників ДТП.

Вінницьким міським судом Вінницької області при розгляді справи № 127/7136/14-п постановлено про визнання водія Стемпковського О.О. та водія Шпака В.О. винними у порушенні Правил дорожнього руху України.

При визначенні розміру відшкодування шкоди суд виходить із безпосереднього змісту постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 15.04.2014, а також приймає до уваги той факт, що судом встановлено вину обох учасників у порушенні Правил дорожнього руху України.

Враховуючи вищевикладені норми, вина учасників ДТП визначається судом як рівна, а тому розмір відшкодування має становити 50 відсотків.

З урахуванням наведеного, позивач вірно зазначив розмір відшкодування 11 808,84 грн., але не врахував розмір франшизи за страховим полісом АС/1164317 -510,00 грн.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування (стаття 9 Закону України "Про страхування").

Позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування від 10.09.2014, яка отримана відповідачем 15.09.2015, згідно вхідного штампу №1-01/7625.

Заява відповідачем залишена без задоволення.

У відзиві на позов відповідач визнав суму страхового відшкодування у розмірі 10 388,84 грн., оскільки позивач надав звіт №7230, згідно якого коефіцієнт фізичного зносу становить 0,192, в той час як враховуючи положення п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки полісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092 та ч. 22.1 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", відповідач вважає, що сума страхового відшкодування має бути визначена із коефіцієнтом фізичного зносу який становить 0,354.

Таким чином, враховуючи, що в ДТП винні обидва водії, тому відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону 20 777,67 грн./2=10 388,84 грн.

Розмір шкоди та коефіцієнт фізичного зносу застрахованого автомобіля підлягають доведенню перед судом сторонами спору належними засобами доказування відповідно до статей 32, 34 ГПК України, в даному випадку відповідачем, враховуючи, що він заперечує з цих підстав.

Таким чином, матеріали справи містять докази на встановлення та доведення іншого ніж відповідач припустив у відзиві, коефіцієнту фізичного зносу застрахованого автомобіля, а саме - 0,192, що судом враховано.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині 11 298,84 грн. (11 808,84 грн. - 510,00 грн.).

Відповідно до вимог статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У зв'язку із частковим задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхової компанії "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код 32382598) страхове відшкодування у розмірі 11 298, 84 грн. (одинадцять тисяч двісті дев'яносто вісім гривень 84 коп.) та 1 748,10 грн. (одна тисяча сімсот сорок вісім гривень 10 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 06.03.2015.

Суддя М.Є. Літвінова