Ухвала суду № 42993335, 24.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.02.2015Справа № 16/442За скаргою Малого приватного підприємства "Елтранс"

на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві по справі № 16/442

За позовом Малого приватного підприємства "Елтранс"

до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"

про стягнення 354 706,91 грн.

Суддя Ярмак О.М.

Представники:

Від позивача (скаржника): Подолянко Т.В. за дов.

Від відповідача: не з'явились

Від ВДВС: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі № 16/442 позов задоволено повністю. 01.11.2011р. на виконання рішення видано наказ.

02.02.2015р. до суду від Малого приватного підприємства "Елтранс" надійшла скарга на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві по справі № 16/442, в якій стягувач просить: 1) визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.12.2014р. в виконавчому провадженні № 30575226 незаконними, 2) визнати незаконною постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документа стягувачеві від 26.12.2014р. у виконавчому провадженні № 30575226, 3) зобов'язати відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження № 30575226 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 16/442 від 01.11.2011p.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2015 р. розгляд скарги на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві по справі № 16/442 призначено на 24.02.2015 р.

23.02.2015 р. через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові заперечення на скаргу, у яких просив відмовити у задоволенні скарги.

У судовому засіданні 24.02.2015 р. представник заявника скаргу підтримав та надав додаткові письмові пояснення по справі.

Відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у м. Києві та боржник (відповідач) своїх представників у засідання суду 24.02.2015 р. не направили, про дату та час судового розгляду повідомлялись належним чином, тому скарга розглядається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення представника заявника, суд встановив наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.10.2011р. у справі № 16/442 позов задоволено повністю. 01.11.2011р. на виконання рішення видано наказ.

11.01.2012 р. головним державним виконавцем ВДВС Подільського районного управління юстиції було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

В подальшому вказане виконавче провадження було приєднано до зведеного та постановою начальника Управління ДВС ГУЮ у місті Києві від 26.09.2014 р. передано на виконання до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у місті Києві.

26.12.2014 р. Відділом примусового виконання рішень Управління ДВС ГУЮ у місті Києві винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

При цьому, державний виконавець постанову обґрунтовує тим, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р. у справі 826/11171/13-а майно, яке зареєстроване за боржником, звільнено з-під арешту. В ході виконання даного виконавчого документа майна та коштів, які належать боржнику, і на які у відповідності до вимог чинного законодавства України можливо звернути стягнення, не виявлено.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 № 845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» (далі-Порядок), визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Відповідно до п. 3 даного Порядку, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів.

У зв'язку з цим державний виконавець повернув виконавчий документ стягувачу з посиланням на п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Стаття 11 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Доказів того, що під час виконання рішення у даній справі, державним виконавцем направлено запити з метою виявлення рахунків та майно, на яке можливо звернути стягнення з метою виконання рішення суду у даній справі не має.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Суду також не надано доказів того, що на час прийняття оскаржуваної постанови існувала заборона на звернення стягнення на майно чи кошти боржника.

Суд дійшов висновку, що посилання державного виконавця на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р. у справі 826/11171/13-а як на підставу для повернення виконавчого документа стягувачу є неправильним, оскільки 29.10.2014 р. ухвалою Вищого адміністративного суду України постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2013 р. скасовано (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41210651).

Таким чином, на момент винесення постанови № 30575226 про повернення виконавчого документа стягувачу, арешт, накладений на майно та кошти боржника (Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС") був чинний.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві по винесенню постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» є незаконними, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови були відсутні підстави для такого повернення.

Статтею 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до п. 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012р., за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга Малого приватного підприємства "Елтранс" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві по справі № 16/442 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 121-2 ГПК України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

Скаргу Малого приватного підприємства "Елтранс" на дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо примусового виконання рішення по справі № 16/442 задовольнити.

1.Визнати дії Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві від 26.12.2014 р. у ВП № 30575226 незаконними.

2.Визнати недійсною постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві від 26.12.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві у ВП № 30575226.

3.Зобов'язати Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві відновити виконавче провадження № 30575226 щодо примусового виконання рішення та наказу Господарського суду міста Києва у справі №16/442.

Суддя О.М. Ярмак