Рішення № 42993319, 04.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2015Справа №910/1890/15-гЗа позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 17 187,82 грн.

Суддя Лиськов М.О.

Представники сторін

від позивача: не з'явився

від відповідача: Балтян С.С. (дов. від 11.07.2014)

В судовому засіданні 04.03.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

30.01.2015 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 253/18 від 12.01.2015 до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" про відшкодування шкоди в порядку регресу 17 187,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм, цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом № АЕ/0128161.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.02.2015 порушено провадження у справі №910/1890/15-г та призначено розгляд справи на 18.02.2015.

16.02.2015 через канцелярію суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшла відповідь на запит суду.

16.02.2015 через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення Моторного (транспортного) страхового бюро України від 12.02.2015 № 7/2-28/4345.

В судове засідання, призначене на 18.02.2015, представник позивача з'явився, надав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 18.02.2015, представник відповідача не з'явився, витребувані ухвалою суду документи не надіслав, однак через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справу.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 04.03.2015.

В судове засідання, призначене на 04.03.2015, представник позивача не з'явився, причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

В судове засідання, призначене на 04.03.3015, представник відповідача з'явився та надав відзив на позовну заяву.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

30.03.2012 між позивачем (надалі - Страховик) та ТОВ «ДАЄМ» (далі по тексту - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту № 0048а/12д/мак (належним чином засвідчена копія Договору міститься в матеріалах справи, далі по тексту - Договір добровільного страхування або Договір).

Об'єктом Договору добровільного страхування визначено транспортний засіб "Мерседес", державний реєстраційний номер АН 1490 АТ.

22.02.2013 в м. Донецьку, відбулося зіткнення автомобіля "Мерседес", державний реєстраційний номер АН 1490 АТ та автомобіля "ВАЗ", державний реєстраційний номер ВВ 1343 ВА, що знаходився під керуванням Акопяна Г.Е.

В результаті ДТП автомобіль "Мерседес", державний реєстраційний номер АН 1490 АТ було пошкоджено, що підтверджується довідкою виданою на ім'я Груши О.Є. (копія довідки міститься в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь ремонтної організації страхове відшкодування в розмірі 14 342,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 18 233 від 20.03.2013 (копія розрахункового документу міститься в справі). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № 1.001.13.02025/VESKO9651(належним чином засвідчена копія акту міститься в матеріалах справи).

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з постановою Пролетарського районного суду м. Донецька від 20.03.2013 у справі № 3/262/432/2013 (належним чином засвідчена копія постанови містяться в матеріалах справи), дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Акопяном Геворгом Єсаєвичем п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001. Останнього визнано винним у скоєнні правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Як свідчать матеріали справи цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер ВВ 1343 ВА, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, застрахована шляхом укладення з відповідачем поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0128161 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв'язку з укладенням відповідачем полісу страхування цивільно-правової відповідальності № АЕ/0128161 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати завдану шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер ВВ 1343 ВА.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації транспортного засобу "ВАЗ", державний реєстраційний номер ВВ 1343 ВА.

Частиною 1 статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (затверджена наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395) значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Винятком стосовно використання зазначених вимог є: якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний); якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації; якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 (пункт 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 828882вбачається, що рік випуску автомобіля Мерседес, державний номер АН 1490 АТ, - 07.12.2005, а отже на момент ДТП строк його експлуатації не перевищував семи років. Таким чином, підстав для вирахування зносу в даному випадку немає.

Судом також враховано, що у пункті 7.39 вищезазначеної Методики наведені винятки стосовно використання зазначених у пункті 7.38 Методики вимог, однак сторонами не було надано належних та допустимих доказів для встановлення відповідних підстав для визначення коефіцієнту фізичного зносу та відповідно проведення експертної оцінки пошкодженого транспортного засобу.

Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що шкода не була оцінена судом до уваги не приймаються.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля "Мерседес", державний реєстраційний номер АН 1490 АТ, а тому до позивача перейшло право на відшкодування у розмірі 14 342,18 грн.

Враховуючи викладене, а також положення ст. 1191 Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що полісом № АЕ/0128161 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 50 000,00 грн., а також франшизу в розмірі - 1 000 грн., обґрунтованими є вимоги позивача про те, що сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, складає: 13 342,18 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог в сумі 13 342,18 грн.

До стягнення з відповідача позивачем заявлено суму пені в розмірі 1 262,57 грн. нарахування якої передбачено ст. 36.5 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суму трьох відсотків річних в розмірі 269,77 грн. , інфляційних втрат в сумі 2 313,30 грн. згідно зі ст. 625 Цивільного Кодексу України у зв'язку з наявним простроченням виплати суми за заявою про виплату страхового відшкодування , яка отримана відповідачем 02.06.2014.

Вимоги про стягнення з відповідача пені нарахованої згідно п. 36.5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у відношенні суми страхової виплати, право вимоги якої набуто позивачем в порядку регресу, суд не задовольняє, оскільки вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Саме такі висновки по застосуванню положень закону вміщені у постанові Верховного суду України від 26 вересня 2012 року (справа № 4/17-3520-2011). В силу положень ст. 111-28 Господарського Процесуального Кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Положеннями статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У Листі Верховного Суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» зазначено, що оскільки зобов'язання страховиків у разі настання страхового випадку зводиться до здійснення страхової виплати, то таке зобов'язання є грошовим і в разі прострочення його виконання настає відповідальність, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК, зокрема сплата боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Проценти річних, так само як і інфляційні втрати на суму боргу, входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процентів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних є наслідком невиконання грошового зобов'язання.

Таким чином суд відмовляє в задоволенні стягнення пені в сумі 1 262,57 грн. Перевіривши розрахунок 3 відсотків річних в сумі 269,77 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 313,30 грн. суд вважає його обґрунтованим та таким, що підлягає стягненню.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача .

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Київ Ре" (01033, м. Київ, вулиця Тарасівська, будинок 38; ідентифікаційний код: 33442139) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код: 20474912) суму страхового відшкодування - 13 342 (тринадцять тисяч триста сорок дві) грн. 18 коп., 3 відсотки річних в сумі 269 (двісті шістдесят дев'ять) грн.. 77 коп., інфляційні втрати в сумі 2 313 (дві тисячі триста тринадцять) грн.. 30 коп. та судові витрати в сумі 1 692 грн. (одна тисяча шістсот дев'яносто дві) грн. 72 коп.

3. В частині стягнення пені в сумі 1 262,57 грн. - відмовити

4.Видати накази.

5. Копію рішення надіслати сторонам

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 06.03.2015

Суддя М.О. Лиськов