Ухвала суду № 42992883, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3646/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лобан Д.В. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Бужак Н.П., Костюк Л.О.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «ПДП ТРИ» до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «ПДП ТРИ» (далі - Позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.11.2014 року №0001632200 та №0001642200.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника Відповідача та заперечення представників Позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Позивача щодо господарських відносин із ПП «Тавріда-В» за період протягом 2012-2013 років, із ПФ «Тавріда» за період з 01.05.2013 року по 31.08.2013 року, за результатами якої складено акт від 22.05.2014 року №1772/22-34593982.

З матеріалів справи вбачається, що господарська діяльность Позивача за 2012 рік вже була предметом дослідження іншої перевірки - планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 року по 31.12.2012 року.

Відповідно пп.78.1.12 п.78.1 ст.78 Кодексу документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема: органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 травня 2014 року в справі №825/1785/14, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2014 року, визнано протиправним та скасовано наказ від 05.05.2014 року №367 Ніжинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «ПДП ТРИ».

Згідно висновків Вищого адміністративного суду України, викладених в ухвалі від 03 грудня 2014 року, справа №К/9991/75929/12, визнання протиправним наказу податкового органу про призначення податкової перевірки, в свою чергу, виключає й законність дій податкового органу з проведення цієї перевірки.

Наведене свідчить про відсутність юридичного факту проведення такої податкової перевірки як підстави для прийняття контролюючим органом податкового рішення про визначення платнику податків грошового зобов»язання або застосування штрафних санкцій.

З урахуванням висновків акту перевірки від 22.05.2014 року №1772/22-34593982 контролюючим органом 11.11.2014 року відносно Позивача прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0001642200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених і Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 1 193 158,31 грн, в тому числі 954 526,65 грн за основним платежем та 238 631,66 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

№0001632200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 152 158,54 грн, в тому числі 921 726,83 грн за основним платежем та 230 431,71 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Згідно п.44.1 ст.44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 185.1 статті 185 Кодексу встановлено, що об'єктом оподаткування є постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.

За приписами п.187.1 ст.187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п.188.1 ст.188 Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Положеннями ст.198 Кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно п.201.7 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно п.201.10 ст.201 Кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За визначенням ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ст.9 вказаного Закону).

Таким чином, документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, яка спричиняє реальні зміни майнового стану платника податків.

У перевіряємому періоді Позивач здійснював господарську діяльність з ПП «Таврида-В» та ПФ «Таврида» відповідно укладених договорів, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не доведено факту невідповідності вимогам чинного законодавства документів, оформлених на виконання укладених між Позивачем та його контрагентами правочинів.

Представник Відповідача зазначав про неналежне оформлення платником податків актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: незазначення місця вчинення правочину, проте, не зміг вказати, які конкретно акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не містять такого реквізиту.

Разом з тим, в матеріалах справи містяться копії вказаних документів із зазначенням місця виконання договору, зокрема, в м.Коростень.

Крім того, апелянт стверджує, що господарська діяльність Позивача у перевіряємий період складалася лише з послуг по тимчасовому перебуванню вагонів на під»їзній колії ПЗЗ. Однак, як пояснив представник Позивача в судовому засіданні під час апеляційного розгляду, товариством надавалися саме послуги з приймання вантажу, тимчасового розміщення вагонів на під»їзній колії та оформлення супроводжуючих документів, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи. Послуги з перевезення вантажу Позивачем не надавалися.

У підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами ПП «Тавріда-В» та ПФ «Тавріда» Позивачем під час апеляційного розгляду подано належним чином завірені копії первинних документів, а саме: акти здачі-приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, платіжні доручення, а також копії відповідних договорів.

Посилання податкового органу на відсутність підтвердження використання Позивачем придбаних у контрагентів послуг в подальшій господарській діяльності також спростовуються наданими Позивачем в ході апеляційного розгляду письмовими доказами, а саме: належним чином завіреними копіями актів приймання-передачі, надання послуг, податкових накладних, платіжних доручень, рахунків на оплату, рахунків-фактур, та копіями відповідних договорів.

Згідно ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент укладення правочинів контрагенти Позивача були зареєстровані юридичними особами та платниками податків.

Судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги акти ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області від 23.12.2013 року №1575/21-03-22-05-36945440 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Тавріда-В» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період 01.01.2011 року по 31.08.2013 року та від 09.12.2013 року №1557/21-03-33-05/25644879 про результати зустрічної звірки ПФ «Тавріда» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.08.2013 року, оскільки, з огляду на персональну відповідальність платника податків, останній не несе відповідальності за можливі протиправні дії своїх контрагентів.

Для висновків про наявність порушень податкового законодавства у діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Докази про обізнаність Позивача щодо недобросовісності його контрагентів та здійснення ними незаконної фінансово - господарської діяльності в матеріалах справи відсутні.

Крім того, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2011 року в справі №821/780/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2014 року, визнано протиправними дії ДПІ у м.Херсоні по внесенню відомостей до АІС «Податковий блок» на підставі акту №1575/21-03-33-05/36945440 «Про неможливість проведення зустрічної звірки», які стали підставою для прийняття рішення Ніжинською ОДПІ про можливі порушення ПП «ПДП ТРИ» податкового та іншого законодавства та на які посилається податковий орган у своїх запереченнях, як на підставу визнання нереальними угод позивача з його контрагентами.

Також судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги вирок Комсомольського районного суду м.Херсона від 16 квітня 2014 року в справі №667/2057/14-к, яким визначено конкретний перелік підприємств, з якими директор ПП «Тавріда-В» укладав фіктивні угоди. Однак ні Позивач, ні його контрагенти до вказаного переліку не включені.

Вказаним судовим рішенням не встановлено ознак нікчемності або недійсності укладених між Позивачем та його контрагентами правочинів.

Як зазначає суд першої інстанції, Відповідачем в ході судового розгляду підтверджено відсутність розбіжностей податкової звітності за перевіряємий період між Позивачем та ПФ «Тавріда», ПП «Тавріда-В».

Докази у підтвердження наявності такої розбіжності також відсутні в матеріалах справи.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає обґрунтованим та законним рішення суду першої інстанції про задоволення заявлених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Бужак Н.П.

Костюк Л.О.

Ухвала складена в повному обсязі 06 березня 2015 року.

.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Бужак Н.П.

Костюк Л.О.