Рішення № 42992710, 26.02.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2015Справа №910/29347/14

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо"

про стягнення 6 149, 74 грн.

за участю представників:

від позивача:Пахолок Т. П.- представник за довіреністю № 0114-210 від 29.12.2014 р. від відповідача:Жигальська Ю.Ю.- представник за довіреністю № ГН-16-Ю від 02.01.2015 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про стягнення страхового відшкодування в розмірі 6 149, 74 грн. за договором майнового страхування.

У позові зазначили, що 13.06.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Євро лізинг" (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 28-0199-0001-лиз/0065, відповідно до якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, зокрема, автомобіля "Шкода", державний реєстраційний номер АА 1165 ІХ.

09.07.2012 року в м. Запоріжжі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "Шкода", державний реєстраційний номер АА 1165 ІХ, який належить ТОВ "Євро лізинг", під керуванням Бригадир О.М. та автомобіля "ІЖ412", державний реєстраційний номер АР 9915 АК, під керуванням Воронова О.В., внаслідок чого було пошкоджено автомобіль "Шкода", державний реєстраційний номер АА 1165 ІХ, який був застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" згідно договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 28-0199-0001-лиз/0065 від 13.06.2012 р.

За вказаним фактом ДТП, на підставі наряду-замовлення № 0000019190 від 16.10.2012 р., розрахунку суми страхового відшкодування від 30.10.2013 р. ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" перерахувало страхувальнику потерпілої особи суму страхового відшкодування у розмірі 7 149,74 грн. шляхом взаємозаліку однорідних вимог.

На підставі ст. 27 Закону України "Про страхування" ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" набула права на страхове відшкодування до винної у ДТП особи, цивільно-правова відповідальність, якої застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо".

У позові ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" просить суд стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" страхове відшкодування в порядку регресу на суму 6 149, 74 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав та обґрунтував позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що сума страхового відшкодування була виплачена без надання згоди вигодонабувача страховика, коефіцієнту фізичного зносу, звіту про визначення вартості матеріального збитку, а також вказав, що договір про зарахування зустрічних вимог не набрав законної сили про проведення заліку взаємних однорідних вимог, а тому не може бути підтвердженням виплати страхового відшкодування. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.07.2012 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Євро лізинг" (страхувальник) був укладений договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 28-0199-0001-лиз/0065 відповідно до якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, зокрема, автомобіля "Шкода", державний реєстраційний номер АА 1165 ІХ.

09.07.2012 року за участю вказаного застрахованого транспортного засобу, під керуванням Бригадир О.М. та автомобіля "ІЖ412", державний реєстраційний номер АР 9915 АК, під керуванням Воронова О.В., сталася дорожньо-транспортна пригода.

У результаті вказаної ДТП був пошкоджений автомобіль "Шкода", державний реєстраційний номер АА 1165 ІХ, який був застрахований у ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" згідно договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 28-0199-0001-лиз/0065 від 09.07.2012 р.

Постановою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27.07.2012 р. у справі № 0827/6779/2012 Воронова О.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до наряду-замовлення СТО № 0000019190 від 16.10.2012 р. розмір матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Шкода", державний реєстраційний номер АА 1165 ІХ, внаслідок ДТП, склав 8 731,74 грн.

На підставі заяви від 10.07.2012 р., страхового акта № КА-1995 від 30.10.2013 р., розрахунку суми страхового відшкодування від 30.10.2013 р. ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" перерахувало страхувальнику (ТОВ "Євро лізинг") суму страхового відшкодування у розмірі 7 149,74 грн. шляхом взаємозаліку однорідних вимог, що підтверджується заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.10.2013 р., реєстром страхових відшкодувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Згідно зі ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

19.02.2014 р. позивач звертався до відповідача, як страховика винної особи в ДТП, що сталась 09.07.2012 року в м. Запоріжжі із вимогою про досудове врегулювання спору та відшкодування шкоди у сумі 7 149,74 грн., завданої внаслідок ДТП.

Відповідно до ч. 1 статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність особи, яка керувала автомобілем "Шкода", державний реєстраційний номер АА 1165 ІХ, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1507883 (ліміт відповідальності - 50 000,00 грн., франшиза - 1 000,00 грн.).

Таким чином, у зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" набуло право на страхове відшкодування до винної у ДТП особи на підставі ст. 27 Закону України "Про страхування".

При цьому суд зазначає, що відповідно до положень ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат й у межах загального строку позовної давності, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

За цими нормами страхувальник, який отримав майнову шкоду в деліктному правовідношенні набув право вимоги відшкодування до заподіювача й строк такої вимоги почав спливати у момент заподіяння шкоди, але у зв'язку з погашенням шкоди коштами страхового відшкодування до страховика переходить право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов'язанні є потерпілий) до заподіювача у тій же сумі та із залишком строку позовної давності, оскільки відповідно до статті 262 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Як зазначив Верховний Суд України у постанові № 6-112цс13 від 25.12.2013 р. у спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. При цьому строк позовної давності у страховому зобов'язанні є загальним (три роки) та його перебіг починається від дня настання страхового випадку.

Отже, від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, незалежно від коефіціенту зносу, ПДВ, оцінки транспортного засобу та у межах загального строку позовної давності переходить право вимоги до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки.

За таких обставин, до позивача (нового кредитора) - ПрАТ "Страхова компанія "Українська страхова група" перейшло право вимоги на страхове відшкодування від ПрАТ "Страхова компанія "Вусо" за договором майнового страхування з 09.07.2012 р. (від дня настання страхового випадку) у сумі 7 149,74 грн. (у фактично перерахованій сумі) шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, твердження відповідача щодо виплати страхування з вирахуванням коефіцієнту фізичного зносу, є необрунтованим, оскільки це не має значення для виплати відповідачем суми страхового відшкодування, про що зазначив у своїй позиції Верховний Суд України (справа № 6-112цс13).

Крім того, Верховним Судом України у Листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 р. роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, розмір виплати страхового відшкодування не обов'язково повинен визначатись на підставі висновку експертного дослідження, а може виходити з фактичної (реальної) суми, яка встановлена нарядом-замовленням СТО № 0000019190 від 16.10.2012 р.

Отже, твердження відповідача щодо необгрунтованості суми страхового відшкодування виплаченої страхувальнику, суд не приймає до уваги, оскільки виплата позивачем здійснювалась на підставі умов договору добровільного страхування, тобто наряду-замовлення СТО, який є достатньою підставою для відшкодування збитків.

Доводи відповідача про те, що сума страхового відшкодування була виплачена без надання згоди вигодонабувача страховика, суд також не приймає до уваги та зазначає, що виплата страхового відшкодування ТОВ «Євро Лізинг» відбулась за погодженням вигодонабувача, про що свідчить заява страхувальника від 10.07.2012 р.

Щодо тверджень відповідача про недоведеність факту сплати позивачем суми страхового відшкодування своєму страхувальнику, суд зазначає, що зарахування зустрічних однорідних вимог відповідно до ст. 601 ЦК України є повноцінним правочином, укладеним сторонами на підставі відповідної заяви, а не наміром сторін провести певну бухгалтерську операцію, як вважає відповідач. При цьому надання заяви про зарахування однорідних зустрічних вимог є достатньою підставою для виникнення такого правочину (ч. 2 ст. 601 ЦК України).

Отже, суд вважає доведеним той факт, що страхове відшкодування було сплачено позивачем шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Полісом № АВ/1507883 яким застрахована цивільно - правова відповідальність винної особи, передбачено, що ліміт відповідальності страховика перед страхувальником становить 50 000,00 грн., а франшиза 1 000,00 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем, становить 6 149,74 грн. (7 149,74 грн. - 1 000,00 грн.).

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати страхового відшкодування підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" про стягнення 6 149, 74 грн. задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) страхове відшкодування в сумі 6 149 (шість тисяч сто сорок дев'ять) грн. 74 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Вусо" (03680, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, ідентифікаційний код 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32 літ. А, ідентифікаційний код 30859524) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 26 лютого 2015 року.

Повний текст рішення підписаний 03 березня 2015 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя К.І. Головіна