Ухвала суду № 42991999, 03.03.2015, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

03 березня 2015 р. Справа № 804/3287/15

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Конєвої С.О.

при секретарі судового засідання Панченко Я.І.

за участю представників сторін:

від заявника: Юрасова Ю.А.

від відповідача: Голота Н.В., Дюбко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за поданням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровськ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонкор ЛТД" про підтвердження адміністративного арешту майна відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

25.02.2015р. о 15:22год. Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м.Дніпропетровськ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з поданням до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонкор ЛТД" та просить підтвердити обгрунтованість адміністративного арешту майна відповідача.

Заявник вимоги подання обгрунтовоує тим, що 24.02.2015р. о 17:30год. заступником начальника ДПІ було прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна відповідача у зв'язку з відмовою відповідача від допуску посадових осіб ДПІ для проведення перевірки, що підтверджується актом від 24.02.2015р. №201/22-05/202669912. Згідно до п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин, зокрема, платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом (п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України). На підставі зазначеного вище, заявник просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача в судовому порядку.

Представник заявника в судовому засіданні підтвердив вимоги подання та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги подання не визнали, вважають, що рішення інспекції про застосування адміністративного арешту прийнято незаконно і необґрунтовано, у письмових запереченнях на позов просили закрити провадження у даній справі посилаючись на те, що наказ про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача було прийнято на підставі постанови слідчого СВ ДМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 04.10.2014р. та кримінальне провадження було закрите 30.01.2015р. У зв'язку з тим, що кримінальне провадження, на підставі якого ґрунтується правомірність проведення перевірки закрите, то у позивача відсутні правові підстави для видання наказу про проведення перевірки та відсутні документальні підтвердження обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно відповідача. Також відповідач у письмових запереченнях зазначав, що листом вих.№1 від 25.02.2015р. висловив свою незгоду з Рішенням про застосування адміністративного арешту майна платника податків від 24.02.2015р. та з Наказом про проведення документальної позапланової виїзної перевірки у зв'язку з чим між сторонами існує спір про право на підставі чого просить закрити провадження.

Заслухавши представників сторін, які брали участь в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі за вказаним поданням податкової інспекції на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.

Із наданих сторонами документів, судом встановлено, що 20.02.2015р. податковою інспекцією відповідно до п.75.1 ст.75, п.78.4 ст.78, п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України було прийнято наказ за №63 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бонкор, ЛТД» за період з 01.01.2011р. по 30.09.2014р., яку заплановано розпочати 24.02.2015р. з терміном проведення 10 робочих днів, що підтверджується копією відповідного наказу, наявного у справі (а.с. 6).

З метою вручення вищевказаного наказу та проведення перевірки, 24.02.2015р. посадовими особами податкової інспекції було здійснено вихід за податковою адресою ТОВ «Бонкор, ЛТД» - м.Дніпропетровськ, узвіз Лоцманський, буд.6, наказ про проведення перевірки та направлення були вручені за довіреністю Куріній Л.І. та відмовлено у допуску посадових осіб податкової інспекції до проведення виїзної перевірки та працівникам надано постанову від 30.01.2015р. про закриття кримінального провадження (а.с 4,7-9).

В подальшому, посадовою особою податкової інспекції було подано звернення від 24.02.2015р. щодо застосування адміністративного арешту майна платника податків з підстав передбачених п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України та заступником начальника ДПІ було прийнято рішення від 24.02.2015р. про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Бонкор, ЛТД», що перебуває (розміщене) в офісному приміщенні за адресою: м.Дніпропетровськ, узвіз Лоцманський, буд.6 (а.с. 11).

Заявник (Державна податкова інспекція в Жовтневому районі м.Дніпропетровська) звернувся з поданням та просить суд підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача у відповідності до вимог п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України.

У ході судового розгляду зазначеного подання в судовому засіданні із пояснень представників відповідача та письмових заперечень було встановлено, що відповідач висловлює незгоду проти подання, а також представники відповідача зазначили, що мають намір оскаржувати рішення про застосування арешту та наказ на проведення перевірки у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право, в контексті розглядуваної норми, має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст.183-3 КАС України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, якщо платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Суд може також встановити наявність спору із змісту заперечень платника податків, стосовно якого винесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати проти законності проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також після відкриття провадження у справі за відповідним поданням.

У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті у порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням.

При цьому, слід зазначити, що закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.

Відповідної правової позиції дотримується Вищий адміністративний Суд України в своїх інформаційних листах від 02.02.2011р. №149/11/13-11 та від 22.04.2011р. №571/11/13-11.

Як встановлено із наданих суду документів та усних пояснень представників відповідача, відповідач заперечує проти подання податкової інспекції про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача за рішенням податкового органу від 24.02.2015р., має намір оскаржити як наказ від 20.02.2015р. №63, що був підставою для проведення перевірки, так і рішення про застосування адміністративного арешту майна у судовому порядку.

З таких обставин, суд приходить до висновку про наявність спору про право, що виключає можливість розгляду даного спору у порядку ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, однак дані позовні вимоги можуть бути розглянуті виключно у загальному порядку позовного провадження.

Приймаючи до уваги викладене, та враховуючи, що наявність спору про право судом була встановлена після відкриття провадження за поданням у ході його судового розгляду, слід закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 157, ч.3,7 ст. 160, ст. 165, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №804/3287/15 за поданням Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровськ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про підтвердження адміністративного арешту майна відповідача - закрити.

У відповідності до ч.2 ст.157 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснити Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровськ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, що відповідні вимоги підлягають розгляду в адміністративних судах України, але в загальному порядку позовного провадження.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали згідно ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили у порядку та у строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складений - 06.03.2015р.

Суддя С.О. Конєва