Ухвала суду № 42991888, 03.03.2015, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/3888/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

03 березня 2015 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Совгири Д. І.

суддів: Білоуса О.В. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представників позивача: Прігоцької О.А., Стукаленка О.Т.,

представника відповідача: Янушкевича А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Гніванський завод спецзалізобетону" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з даною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили суд залишити її без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України та на виконання наказу Вінницької ОДПІ № 2532 від 03.09.2014 року в період з 04.09.2014 року по 10.09.2014 року головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Литвин І.А. проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ "Норман Трейд Нью", ТОВ "Вінінвестсервіс" за весь період взаємовідносин та ТОВ "Промислові мастила" за лютий 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 2438/22-03/00282435 від 17.09.2014 року, яким зроблено висновки про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 471 732 грн., в тому числі за листопад 2012 року на суму 13 604 грн., за лютий 2013 року на суму 427 187 грн., за квітень 2013 року на суму 19 805 грн. та за серпень 2013 року на суму 11 136 грн..

30.09.2014 року Вінницькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення № 0008232203, яким ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 471 732 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 117 933 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач в порядку адміністративного оскарження подав первинну скаргу до Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, рішенням якого № 16080/10/02-32-10-02-11 від 23.10.2014 року скаргу товариства залишено без задоволення.

Розглядаючи даний позов суд першої інстанції дійшов висновку про те, що податковим органом протиправно, необґрунтовано з порушенням норм чинного законодавства прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктами 201.6, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна є податковим документом і підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Отже, в разі видачі покупцю контрагентом, який зареєстрований як платник ПДВ, податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, визначеними законом, такий покупець має право на включення цього податку до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

На спростування висновків Вінницької ОДПІ позивачем надано ряд первинних бухгалтерських документів, які, на його думку, підтверджують правомірність формування податкового кредиту за листопад 2012 року та лютий, квітень, серпень 2013 року.

Аналіз таких документів засвідчує, що між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" та ТОВ "Норман Трейд Нью" були укладені договори поставки № 157-П від 23.11.2012 року та № 162-П від 12.12.2012 року. Відповідно до п. 1.1 цих договорів ТОВ "Норман Трейд Нью" зобов'язувалося у 2012 році передати товар у власність позивача, а останній - сплатити за нього кошти на умовах договору.

Згідно із специфікаціями № 1 до вищезазначених договорів ТОВ "Норман Трейд Нью" взяло на себе зобов'язання поставити форми опор контактної мережі залізниць в кількості 6 шт. за ціною 198 000 грн. кожна.

Факт поставки вказаного товару підтверджується видатковими накладними № 1 від 07.12.2012 року та № 30 від 24.12.2012 року за підписами уповноважених представників сторін договору. Крім того, у зв'язку із поставкою товару контрагентом позивача виписано податкові накладні № 27 від 24.12.2012 року та № 1 від 07.12.2012 року.

Оплату за придбаний товар здійснено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

На підтвердження реальності господарських операцій та правомірності заявлених позовних вимог позивачем також надано докази подальшого використання придбаного у ТОВ "Норман Трейд Нью" товару (форм опор контактної мережі залізниць) у господарській діяльності підприємства. З їх змісту слідує, що отриманий від ТОВ "Норман Трейд Нью" товар був облікований на складі позивача з присвоєнням інвентарних номерів. Згідно з актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів форми опор контактної мережі залізниць були передані з центрального матеріального складу в цех № 8 та введені в експлуатацію.

Аналізуючи вищевказані документи суд враховує, що Податковий кодекс України не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були обов'язковими для підтвердження формування податкового кредиту.

Відтак, підлягають застосуванню загальні вимоги до первинного документу, які встановлені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Надані позивачем документи (договори, видаткові та податкові накладні, платіжні доручення тощо) є первинними документами у розумінні вимог статті 9 цього Закону та у своїй сукупності повністю підтверджують факт здійснення спірних господарських операцій.

При цьому співставленням даних, зазначених у таких документах, судом не встановлено будь-яких розбіжностей щодо обсягів, дати та вартості поставленого для ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" товару.

Таким чином, сукупність первинних, платіжних та інших документів, які зазвичай супроводжують відповідні господарські операції підтверджує фактичне виконання договорів поставки № 157-П від 23.11.2012 року та № 162-П від 12.12.2012 року і не дає підстав для сумніву у їх реальності.

Крім того, факти виявлених порушень податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинні викладатись в акті перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість відповідачем не надано належної оцінки вищевказаним первинним документами, хоча, як вбачається з акту № 2438/22-03/00282435 від 17.09.2014 року, вони надавалися до перевірки. Також не наведено відповідачем обставин, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б могли свідчити про їх фіктивність чи про те, що дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання незаконної податкової вигоди.

Водночас посилання податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних не може вказувати на безтоварність вищезазначених господарських операцій.

Так, згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно з наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), такі правила розроблені на виконання ряду державних документів, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів, захисту їх від розкрадання, безпеки пасажирів на транспорті, боротьби зі злочинністю.

Дотримання Правил, зокрема вимоги про наявність товарно-транспортних накладних під час перевезення вантажів, є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт у процесі виконання перевезень вантажів.

Таким чином, розроблені Міністерством транспорту України Правила стосуються винятково порядку здійснення перевезень і не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є відправниками вантажу й вантажоодержувачами, не можуть встановлювати правила ведення зазначених видів обліку.

Крім того, товарно-транспортні накладні не відносяться до обов'язкових документів податкової звітності, передбаченої Податковим кодексом України.

Отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних на перевезення товару сама по собі не може свідчити про безтоварність спірних операцій при наявності інших первинних документів, які підтверджують факт поставки товару від ТОВ "Норман Трейд Нью" та подальше його використання у господарській діяльності позивача.

Також суд вважає надуманими та безпідставними посилання відповідача на те, що податкові накладні № 27 від 24.12.2012 року та № 1 від 07.12.2012 року є неналежними первинними документами і не дають права на включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, оскільки у них невірно вказано назву покупця (отримувача) товарів (послуг), а саме приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізбетону" замість приватне акціонерне товариство "Гніванський завод спецзалізобетону". При цьому суд зазначає, що наявність такої описки у назві покупця товару жодним чином не впливає на правомірність даних первинних документів, оскільки фактично видається можливим ідентифікувати особу покупця товару, який брав участь у господарській операції.

Крім того, суд не погоджується із позицією податкового органу з приводу того, що відсутність посвідчень якості та сертифікатів відповідності на товар, придбаний у ТОВ "Норман Трейд Нью", є доказом безтоварності спірних господарських операцій.

Так, обов'язкова сертифікація продукції в Україні здійснюється згідно з Переліком продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні, затвердженим Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 28 від 01.02.2005 року, до яких форми опор контактної мережі залізниць не відносяться. Відтак, положення ст. 13 Закону України "Про підтвердження відповідності" на господарські відносини позивача із контрагентом ТОВ "Норман Трейд Нью" не поширюються.

Більше того, відсутність документів про якість продукції у постачальника не може бути самостійним доказом нереальності поставки товару та його прийняття покупцем.

Досліджуючи питання щодо законності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТОВ "Вінінвестсервіс" на загальну суму 75 731,90 грн. судом встановлено, що між ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" і ТОВ "Вінінвестсервіс" були укладені договори поставки № 42-П від 06.03.2013 року, № 149-П від 14.11.2012 року, № 150-П від 14.11.2012 року та № 158-П від 10.12.2012 року.

Відповідно до п. 1.1 цих договорів ТОВ "Вінінвестсервіс" зобов'язується передати товар у власність позивача, а останній - сплатити за нього кошти на умовах договору. Кількість, асортимент та вартість товару визначаються у специфікаціях до угод.

За результатами відповідних господарських операцій контрагентом ТОВ "Вінінвестсервіс" оформлені видаткові накладні а також податкові накладні, які містяться в матеріалах справи та досліджувались судом.

Оплату за придбаний товар позивачем здійснено в повному обсязі згідно з платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт транспортування товару від ТОВ "Вінінвестсервіс" до ПрАТ "Гніванський завод спецзалізобетону" підтверджується товарно-транспортними накладними від 22.07.2013 року, від 22.04.2013 року, від 14.03.2013 року, від 18.01.2013 року, від 20.11.2012 року та від 19.11.2012 року.

Крім того, позивачем надано додаткові документи, які свідчать про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, придбаних у ТОВ "Вінінвестсервіс", на центральному складі і складі арматурної сталі підприємства, а також докази подальшого використання цього товару у власній господарській діяльності.

Отже, сукупність вищевказаних первинних бухгалтерських та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне виконання за договорами поставки і не дає підстав для сумніву у їх реальності.

Водночас посилання відповідача на безтоварність операцій у зв'язку з неналежним оформленням наданих до перевірки товарно-транспортних накладних та їх відсутністю в окремих випадках поставки товару є безпідставними, оскільки жодного відношення до оформлення таких документів позивач немає. Крім того, як вже зазначалося раніше, відсутність чи неправильність заповнення товарно-транспортної накладної не може бути єдиною підставою для висновку про безтоварність господарської операції.

Суд також зауважує, що ненадання до перевірки документів про якість товару не може свідчити про відсутність поставки товару, як помилково вважає відповідач.

Обґрунтовуючи висновки акту перевірки контролюючий орган також посилається на:

- акт ДПІ у Дарницькому районі ГУ Міндоходів у м. Києві № 419/26-51-22-03/38473528 від 20.06.2014 року "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Норман Трейд Нью" за період грудень 2012 року-грудень 2013 року", яким визначено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, а також встановлено, що господарські операції ТОВ "Норман Трейд Нью" щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджені стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутністю ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності;

- службову записку Вінницької ОДПІ № 1304/7/04-08-02 від 01.09.2014 року, з якої вбачається, що відносно посадових осіб ТОВ "Вінінвестсервіс" до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено кримінальне провадження № 42013010000000526 від 24.12.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво).

Проте вищезазначені доводи відповідача є безпідставними і судом до уваги не беруться, оскільки Податковий кодекс України виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) постачальникам. Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Вказана правова позиція підтверджена і постановами Верховного Суду України від 22.10.2010 року та 31.01.2011 року. Крім того, вона повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні від 22.01.2009 року (справа "БУЛВЕС" АД проти Болгарії") констатував, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

При вирішенні даного публічно-правового спору суд також бере до уваги ту обставину, що у ході розгляду справи відповідачем не надано жодних доказів як на підтвердження факту розслідування кримінальних правопорушень щодо посадових осіб контрагента позивача, так і доказів винесення судом або іншими уповноваженими суб'єктами рішень обвинувального характеру, які могли б підтвердити висновки акту перевірки.

Тому, враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 23 січня 2015 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду буде складена в повному обсязі протягом п'яти днів з дня закінчення розгляду справи.

Головуючий Совгира Д. І.

Судді Білоус О.В.

Курко О. П.