Ухвала суду № 42991886, 24.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/3072/14

Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року по справі за позовом Обласного комунального підприємство "Миколаївоблтеплоенерго" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

07.10.2014 року Обласне комунальне підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» звернулось до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, та з урахуванням уточнення позовних вимог просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.09.2014 року:

- №0038371703 в частині визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9408,91 грн. (7527,13 грн. - основного зобов'язання, 1881,78 грн. - штрафних санкцій);

- №000223220 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 153111,00 грн. (122489,00 грн. - основного зобов'язання, 30622,00 грн. - штрафних санкцій);

- №0002242201 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 366303 грн.;

- № 0002502201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312071,00 грн. (208047,00 грн. - основного зобов'язання та 104024,00 грн. - штрафу).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 року адміністративний позов Обласного комунального підприємство «Миколаївоблтеплоенерго» задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області подала апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.11.2014 року та постановлення нової, якою відмовити у задоволенні позовних вимог Обласному комунальному підприємству «Миколаївоблтеплоенерго».

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 23.07.2014 року по 03.09.2014 року державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області було проведено планову виїзну перевірку обласного комунального підприємства «Миколаївоблтеплоенерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 3303/14-02-22-01/31319242 від 10.09.2014 року, на підставі якого податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0038371703, яким позивачу визначене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9918,91 грн., з яких 7527,13 грн. - нараховано податку та 2391,78 грн. - штрафні санкції,

- №0002232201 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 160176 грн., з яких 128141 грн. - донараховано податку та 32035 грн. - штрафу,

-№0002502201 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 316738 грн., з яких 211047 грн. - основного зобов'язання та 105691 грн. - штрафу.

Податковий орган, за результатами проведеної перевірки дійшов висновку про порушення обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» вимог Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за 2012 рік, податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за 2012-2013 роки, а також завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2012 року та за 2013 рік; завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових з ПДВ наступних бюджетних періодів за лютий 2012 року.

В акті перевірки зазначено, що при проведеній перевірці було встановлено, що взаємовідносини між обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» та контрагентами: ТОВ «Енерго-Контакт», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Інструментальний Сервіс», ТОВ «Еланта-М», ТОВ «Тріо-Трейд», ПП «Майклод-Юг» не мали реального характеру, оскільки відсутні докази фактичної поставки товарів від зазначених контрагентів позивачу.

Крім того, в ході проведеної перевірки податковим органом виявлено порушення позивачем п.п. 192.1.1 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України. На думку податкового органу, зазначене порушення виникло внаслідок того, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» в бухгалтерському та податковому обліку не відображено перерахунки вартості послуг постачання води та відведення каналізаційних стоків за січень, лютий, червень 2012 року згідно розрахунків коригування, виписаних МКП «Миколаївводоканал».

Податковий орган посилається на те, що у зв'язку з тим, що коригування податкових зобов'язань з податку на додану вартість (перерахунок вартості послуг постачання води та відведення каналізаційних стоків за січень, лютий, червень 2012 року) проведено наприкінці 2013 року та мало бути відображено у складі коригування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, за 2013 рік.

Внаслідок вказаного порушення завищено податковий кредит та витрати по взаємовідносинам з МКП «Миколаївводоканал» на суму 1755,84 грн.

Також податковим органом встановлено порушення підприємством п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, а саме, не нарахування, не утримання та не сплата податковим агентом (позивачем) податку з доходів фізичних осіб.

Так, в акті перевірки зазначено, що позивач у перевіряємий період здійснював компенсацію вартості проїзду працівникам у зв'язку з виробничими потребами підприємства. В свою чергу, до перевірки на підтвердження здійснений підприємством витрат були надані авансові звіти, маршрутні листи та квитки на проїзд в міському маршрутному таксі. Однак, податковий орган дійшов висновку про те, що надані позивачем квитки на проїзд в міському маршрутному таксі не відповідають типовим формам, затвердженим Наказом №503 та не можуть бути враховані, як підтверджуючі документи, що свідчить про те, що суми витрат на проїзд працівників по авансовим звітам не підтверджені належним чином, не повернуті підприємству, а тому є доходом платників податку.

Заперечуючи проти виявлених порушень, ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» оскаржило прийняті ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення позовних вимог ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», зважаючи на наступне:

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України України (в редакції, що була чинною у відповідних податкових періодах), об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

П. 135.2 ПК України визначено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п.137.1 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до п.138.1 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу, п.138.2 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.139.1.9 ПК України витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У відповідності до пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів.

Також слід зазначити, що відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст. 198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» мало взаємовідносини з ТОВ «Енерго-Контакт», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Інструментальний Сервіс», ТОВ «Еланта-М», ТОВ «Тріо-Трейд», ПП «Майклод-Юг».

Колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає помилковим висновок державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області щодо заниження ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» податку на прибуток та податку на додану вартість, завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню, зважаючи на наступне:

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту та бюджетне відшкодування сум ПДВ), є реальність господарської операції.

За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вимоги до первинних документів містяться у ст. 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 20.02.2012 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» було укладено з ТОВ «Енерго Контакт» договір №4 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та 09.04.2013 року укладено договір №103 на поставку товарів згідно специфікації, що є невід'ємною частиною договору по наданим заявкам.

На виконання умов вказаних договорів на протязі 2012-2013 року ТОВ «Енерго-Контакт» поставлено на адресу ОКП "Миколаївоблтеплоенерго" труби сталеві на загальну суму 1179705,76грн., у тому числі ПДВ 196617,80 грн.

Документальним підтвердженням виконання умов вказаних договорів є видаткові накладні, прибуткові накладні про оприбуткування товару на складі підприємства, податкові накладні. Оплата товарів здійснена у 2012-2013 роках, про що свідчать копії наданих позивачем платіжних доручень.

Позивач у поданому адміністративному позові посилався на те, що придбані у ТОВ «Енерго-Контакт» сталеві труби були використані підприємством у власній господарській діяльності, а саме: для капітальних та поточних ремонтів теплотрас, котелень та інше.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що фактичне використання позивачем придбаних матеріалів (труб) у ТОВ «Енерго-Контакт» підтверджується копіями актів виконаних робіт та актами на списання матеріалів.

З пояснень позивача вбачається, що між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та ТОВ «Профінструмент Україна», а також з ТОВ «Техно-Торг» були укладені усні договори на постачання товарів.

На виконання домовленостей між ТОВ «Профінструмент Україна» та позивачем на адресу позивача ТОВ «Профінструмент Україна» поставлено товари на загальну суму 4530,00 грн., у т.ч. ПДВ 755,00 грн.

На виконання домовленостей з ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» товариством з обмеженою відповідальністю «Техно-Торг» були поставлені товари на загальну суму 12 232 грн. у т.ч. ПДВ 2038,67 грн.

Отримані позивачем від вказаних підприємств товари були оприбутковані позивачем на складі, у підтвердження чого позивачем були надані копії прибуткових ордерів та видаткових накладних.

Розрахунки з ТОВ «Профінструмент Україна», ТОВ «Техно-Торг» та ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» проводились у безготівковій формі, що підтверджується копіями платіжних доручень, наданих позивачем.

В свою чергу, 04.01.2012 року позивачем з ТОВ «Інструментальний-сервіс» було укладено договір №110 на постачання продукції - інструмент, прокат сортовий.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Інструментальний-сервіс» поставило на адресу позивача товари на суму 3564 грн.

У підтвердження фактичного виконання господарської операції позивачем були надані наступні первинні документи: видаткові накладні, прибуткові ордери, які свідчать про оприбуткування вказаних товарів на складі та використання їх у господарській діяльності позивача.

Розрахунки з ТОВ «Інструментальний сервіс» проводились шляхом безготівкових розрахунків, що підтверджується платіжними дорученнями, наданими позивачем.

02.09.2013 року ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» з ТОВ «Еланта-М» був укладений договір поставки №ДП 02/09/13 будівельних матеріалів, на виконання якого ТОВ «Еланта-М» поставило на адресу позивача товари на суму 7800 грн.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, отримані товари були оприбутковані на складі та використані у господарській діяльності позивача, про що свідчать копії видаткових накладних, прибуткових ордерів.

Розрахунки за товар провадились у безготівковій формі, на підтвердження чого позивачем надані копії платіжних доручень.

01.07.2012 року позивачем з ТОВ «Майклод-Юг» укладено договір поставки №66 піску та щебеню, на виконання умов якого ТОВ «Майклод-Юг» було поставлено на адресу позивача нижче вказані товари на загальну суму 12282 грн.

Отримані товари оприбутковані на складі та використані у господарській діяльності позивача, про що свідчать копії видаткових накладних та прибуткових ордерів.

Розрахунки за товар провадились у безготівковій формі, на підтвердження чого надані копії платіжних доручень.

Також, у перевіряемий період позивачем укладено усний договір постачання з ТОВ «Тріо-Трейд», на виконання умов якого ТОВ «Тріо-Трейд» було поставлено на адресу позивача товари на загальну суму 17659,20 грн. Отримані товари були оприбутковані на складі та використані у господарській діяльності позивача, що підтверджується видатковими накладними, прибутковими ордерами.

Розрахунки за товар провадились у безготівковій формі, на підтвердження чого надані копії платіжних доручень.

Дослідивши подані позивачем документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи, які були надані на підтвердження фактичного виконання господарських операцій із зазначеними вище контрагентами, містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Відмовляючи особі у праві на податковий кредит та віднесення витрат до складу валових, податковий орган повинен довести саме недобросовісність у діях платника.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для податкової економії.

В даному випадку, ДПІ не було надано доказів того, що по спірним операціям між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та розглядуваними вище контрагентами у позивача була відсутня розумна ділова мета, або того, що позивач та вказані підприємства діяли спільно з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що на момент вчинення господарських операцій та виписки податкових накладних ТОВ «Енерго Контакт», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Інструментальний Сервіс», ТОВ «Еланта-М», ТОВ «Тріо-Трейд», ПП «Майклод-Юг» були зареєстровані платниками ПДВ, та відомості щодо вказаних підприємств містились в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців.

В свою чергу, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку щодо завищення підприємством валових витрат та податкового кредиту у зв'язку з дослідженням актів документальних перевірок (ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Інструментальний Сервіс») або актів про неможливість проведення зустрічних звірок (ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Еланта-М», ТОВ «Тріо-Трейд», ПП «Майклод-Юг»).

Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені акти, без дослідження та оцінки первинних документів, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій, не можуть бути покладені в основу висновку про безтоварність операцій між позивачем та вказаними контрагентами, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом саме при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Крім того, допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум постачальникам товару.

В даному випадку, жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування факту виконання контрагентами умов зазначених вище господарських договорів відповідач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надав.

Також варто зазначити, що акти про неможливість проведення зустрічних звірок не можуть вважатися належними доказами допущення позивачем порушень, так як зазначені акти свідчать лише про неможливість проведення зустрічних звірок суб'єктів господарювання. Вказані акти взагалі не є перевіркою, а викладені в них висновки про порушення податкового чи цивільного законодавства платником податків є нічим іншим, як припущеннями податкового органу, які необґрунтовані належними доказами.

Обласним комунальним підприємством «Миколаївоблтеплоенерго» було доведено суду наявність всіх необхідних умов на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до валових витрат та податкового кредиту, зокрема, щодо фактичності придбання товару, наявності податкових накладних на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ, а також подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає, що ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області дійшла безпідставного та необґрунтованого висновку щодо нереальності здійснюваних між ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» та «Енерго Контакт», ТОВ «Профінструмент-Україна», ТОВ «Техно-Торг», ТОВ «Інструментальний Сервіс», ТОВ «Еланта-М», ТОВ «Тріо-Трейд», ПП «Майклод-Юг» господарських операцій, та, відповідно, про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по операціям з цими контрагентами.

Що стосується іншого порушення, виявленого під час проведення перевірки, а саме: порушення позивачем п.п. 192.1.1 п. 191.1 ст. 191 Податкового кодексу України, яке, на думку податкового органу, виникло у зв'язку з невідображенням позивачем в бухгалтерському та податковому обліку перерахунку вартості послуг постачання води та відведення каналізаційних стоків за січень, лютий, червень 2012 року згідно розрахунків коригування, виписаних МКП «Миколаївводоканал», слід зазначити наступне:

П. 192.1 Податкового кодексу визначено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

В акті перевірки ДПІ Ленінського району м. Миколаєва посилалась на те, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» не відобразило в податковому та бухгалтерському обліку перерахунок вартості послуг постачання води та відведення каналізаційних стоків за січень, лютий, червень 2012 року згідно розрахунків коригування, виписаних КП «Миколаївводоканал».

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та КП «Миколаївводоканал» були укладені договори на надання послуг з постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації. Обсяги отриманих послуг підтверджуються актами приймання-передачі наданих послуг, які щомісячно надаються позивачем для розгляду та підписання.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач пояснив, що надані КП «Миколаївводоканал» акти виконаних робіт не узгоджувались з фактично виконаним об'ємом робіт, а тому підприємством сплачувались кошти лише за фактичне водопостачання та водовідведення, а в бухгалтерському та податковому обліку відображались тільки фактично отримані послуги.

Судом першої інстанції встановлено, що КП «Миколаївводоканал» надавав позивачеві податкові накладні на повну суму актів, які КП відображало в Додатку 5 до податкової Декларації з податку на додану вартість, а залишок несплаченого ПДВ, який виник через розбіжності між фактичним обсягом наданих послуг та виставленими до сплати рахунками-фактурами МКП «Миколаївводоканал», відображався в Додатку 7 до податкової Декларації з податку на додану вартість.

Станом на 01.06.2012 року по бухгалтерському обліку позивача кредиторська заборгованість перед КП «Миколаївводоканал» відсутня, тому в червні 2012 року в Додатку № 1 до податкової Декларації з податку на додану вартість проведено внутрішнє від`ємне коригування залишку несплаченого ПДВ (Додаток 7) по бух. рахунку № 644, до отримання коригування від МКП «Миколаївводоканал».

Відповідно до ст. 187 п. 187.10 Податкового кодексу України у разі якщо платники податку, які постачають теплову енергію фізичним особам, бюджетним установам, не зареєстрованим як платники податку, а також житлово-експлуатаційним конторам, квартирно-експлуатаційним частинам, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків, іншим подібним платникам податку, …датою виникнення податкових зобов'язань є дата зарахування коштів на банківський рахунок платника податку, датою виникнення права на податковий кредит є дата списання коштів з банківського рахунка в оплату придбаних товарів/послуг", тому в податковий кредит позивачем було включено тільки сплачений ПДВ згідно статті 187.10 ПКУ.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем до податкового кредиту було включено ПДВ лише зі сплаченої суми зобов'язання перед КП «Миколаївводоканал», що підтверджується витягами з Реєстру виданих та отриманих податкових накладних, що відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем не було порушено вимог Податкового кодексу України та не було завищено податкового кредиту по взаємовідносинам з КП «Миколаївводоканал» щодо постачання питної води та приймання стічних вод у систему каналізації.

Ще одним порушенням, виявленим податковим органом в ході проведення перевірки, є нібито порушення підприємством п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в частині не нарахування, не утримання та не сплати податковим агентом (позивачем) податку з доходів фізичних осіб.

Як вже зазначалось вище, податковий орган посилався на те, що у перевіряємий період позивачем здійснювалась компенсація вартості проїзду працівникам у зв'язку з виробничими потребами підприємства без належних підтверджуючих документів, оскільки надані позивачем квитки на проїзд в міському маршрутному таксі не відповідають типовим формам, затвердженим Наказом №503.

Згідно п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Судом першої інстанції встановлено, що ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» здійснювало компенсацію вартості проїзду працівникам у зв'язку з виробничими потребами підприємства.

Нарахування та виплата вартості проїзду в міському транспорті по разовим транспортним квиткам в 2012 році проводилася на підставі наказів по підприємству № 591/1 від 29.12.2011 року та наказів №194 від 26.04.2012 року, №298 від 27.06.2012 року, №346 від 24.07.2012 року, №506 від 05.11.2012року (доповнень до наказу №591/1 від 29.12.11р.).

В 2013 році діяв наказ по підприємству №592/1 від 28.12.12р., з доповненнями до нього на підставі наказів №68 від 30.01.2013 року, №92 від 11.02.2013 року, №209/1 від 30.04.2013 року.

Даними наказами затверджено список робітників структурних підрозділів, функціональні обов'язки яких пов'язані з роз'їзним характером праці, визначено порядок оформлення маршрутних листів для підтвердження фактичного маршруту переміщення робітників міським пасажирським транспортом з одного об'єкту підприємства до іншого.

Як зазначено в акті перевірки, за даними авансових звітів працівників, до яких були долучені маршрутні листи та квитки на проїзд в міському маршрутному таксі, позивачем було відшкодовано витрати на проїзд у 2012 році - 35708,5 грн., у 2013 році - 14472,25 грн.

Податковий орган зазначив, що квитки на проїзд в міському маршрутному таксі, які були долучені до авансових звітів, не відповідають типовим формам, затвердженим Наказом №503, а тому на їх підставі позивачем не мав права здійснювати таку компенсацію.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що за фактом здійснення переміщень на протязі звітного місяця робітниками ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» складався маршрутний лист із зазначенням кожного початкового та кінцевого пункту переміщення, який перевірявся керівником підрозділу/служби (під особовий підпис) та затверджувався заступником директора з виробничо-технічних питань, або головним інженером тощо. Факт здійснення таких переміщень підтверджувався оригіналами транспортних квитків, які видавалися перевізниками при здійсненні послуги з перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом, на підставі якого виконуються пасажирські перевезення для пасажира, є квиток на проїзд.

Згідно з п. 19 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту пасажирський перевізник здійснює перевезення пасажирів за квитками, форма яких затверджується в установленому законодавством порядку.

Наказом №503 від 25.05.2006 року затверджено форми квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу на маршрутах загального користування. Типова форма квитків на міські автобуси (тип МА-ІІ), що затверджена наказом №503, передбачає крім нанесених друкарським способом серії, номера квитка, номінальної вартості на зворотному боці найменування перевізника, місцезнаходження, ідентифікаційного коду (для фізичних осіб) або коду ЄДРПОУ (для юридичних осіб). Одночасно цим наказом скасовано наказ Міністерства транспорту України від 31.05.2000 р. № 278 «Про затвердження Типових форм квитків на проїзд пасажирів і перевезення багажу автомобільним транспортом та Тарифних зон перевезення пасажирів автомобільним транспортом на приміських маршрутах», зареєстрований в Мін'юсті України 23.06.2000 року за № 368/4589 (далі-наказ №278).

Податковий орган посилався на те, що наказ № 503 від 25.05.2006 року не містить норми щодо дозволу застосування інших проїзних квитків, які є в запасі автопідприємств, до їх повного використання.

В свою чергу, як пояснив позивач в ході розгляду даної адміністративної справи, перевізники м. Миколаєва на протязі 2012-2013 років, які надавали послуги з перевезення робітникам ОКП «Миколаївоблтеплоенерго», видавали квитки на право проїзду старого зразка, типова форма яких затверджена наказом Міністерства транспорту України від 31.05.2000 року № 278. Типова форма квитків на міські автобуси (тип МА-2), затверджена наказом №278, передбачає нанесення друкарським способом лише серії, номера квитка, номінальної вартості.

На вимогу підприємства інші квитки перевізники не надавали.

Крім того, надання квитків саме цієї форми за перевезення робітників ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» підтверджено листами-відповідями на запит позивача (ПП "ПиК", МПП "ТФТ").

У листі Державного департаменту автомобільного транспорту Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.09.2007 року №2255-01/09/13-07 зазначено про те, що вважається за можливе використання перевізниками білетів (квитків) старого зразка, які є в запасі автопідприємств-перевізників, а вартість проїзду в автотранспорті загального використання, підтверджена білетом старого зразка, належить до компенсації робітнику.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що позивачем правомірно відшкодувались витрати робітникам вартості проїзду, оскільки такі квитки є документами в оригіналі і підтверджують вартість наданих перевізниками послуг, а тому відсутні підстави для визначення ОКП «Миколаївоблтеплоенерго» грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 7527,13 грн.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження здійснення господарської діяльності позивачем, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень від 25.09.2014 року: №0038371703 в частині визначення зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 9408,91 грн. (7527,13 грн. - основного зобов'язання, 1881,78 грн. - штрафних санкцій); №000223220 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 153111,00 грн. (122489,00 грн. - основного зобов'язання, 30622,00 грн. - штрафних санкцій); №0002242201 щодо зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 366303 грн.; № 0002502201 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 312071,00 грн. (208047,00 грн. - основного зобов'язання та 104024,00 грн. - штрафу).

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 184, 185, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Бойко

Судді: Т.М. Танасогло

О.В. Яковлєв