Постанова № 42991728, 05.03.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2015 рокусправа № 804/8957/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Прокопчук Т.С.

суддів: Божко Л.А. Лукманової О.М.

за участю секретаря судового засідання: Фірсік Д.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіс МК»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіс МК» до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Аксіс МК» (далі - ТОВ «Аксіс МК») звернулося до суду з позовом до відповідача Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Державної податкової служби у Дніпропетровській області, правонаступником якої є Верхньодніпровська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Верхньодніпровська ОДПІ), в якому просить визнати неправомірними та скасувати прийняті відповідачем 18.03.2013 року податкове повідомлення - рішення №0000232210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5180,50 грн., з яких за основним платежем в розмірі 4150 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1037,50 грн.; податкове повідомлення - рішення № 000242210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13124,37 грн., з яких за основним платежем в розмірі 10499,50 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2624,87 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10. 2013 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем ТОВ «Аксіс МК» подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання апеляційного суду сторони не з'явилися, про день розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно ст.41 КАС України не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що у період з 12.02.2013 року по 18.02.2013 року Верхньодніпровською ОДПІ проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Аксіс МК» по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «ВК Віконні системи» (далі - ТОВ «ВК Віконні системи») за жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №147/222-35381068 від 22.02.2013 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків позивачем порушено абз. «а» пп. 14.1.13, пп.14.1.36 п.14.1 ст. 14, пп.135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п.138.2, п. 138.4 ст. 138 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 4 квартал 2011 року в сумі 10499, 50 грн.; п.198.1 п. 198.2 п.198.6 ст. 198 ПК України , в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 4150 грн. внаслідок нереальності господарських операцій з ТОВ «ВК Віконні системи».

На підставі акту перевірки 18.03.2013 року Верхньодніпровською ОДПІ прийняті податкове повідомлення - рішення №0000232210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму 5180,50 грн., з яких за основним платежем в розмірі 4150 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 1037,50 грн.; податкове повідомлення - рішення № 000242210 , яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 13124,37 грн., з яких за основним платежем в розмірі 10499,50 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2624,87 грн.

Зазначені податкові повідомлення - рішення оскаржені позивачем в судовому порядку.

Відповідно до приписів пп.134.1.1 п. 134.1. ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.2, 138.4 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Аксіс МК» та контрагентом ТОВ «ВК Віконні системи» укладено договір підряду №08/0191 від 19.08.2011 року на здійснення монтажу та пусконалагоджувальних робіт кліматичної техніки.

Виконання вищевказаного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV(далі - Закон № 996-XIV), а саме: податковою накладною, видатковою накладною, актом здачі - приймання виконаних робіт, платіжним дорученням тощо.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позивач правомірно включив до складу валових витрат відповідного періоду суми вартості виконаних робіт та мав необхідні розрахункові, видаткові, та інші документи, підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами, що є підставою для відображення таких документів в бухгалтерському та податковому обліку, та включення витрат до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Згідно пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів п. 198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Із матеріалів справи вбачається, що виконання робіт за договором підряду з контрагентом ТОВ «ВК «Віконні системи» підтверджується вищезазначеними первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону №996-XIV, позивачем по виписаній контрагентом податковій накладній сформовано податковий кредит за жовтень 2011 року.

Сума податку на додану вартість позивачем правомірно включена до складу податкового кредиту зазначеного періоду та відображена у реєстрі отриманих податкових накладних, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Матеріалами справи доведений факт дійсного виконання позивачем та його контрагентом ТОВ «ВК «Віконні системи» господарської угоди, позивач не мав підстав вважати діяльність зазначеного контрагента протиправною, так як на час дії угоди контрагент позивача був зареєстрований в установленому порядку як платник ПДВ, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.03.2013 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.04.2013 року, акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська №7212/224/33972398 від 21.12.2012 року, щодо проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «ВК «Віконні системи», на підставі якого відповідачем проведено перевірку позивача, визнано протиправним та скасовано.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи те, що відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.03.2013 року №0000232210, № 000242210 підлягають задоволенню.

Оскільки судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, це є підставою для скасування судового рішення та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст.198, ст. ст. 202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіс МК» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2013 року - скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аксіс МК» - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Державної податкової служби у Дніпропетровській області податкові повідомлення - рішення №0000232210, №0000242210 від 18.03.2013 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Т.С. Прокопчук

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: О.М. Лукманова