Ухвала суду № 42991009, 06.03.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"06" березня 2015 р.

Справа № 903/1166/14

Господарський суд Волинської області під головуванням судді Пахолюк В.А., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія-Агроінвест»

на дії Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у справі №903/1166/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія-Агроінвест”, м.Черкаси

до Приватного сільськогосподарського підприємства “Стир-Агро”, м.Луцьк

про стягнення 271 947, 19 грн. заборгованості

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія-Агроінвест», звернувшись до господарського суду Волинської області з скаргою, просить визнати дії (бездіяльність) Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції протиправними; зобов’язати Державну виконавчу службу Луцького міського управління юстиції вчинити дії щодо примусового виконання наказу господарського суду Волинської області від 24.12.2014 р. по справі № 903/1166/14.

Заявник - ТзОВ «Компанія-Агроінвест», одночасно з скаргою, подав клопотання про поновлення строку на оскарження дій (бездіяльності) Державної виконавчої служби, на підставі якої просить суд поновити строк на оскарження з огляду на те, що станом на 02.03.2015 р. Державною виконавчою службою Луцького міського управління юстиції не вчинено жодної дії, пов’язаної з відкриттям виконавчого провадження та стягненням коштів з Приватного сільськогосподарського підприємства «Стир-Агро».

Вивчивши зміст клопотання та розглянувши додані до неї документи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відновлення пропущеного процесуального строку для подання скарги, з огляду на таке.

Згідно ст.53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Наведена норма пов’язує можливість відновлення процесуального строку з обов’язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку.

При цьому, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, а в разі необхідності – з поданням доказів цього за загальними правилами розділу V ГПК.

Водночас, слід зазначити, що Господарський процесуальний кодекс України не пов’язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен, з врахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 17.01.2006 року № 3/376(5/323) та п.8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 06.08.2008 р. № 01-8/471.

Як роз’яснено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" у вирішенні питань, пов'язаних із застосуванням статті 121 2 ГПК, господарським судам слід мати на увазі таке.

Встановлений у частині першій статті 121 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121 2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

При цьому у вирішенні питання про відновлення пропущеного строку подання скарги на бездіяльність органу Державної виконавчої служби у вигляді невжиття заходів з примусового виконання судового рішення, поданої більш як через десять днів після закінчення визначеного законом строку здійснення виконавчого провадження, господарський суд має, як правило, виходити з неможливості такого відновлення. Наведене ґрунтується на тому, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про відкриття виконавчого провадження та не отримав у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того, чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений він з матеріалами виконавчого провадження.

Проте, заявник не обґрунтовує поважність причин та наявність підстав, які б перешкоджали поданню скарги у визначений строк. Водночас, був обізнаний про порушення його прав у виконавчому провадженні, оскільки, подавши 19.01.2015 р. заяву про відкриття виконавчого провадження не отримав у визначений законом строк постанови державного виконавця.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.53, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, -

УХВАЛИВ:

1.Відмовити ТзОВ «Компанія – Агроінвест» у відновленні пропущеного процесуального строку на оскарження дій (бездіяльності) Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції.

2. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія – Агроінвест» на дії (бездіяльність) Державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції у справі №903/1166/14 залишити без розгляду.

Додаток: заявнику – матеріали скарги з додатками на 14-ти арк.

Суддя Пахолюк В.А.