Постанова № 42990958, 03.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа№ 5011-47/12740-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Самсіна Р.І.

суддів: Скрипки І.М.

Шаптали Є.Ю.

За розглядом апеляційних скарг Заступника прокурора міста Києва, Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі № 5011-47/12740-2012 (суддя: Сівакова В.В.)

За позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд

розвитку регіонів»

про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки

та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

від позивача (скаржник): Дорошенко О.С. (довіреність № 225-КР-1787 від 12.12.2014р.);

від відповідача: Маковій В.В. (довіреність № 2014/05/21 від 21.05.2014р.);

Фрідман О.О. (довіреність № 2014/05/19 від 19.05.2014р.);

від Прокуратури міста Києва (скаржник): Лядецька Л.В. (посвідчення № 016098 від 10.04.2013р.);

В судовому засіданні присутні:

заявник апеляційної скарги у справі Лебедєва М.І., її представник згідно довіреності від 14.07.2014р. Ющишен В.Р.

Косенко Б.М., Грабовський І.А., Басараб М.В., Янчирук С.І., Земцова Н.Л., Лебедєв Є.В., Поліщук Я.М., Чайковський К.Б. за відсутності підтверджених повноважень представників сторін у справі

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» про перегляд рішення Господарського суду міста Києва № 5011-47/12740-2012 від 30.10.2012р. за нововиявленими обставинами; скасовано рішення Господарського суду міста Києва № 5011-47/12740-2012 від 30.10.2012р., в позові відмовлено повністю.

Ухвалами суду від 14.10.2014р. прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження за скаргами Заступника прокурора міста Києва, Лебедєвої Марії Іванівни, Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року у справі № 5011-47/12740-2012.

Склад суду по розгляду апеляційних скарг змінювався, ухвалою від 03.03.2015р. апеляційні скарги у справі прийняті до провадження зміненим складом суду, розгляд скарг ухвалено здійснювати в судовому засіданні 03.03.2015р. про яке сторони повідомлені належним чином, ухвалою від 28.01.2015р..

Згідно доводів апеляційної скарги прокурора у справі оскаржуване рішення прийнято судом з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 112 ГПК України) та норм процесуального права (ст. 43, 113 ГПК України), що є підставою для його скасування з наступних підстав:

- питання застосування строків позовної давності досліджувалось судом при розгляді справи;

- висновок суду першої інстанції, що ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» не пропущено місячний строк для звернення із заявою про перегляд рішення суду у даній справі за нововиявленими не відповідає дійсності;

- посилаючись на зміст листів ТОВ «Прайм-Девелопмент» від 29.05.2013р. та від 20.05.2014р., прокурор робить висновок, що ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» було відомо з 29.05.2013р. про обставини, які на думку товариства є нововиявленими;

- висновок суду, що прокуратурі міста Києва та позивачу ще в 2007 році стало відомо про невідповідність рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 855/3430 вимогам законодавства не відповідає дійсності;

- клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 № клоп-144 та лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2007 № 03-85/33994 не є нововиявленими обставинами в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України та постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»;

- у листі Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 № клоп-144 надається аналіз викладеним у листах контролюючих органів погодженням щодо відведення спірної земельної ділянки відповідачу, і вказані листи були доказами у даній справі та суд надав їм оцінку в ході розгляду справи.

У поданій Київською міською радою апеляційній скарзі, позивач просив рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року у справі № 5011-47/12740-2012 скасувати повністю, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014 року у справі № 5011-47/12740-2012 за нововиявленими обставинами відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012р. у справі № 5011-47/12740-2012 залишити в силі.

За твердженнями позивача, висновки суду щодо наявності нововиявлених обставин для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 є необґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи; клопотання від 13.09.2007 та лист від 17.10.2007 не є належними доказами в розумінні статтей 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують наявність нововиявлених обставин для перегляду та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012; оскільки ні в клопотанні від 13.09.2007, ні в листі Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київради від 17.10.2007 не вказано про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порушення вимог частини 6 ст. 123 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про основи містобудування», статтях 2, 3, 18, 26 Закону України «Про планування і забудову територій» не погоджено природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом охорони культурної спадщини та органом архітектури та містобудування, а тому його було затверджено рішенням Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005 незаконно; і вказані обставини були виявлені під час проведення прокурорської перевірки у 2012 році.

Відповідачем до справи подано відзив на апеляційні скарги (зареєстрований за вхідним суду № 09-11/17283 від 12.11.2014р.) у якому спростовуються доводи скаржників з наступним обгрунтуванням:

- прокурор та позивач мали реальну та об'єктивну можливість знати про всі факти та обставини, що стали підставою подання позову у даній справі, ще з 2007 року, про що свідчать листи представлені до суду на підтвердження наявності нововиявлених обставин;

- посилання прокурора на те, що про невідповідність вимогам закону рішення Київської міської ради від 19.07.2005 № 855/3430 стало відомо в 2012 році, а тому перебіг строку позовної давності слід обраховувати починаючи з 2012 року суперечать приписам статті 261 ЦК України та правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.05.2014 у справі № 6-7цс14, оскільки прокурор та позивач мали об'єктивну можливість знати про ці обставини ще в 2007 році;

- у справі, яка розглядається, Вищий господарський суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про поновлення позовної давності та задоволення позовних вимог без застосування приписів статті 261 ЦК України, без визначення часу початку перебігу позовної давності;

- Київська міська рада є стороною оскаржуваного договору оренди земельної ділянки, а про допущені порушення чинного законодавства під час прийняття Київрадою рішення від 31.10.2006 № 234/291, Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області листом від 13.01.2007 № клоп-145 поінформувало Київську міську раду 01.10.2007, то перебіг початку строку позовної давності має розпочатись саме з 01.10.2007 року, а не як зазначає прокурор з 2012 року.

За розглядом матеріалів справи, при дослідженні наявних доказів, враховуючи пояснення представників сторін та доводи скаржників викладені в апеляційних скаргах, судом відзначається про наявність підстав для скасування судового рішення при врахуванні наступного.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами, в силу положень п. 1 ч. 2 ст. 112 ГПК України є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва № 5011-47/12740-2012 від 30.10.2012р. обґрунтована тим, що 20.05.2014р. відповідачу з листа ТОВ «Прайм-Девелопмент» (інвестор забудови спірної земельної ділянки) стало відомо, що позивачу та прокурору ще в 2007 році було відомо про існування обставин, які стали підставою для подання позову у даній справі, відповідно на момент звернення прокурора з позовом у даній справі сплив строк позовної давності, що має істотне значення для розгляду справи, оскільки наслідком врахування цих обставин повинно бути скасування рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012р..

Рішенням суду, яке переглянуто судом з урахуванням нововиявлених обставин про які зазначав відповідач, було задоволено позовні вимоги прокурора про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 0,64 га, що знаходиться між будинками 2а на вул. Вільшанській та № 16 на вул. Професора Підвисоцького у Печерському районі міста Києва, що укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів», зареєстрований 21.06.2006р. за № 82-6-00338 у книзі записів державної реєстрації договорів та вирішено питання про повернення Київській міській раді земельної ділянки.

Вимоги прокурора були визнані обґрунтованими при встановленні обставин укладення спірного договору на підставі рішення Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005р., яке не відповідає законодавству України з огляду на положення ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки прийнято з порушенням норм чинного законодавства України, зокрема всупереч ст. 123 ч. 6 Земельного кодексу України, ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» (в редакції, чинній станом на момент прийняття рішення).

Таким чином, в основу судового рішення прийнятого у справі 30.10.2012р. було покладено встановлений судом факт укладення спірного договору на підставі рішення Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005р., яке не відповідає законодавству України.

Згідно приписів п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

При розгляді заяви відповідача у справі, судом першої інстанції не враховано, що інформація викладена у клопотанні Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 № клоп-144 та листі Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2007 № 03-85/33994 стосується безпосередньо відповідача (ТОВ «Український фонд розвитку регіонів»), а відомості про проведення відповідних перевірок, зокрема за скаргами мешканців Печерського району у 2007 році щодо правомірності відведення земельної ділянки товариству могли бути відомі заявникові на час розгляду справи в суді, і такі відомості не належать до інформації, що могла бути повідомлена заявнику виключно ТОВ «Прайм-Девелопмент».

При розгляді даної справи, відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти позову прокурора не був позбавлений можливості з'ясувати та ознайомитись із результатами проведення перевірок, що проводились контролюючими органами, в тому числі з відомостями наявними у орендодавця по договору оренди, зокрема, і з метою підтвердження своїх доводів щодо пропущення строку позовної давності при зверненні прокурора з вимогами щодо недійсності укладеного у 2006 році договору.

У п. 2 ч. 2, 3, 4 № 17 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» зазначається:

- нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами;

- не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи;

- необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Про застосування строку позовної давності у відношенні заявлених вимог прокурора, було заявлено відповідачем до винесення рішення у справі, однак судове рішення про захист порушеного права прийнято з урахуванням відсутності підстав для застосування строку давності згідно ст. 267 ЦК України, оскільки порушення законодавства при укладенні оспорюваного договору внаслідок прийняття Київською міською радою рішення № 855/3430 від 19.07.2005р. були виявлені під час проведення прокурорської перевірки у 2012 році.

Застосування строку позовної давності є матеріально-правовою підставою для відмови у задоволенні позову (ч. 4 ст. 267 ЦК України), за умови що причини пропущення позовної давності не будуть визнані судом поважними (ч. 5 ст. 267 ЦК України), при встановленні, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі.

Постановою пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами слід враховувати особливості процесуальної форми зазначеного перегляду.

Зокрема, у п. 8.6, 8.7 зазначеної постанови роз'яснено, що

- прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (п. 8.6);

- законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення (п. 8.7).

Судом першої інстанції під час перегляду судового рішення за заявою відповідача, правильно зроблено посилання на приписи п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», де зазначено, що якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор.

Натомість, висновок суду про те, що перебіг початку строку позовної давності має розпочинатись саме з 01.10.2007 року, зроблений без врахування змісту листів на які посилався заявник, а відтак не є підтверджений належними доказами в розумінні положень ст. 34 ГПК України.

У клопотанні Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 № клоп-144 міститься інформація про проведення перевірки правомірності відведення земельної ділянки ТОВ «Український фонд розвитку регіонів» за адресою: між будинками вул. Вільшанська 2-а, пр. Підвисоцького 16 у Печерському районі міста Києва.

Згідно інформації зазначеної у цьому клопотанні, перевірка проводилась згідно з листами Прокуратури міста Києва від 07.06.2007 № 07/1-124, 21.06.2007 № 07/1-р-07, 23.08.2007 № 07/1-748 вих07, 01.08.2007 № 07/1-р-07 в зв'язку із зверненням народного депутата України Шкіля А., мешканців Печерського району, тобто з метою встановлення відповідних обставин щодо відведення земельної ділянки відповідачу, в тому числі згідно з рішенням Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005р..

За розглядом клопотання від 13.09.2007 № клоп-144 Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) у листі від 17.10.2007 № 03-85/33994 зазначено, що надання земельних ділянок, зокрема і згідно рішення Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005р., було здійснено за проектами їх відведення та на підставі позитивних висновків погоджувальних служб міста, передбачених ст. 123 Земельного кодексу України, тобто у відповідності до чинного земельного законодавства; інформація щодо виконання вимог, викладених в погоджувальних висновках служб в Головному управлінні земельних ресурсів відсутня, оскільки зазначені вимоги стосуються розробки та погодження проектно-кошторисної документації для будівництва об'єктів, а не відведення земельних ділянок.

Таким чином, у клопотанні від 13.09.2007 № клоп-144 Управлінням з контролю за використанням і охороною земель у м. Києві та Київської області вказувалось про затвердження рішенням № 855/3430 від 19.07.2005р. проекту землеустрою, який розроблений з порушенням вимог закону при встановленні необхідності виконання вимог, викладених в погоджувальних висновках служб.

В свою чергу, при розгляді зазначеного клопотання Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) не встановлювались обставини підтверджуючі порушення вимог закону при розробленні проекту землеустрою, через відсутність інформації щодо виконання вимог, викладених в погоджувальних висновках служб в Головному управлінні земельних ресурсів та з посиланням на те, що зазначені вимоги стосуються розробки та погодження проектно-кошторисної документації для будівництва об'єктів, а не відведення земельних ділянок.

Оцінку правомірності затвердження розробленого проекту землеустрою за рішенням Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005р., зокрема при підтвердженні факту, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порушення вимог частини 6 ст. 123 Земельного кодексу України, статті 5 Закону України «Про основи містобудування», статтях 2, 3, 18, 26 Закону України «Про планування і забудову територій» не погоджено природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом охорони культурної спадщини та органом архітектури та містобудування, а тому його було затверджено рішенням Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005р. незаконно, здійснено судом за розглядом позову прокурора у даній справі, а виявлення зазначених порушень при проведенні прокурорської перевірки у 2012 році не спростовується представленими заявником документами.

Таким чином, обставини про які вказується у клопотанні Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 № клоп-144 та листі Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2007 № 03-85/33994 не впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами.

Зазначені обставини також не спростовують факту укладення спірного договору на підставі рішення Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005р., яке не відповідає законодавству України, що покладений в основу судового рішення прийнятого у справі 30.10.2012р..

У п. 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» зазначено, що не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Проте докази, а саме: клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 № клоп-144 та лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2007 № 03-85/33994 свідчать про те, що вони існували на час розгляду справи, і могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Враховуючи, що клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 № клоп-144 та лист Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2007 № 03-85/33994 не підтверджують факту обізнаності позивача про укладення спірного договору на підставі рішення Київської міської ради № 855/3430 від 19.07.2005р., яке не відповідає законодавству України, дані обставини не є істотними для розгляду справи та не спростовують факти, покладені в основу рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012р., а тому обставини, наведені в заяві Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» не є нововиявленими у розумінні статті 112 ГПК України.

За таких підстав судом першої інстанції при прийнятті рішення від 16.09.2014 року були неправильно застосовані норми ст. 112 ГПК України, обставини про які заявлено відповідачем не є нововиявленими, а наявність клопотання Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області від 13.09.2007 № клоп-144 та листа Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 17.10.2007 № 03-85/33994, на момент розгляду справи та винесення рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012 року не призвело б до прийняття іншого судового рішення ніж те, яке прийнято.

В силу положень п. 3 ч. 5 ст. 114 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у разі залишення рішення без змін приймається ухвала, відповідно внаслідок задоволення апеляційних скарг Прокуратури міста Києва та Київської міської ради, рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали про залишення без змін рішення Господарського суду міста Києва від 30.10.2012р..

При здійсненні розподілу судових витрат, судом враховуються приписи п. 4.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», згідно з якими:

- приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України у розмірі, визначеному згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня того календарного року, в якому відповідна заява або скарга подавалася до суду.

Керуючись статтями 99, 101, 103-105, 114 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Київської міської ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.09.2014р. у справі № 5011-47/12740-2012 скасувати.

3. За розглядом заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» постановити ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі № 5011-47/12740-2012 та залишити без змін судове рішення прийняте у справі 30.10.2012р..

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» (юрид. адреса: 09117, Київська обл., місто Біла Церква, площа Торгова, будинок 10, ідент. код 31750211) на користь Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик 36, ідент. код 22883141) 609 грн. (шістсот дев'ять гривень) витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів» в доход Державного бюджету України (рахунок 31216206782001 одержувач ГУ ДКСУ у м. Києві, банк одержувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код ЄДРПОУ 37993783, МФО 820019, код платежу 22030001) 609 грн. (шістсот дев'ять гривень) витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Матеріали справи № 5011-47/12740-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Р.І. Самсін

Судді І.М. Скрипка

Є.Ю. Шаптала