Ухвала суду № 42990823, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/9991/63376/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012

у справі № 2а-4455/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби (МДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012 позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Охтирської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 28.02.2012 № 26. В частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000061530 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.201 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000061530 та прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000061530. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі МДПІ просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2012, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов`язань із орендної плати за землю та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 10.11.2011 № 347/15-213/00135390 про порушення позивачем норм підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271 Податкового кодексу України, а саме: занижено суму податкового зобов'язання з орендної плати за землю за квітень-вересень 2011 на загальну суму 195278,03 грн.

За наслідками перевірки МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000061530 про визначення позивачу податкових зобов`язань із орендної плати за землю у сумі 229143.31 грн., у тому числі, 195278,03 грн. - за основним платежем та 33865,28 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

28.02.2012 податковим органом винесено першу податкову вимогу № 26, якою повідомлено, що станом на 28.02.2012 сума податкового боргу за узгодженим податковим зобов'язанням із орендної плати за землю становить 107159,32 грн.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (ПК) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності. Отже, ПК визначив обов'язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК). Подібне визначення міститься й у статті 21 Закону № 161-XIV.

Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII ПК.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (підпункт 288.5.2 зазначеного пункту).

Таким чином, річна сума платежу орендної плати за землю не може бути меншою розміру, визначеного п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 ПК України, а саме - трикратного розміру земельного податку.

Відповідно до пункту 9 договору оренди земельної ділянки від 11.05.2010, укладеного між ПАТ «Укрнафта» та Охтирською районною державною адміністрацією, орендна плата вноситься ПАТ «Укрнафта» виключно в грошовій формі в розмірі 191590,35 грн. на рік, що у 7 разів перевищує розмір земельного податку.

При цьому, на момент укладення договору оренди від 11.05.2010, зазначена сума орендної плати становила 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

З огляду на встановлені в судовому процесі вище вказані факти, суди попередніх інстанцій зробили юридично обґрунтований висновок про неправомірне донарахування позивачу податкових зобов`язань із орендної плати за землю згідно із спірним податковим повідомленням-рішенням.

Крім того, підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 ПК визначено, що податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 ст. 59 ПК у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Отже, передумовою для направлення платнику податків вимоги є несплата таким платником узгодженої суми грошового зобов'язання та виникнення податкового боргу.

Згідно із пунктом 57.3 ст. 57 ПК у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, плат ник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Під час судового процесу встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що оскаржувана податкова вимога винесена 28.02.2012, в той час як скарга позивача на податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 подана 24.02.2012 та одержана ДПС України 27.02.2012, про що зазначено в рішенні про розгляд скарги (а.с. 53).

Вказана скарга подана вчасно і на час її подання визначені контролюючим органом грошові зобов'язання з орендної плати за землю не набули статусу узгоджених.

Крім цього, позивачем одночасно повідомлено відповідача про подання скарги до ДПС України листом від 24.02.2012 № 25/578 (а.с. 42).

Таким чином, правильними є висновки суду, що на час винесення відповідачем податкової вимоги від 28.02.2012 № 26, податкові зобов'язання із орендної плати на землю, визначені податковим повідомленням-рішенням від 09.02.2012 № 0000061530, не набули статусу податкового боргу.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильних висновків суду, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Охтирської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев