Ухвала суду № 42990800, 02.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Київ К/9991/95241/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2010

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011

у справі № 2а-13460/09/0470

за позовом Міського комунального підприємства «Дніпропетровські міські теплові мережі»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2010, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011, позов задоволено повністю. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську від 15.09.2009 № 0000588823/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в загальній сумі 14099,46 грн., в т.ч. 4699,82 грн. основного платежу та 9399, 64 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Дніпропетровську подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п. 1.15, п. 1.2 ст. 1, абз. «г», «е» п.п. 4.2.9, п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 17.2 ст. 17, п.п. «а»п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889 ІV, ст. 1216 Цивільного кодексу України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 15.09.2009 № 0000588823/0 податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб (найманих працівників) в загальній сумі 14099,46 грн., в т.ч. 4699,82 грн. основного платежу та 9399, 64 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки планової перевірки позивача за період з 01.01.2007 по 31.03.2009, викладені в акті від 02.09.2009 № 1238/08-03/3-32082770, про порушення вимог абз. «г», «е» п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV.

Порушення цих норм закону полягало в тому, що позивач як податковий агент не нарахував, не утримав та не сплатив до бюджету податок з доходів фізичних осіб, застосовуючи ставку податку (15 відсотків), визначену у п. 7.1 ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 № 889-ІV (далі - Закону № 889-ІV).

При цьому податковий орган виходить з таких обставин.

Міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі» здійснювало надання послуг з постачання теплової енергії для населення. У зв'язку з несплатою зобов'язань за надання таких послуг дебіторська заборгованість фізичних осіб віднесена до безнадійної та списана.

Податковий орган вважає, що позивач відповідно до п. 1.15 ст. 1 Закону № 889-IV є податковим агентом і згідно з п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 цього Закону мав включити до загального місячного оподатковуваного доходу платників податку з доходів фізичних осіб дохід із суми списаної безнадійної дебіторської заборгованості за надані послуги постачання теплової енергії як додаткового блага, застосовуючи ставку податку (15 відсотків), визначену у п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV.

При цьому, оскільки такі доходи надаються позивачем, що не є працедавцем платників податку з доходів фізичних осіб, то такі доходи згідно з вимогами останнього абзацу п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням, правила якого визначені п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4, ст. 14 Закону № 889-IV.

Своєю чергою, відповідно до п. 14.1 ст. 14 Закону № 889-IV кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

Однак, посилаючись на ст. 1216 Цивільного кодексу України, згідно з якою спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших (спадкоємців), податковий орган вважає, що визначені у ст. 13 правила оподаткування спадщини до подарунків позивача фізичним особам не можуть бути застосовано, оскільки вони поширюються тільки на доходи фізичних осіб у вигляді спадщини від фізичної особи - спадкодавця.

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач є податковим агентом, який мав при нарахуванні (виплаті) фізичним особам доходів у вигляді додаткового блага, що для цілей оподаткування прирівняне до подарунків, утримати податок від суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в п. 7.1 ст. 7 Закону № 889-IV (15 відсотків від об'єкта оподаткування).

Поряд з наведеною позицією податковий орган також посилається на положення п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 ст. 14 Закону № 889-IV, за якими до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включаються суми заборгованості платника податку, за якими минув строк позовної давності, з яких позивач як податковий агент зобов'язаний утримати та перерахувати до бюджету податок на додану вартість.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

Відповідно до п. 1.15. ст. 1 Закону № 889-IV податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Згідно з п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Разом з тим останнім абзацом п.п. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV визначено, що якщо додаткові блага надаються особою, що не є працедавцем платника податку, чи особою, яка діє від імені або за дорученням такого працедавця, то такі доходи прирівнюються з метою оподаткування до подарунків з їх відповідним оподаткуванням.

Згідно з п.п. 4.2.3 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума (вартість) подарунків у межах, що підлягають оподаткуванню згідно з нормами статті 14 цього Закону.

Своєю чергою, пунктом 14.1 ст. 14 Закону № 889-IV передбачено, що кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини.

При цьому Законом № 889-IV не передбачено жодних умов, виключень, за яких кошти майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, не оподатковуються за правилами, встановленими цим Законом для оподаткування спадщини. Зокрема, закон не містить норм, за якими б порядок оподаткування спадщини не застосовувався до доходу, отриманого платником податку як подарунок, у випадку, якщо дарувальником є юридична особа.

Правила оподаткування доходу, отриманого платником податку внаслідок прийняття ним у спадщину коштів, майна, майнових чи немайнових прав, встановлені у статті 13 Закону № 889-IV.

Відповідно до п. 13.4 ст. 13 Закону № 889-IV особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.

Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, включається до складу загального річного доходу платника податку і відображається ним у річній податковій декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).

Подання податкової декларації та сплата податку із зазначеного доходу здійснюються згідно із законодавством.

Таким чином, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку з доходів фізичних осіб - фізичні особи, які отримали доход - додаткові блага, що з метою оподаткування прирівняні до подарунків за ознакою їх надання особою, що не є працедавцем.

Відповідно до п.п. 4.2.11 п. 4.2 ст. 4 Закону № 889-IV (в редакції, чинній на час списання заборгованості), на яку також посилається податковий орган, до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається сума заборгованості платника податку, за якою минув строк позовної давності.

Правові підстави вважати, що міське комунальне підприємство «Дніпропетровські міські теплові мережі», яке здійснювало надання послуг з постачання теплової енергії для населення, є податковим агентом при нарахуванні на користь фізичних осіб - споживачів теплової енергії доходу у вигляді суми їх заборгованості, за якою минув строк позовної давності, відсутні.

Відповідно до п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону № 889-IV платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку.

Таким чином, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку з доходів фізичних осіб - фізичні особи, які отримали доход у вигляді заборгованості, за якою закінчився сторок позовної давності.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.02.2010 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун