Ухвала суду № 42990781, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/22943/12

№ К/9991/22943/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

при секретарі: Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012

у справі № 2-а-4878/08/2170 Херсонського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.02.2009 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Херсоні від 07.07.2008 № 0003352301/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ «Екобіотек-Україна» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач, заперечуючи проти касаційної скарги, просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для зменшення у податковому обліку позивача за жовтень, грудень 2007 року, січень 2008 року бюджетного відшкодування з ПДВ на загальну суму 182696,13 грн. згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 27.06.2008 № 2071/23-2/32125693. Згідно з висновками цього акту позивач порушив норми підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): у зв'язку з не встановленням факту надмірної сплати ТОВ «Екобіотек-Україна» суми ПДВ за наслідками господарських операцій з поставки йому товару (насіння соняшника) від ПП «Юрконсул», ПП «Агро-Партнер», ПП «Оріон-Маркет» з огляду на ознаки фіктивності у ПП «Агро-Партнер», а також постачальників ПП «Юрконсул» та ПП «Оріон-Маркет», які є посередниками в ланцюгу поставок насіння соняшника до позивача. Внаслідок відображення цих операцій у податковому обліку як податковий кредит позивач завищив бюджетне відшкодування на загальну суму 182696,13 грн. у податковому обліку за жовтень, грудень 2007 року, січень 2008 року.

Відповідно до пункту 1.8 ст.1 Закону № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

У відповідності до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду..

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. (підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР у редакції Закону України 28.12.2007 р. № 107-VI).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що норми Закону № 168/97-ВР не ставлять право платника податку у залежність від проведення зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачальників до кінцевого виробника, та лише відсутність податкової накладної безспірно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум ПДВ у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг).

Вказані висновки суду першої інстанції є правильними лише частково.

Закон № 168/97-ВР дійсно не встановлює, що юридичним фактом, що породжує право платника податку на бюджетне відшкодування надмірно сплаченої суми податку є сплата сум ПДВ до бюджету іншим платником податку - постачальником товару по всьому ланцюзі поставки. Таким фактом є сплата платником податку постачальнику у ціні товару (послуг) за умови встановлення факту поставки, за наслідками якої був сформований податковий кредит. Судом першої інстанції, однак, цей факт не встановлений, тоді як податковий орган у судовому процесі звертав увагу суду на ознаки фіктивності постачальників позивача як у другому ланцюзі поставки, так і безпосередніх постачальників позивача.

Так, податковий орган посилався на те, що відносно посадових осіб ПП «Агро-Партнер», постачальника позивача у першому ланцюзі поставки, порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ст.358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів); ТОВ «Подорожнінське», постачальник у другому ланцюзі поставки, визнано банкрутом і відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру; ПП «Екопромстрой» та ТК ПП «Зерноком» відсутні за своїм місцезнаходженням, а щодо ТК ПП «Зерноком», то у провадженні господарського суду Херсонської області знаходиться справа про визнання недійсним державної реєстрації. Всі ці суб'єкти господарювання ухиляються від виконання податкового обов'язку, зокрема щодо подання документів податкової звітності, за даними державних реєстрів не мають матеріальних чи трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення господарської діяльності.

Ці доводи податкового органу підлягали перевірці у судовому процесі, оскільки встановлення обставин, на які він посилається, мають значення для правильного вирішення спору, а отже входять до предмету доказування відповідно до статті 138 КАС України.

Суд першої інстанції не взяв до уваги, що один лише факт наявності у позивача податкової накладної не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем і постачальниками, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження валових витрат та податкового кредиту.

Апеляційний суд, у свою чергу, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що за нормами Закону № 168/97-ВР підставою для бюджетного відшкодування є факт сплати податку до бюджету постачальником, а тому при відсутності підтвердження цьому по ланцюгу поставок ТОВ «Екобіотек-Україна» неправомірно задекларувало суму податку до відшкодування.

Такий висновок не відповідає правовому регулюванню, встановленому нормами Закону № 168/97-ВР; при цьому, однак, факт наявності або відсутності поставки позивачу товарів не було встановлено і судом апеляційної інстанції.

Обов'язкове встановлення факту поставки як підстави для включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до податкового кредиту відповідає правовій позиції Верховного Суду України по такій категорії спорів, висловленій, зокрема в постанові від 22.10.2010 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Факти поставки позивачу ПП «Юрконсул», ПП «Агро-Партнер», ПП «Оріон-Маркет» насіння соняшника не можуть вважатися встановленими з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Суди попередніх інстанцій при вирішенні спору, однак, не взяли до уваги вищенаведені норми Закону № 168/97-ВР та правову позицію Верховного Суду України, не встановивши дійсних обставин справи.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а отже відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу ПП «Юрконсул», ПП «Агро-Партнер», ПП «Оріон-Маркет» товару (насіння соняшника). З цією метою, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України. Водночас суду слід дотриматися правової позиції щодо застосування підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, викладеної, зокрема в постанові Верховного Суду України від 27.03.2012 у справі за позовом ПП «Ангара» до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Так, Верховний Суд України вказав, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг; нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екобіотек-Україна» задовольнити частково, скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2012 та постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16.02.2009, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев