Ухвала суду № 42990773, 24.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/64108/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуПриватного підприємства «Компанія «Агроальянс»на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 у справі № 814/4381/13-аза позовомЖовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській областідоПриватного підприємства «Компанія «Агроальянс»пропідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ,-

ВСТАНОВИВ:

Жовтнева об'єднана державна податкова інспекція головного управління Міндоходів у Миколаївській області звернулася до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ПП «Компанія «Агроальянс», яке було застосовано рішенням від 17 жовтня 2013 року.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 у задоволенні подання було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22.10.2013 скасовано та прийнято нову, якою подання Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області задоволено та підтверджено обґрунтованість адміністративного арешту майна приватного підприємства «Компанія «Агроальянс» застосованого рішенням Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 17 жовтня 2013 року.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції, оскільки вважає, що постанову суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- позивачем видано наказ №118 від 30.09.2013 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки відповідача з питання дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 30.09.2013;

- 01.10.2013 перевіряючі, на підставі направлень на перевірку №44, №45, №46 від 30.09.2013, здійснили вихід за місцезнаходженням відповідача для проведення перевірки;

- відповідач відмовився допускати перевіряючих до перевірки, в результаті чого позивачем були складені акт №11/22/32199409 про відмову керівника отримати копію наказу №118 від 30.09.2013 та акт №12/22/32199409 про відмову керівника отримати копію акту №11/22/32199409 від 01.10.2013;

- 17.10.2013 позивачем на підставі Звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків було прийняте Рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким було застосовано повний адміністративний арешт майна ПП «Компанія "Агроальянс».

Відмовляючи в задоволенні подання, суд першої інстанції мотивував своє рішення відсутністю підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ПП «Компанія «Агроальянс», оскільки відповідач правомірно не допустив позивача до проведення перевірки, так як контролюючий орган не мав права на її проведення.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач незаконно відмовив у допуску контролюючого органу до перевірки, оскільки не зазначив при цьому про непред'явлення перевіряючими розпорядчих документів або порушення їх оформлення.

Суд касаційної інстанції погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

За змістом п.78.5 ст.78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки (абз.5 п.81.1 ст.81 ПК України).

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється (ч.3 п.81.1 ст.81 ПК України).

Згідно п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

За змістом п.94.10 ст.94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про незаконність відмови платника податку у допуску податковому органу до перевірки, оскільки обставин, визначених в абзаці п'ятому п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України, відповідачем не зазначено та судами при розгляді справи не встановлено.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильним, не спростованим доводами касаційної скарги, висновок суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для задоволення подання Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області та підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ПП «Компанія «Агроальянс» застосованого рішенням Жовтневої ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області від 17.10.2013.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства «Компанія «Агроальянс» залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2013 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний