Ухвала суду № 42990764, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2015 року м. Київ К/9991/12546/12

№ К/9991/12546/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Житомирської митниці

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2011

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012

у справі № 0670/4239/11 Житомирського окружного адміністративного суду

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (СТОВ) «Агроресурс»

до Житомирської митниці

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012, позов задоволено: визнано недійсними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.04.2011 № 8 та № 9.

У касаційній скарзі Житомирська митниця просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував процесуальне право надати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

У судовому процесі встановлено, що в березні 2011 року Житомирською митницею проведено невиїзну документальну перевірку повноти нарахування та сплати податків і зборів СТОВ «Агроресурс» при митному оформленні товару, ввезеного на митну територію України, результати якої оформлено актом від 28.03.2011 № 5/11/101000000/32215839.

Згідно з висновками, викладеними в цьому акті, товариство здійснило митне оформлення однією вантажною митною декларацією, оформленою в режимі «імпорт», товару «верстат (машина) для розколювання дров», відправник фірма «ОU AUTRA» (Естонія), за кодом УКТ ЗЕД 8465960000, замість коду 8465109000.

На підставі акта перевірки Житомирською митницею 05.04.2011 прийнято податкові повідомлення: № 8 - про визначення податкового зобов'язання із ввізного мита в сумі 12420,67 грн., в т.ч. основний платіж - 9936,54 грн. та штрафні санкції - 2484,13 грн.; № 9 - податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 2484,14 грн., в т.ч. основний платіж - 1987,311 грн. та штрафні санкції -496,83 грн.

В судовому процесі встановлено, що згідно з контрактом № 1011/09-01 від 10.12.2009, укладеного між СТОВ «Агроресурс» (покупець) та фірмою ««ОU AUTRA» (Естонія), продавець продає товар (верстат для розколювання дров «Palax Power 90sg TR/SM») у власність покупця, а покупець оплачує та приймає товар.

Зазначений товар був ввезений на митну територію України і розмитнений Житомирською митницею, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вантажної митної декларації № 101040020/2009/003453 від 23.12.2009.

Товар за цією вантажною митною декларацією пройшов митне оформлення за кодом УКТ ЗЕД 8465960000, вказаним декларантом, без будь-яких зауважень з боку відповідача; ввізне мито та ПДВ відповідно до заявленого коду УКТ ЗЕД сплачено позивачем у повному обсязі.

Пунктом 35 статті 1 Митного кодексу України, прийнятого Законом України від 11.07.2002 № 92-ІV (МК), визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до пункту 19 цієї статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Відповідно до пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України (норма якого кореспондується з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного до 1 січня 2011 року) якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

За змістом статті 313 МК (в редакції Закону України від11.07.2002 № 92-ІV) класифікація товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних групувань, визначених УКТ ЗЕД, є виключною компетенцією митних органів.

Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 цього Кодексу ).

Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Таких обставин у цій справі не встановлено і митниця на них не посилається.

Таким чином, якщо митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію, в якій декларант вказав код товарної номенклатури товару, здійснили митне оформлення і пропустили товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому правові підстави для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку з виявленням помилки у класифікації товару, зокрема, з посиланням на результати невиїзної документальної перевірки, при відсутності з боку декларанта зловживань, які призвели до заниження податкових зобов'язань, відсутні.

З огляду на викладене, правильними є висновки суду, що після прийняття вантажної митної декларації (згідно якої товар було віднесено до певного коду товарної номенклатури, з чим погодився митний орган) та пропуску товару на митну територію України після сплати позивачем передбачених законом податків і зборів, у митного органу не було правових підстав приймати оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобов'язань у зв'язку із виявленням помилки класифікації товару внаслідок проведеної перевірки.

Доводи касаційної скарги правильність цього висновку не спростовують, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 29.09.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: О.А. Веденяпін М.П Зайцев