Ухвала суду № 42990736, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2015 року м. Київ К/9991/67298/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Колеснікової Ю.Е.

представника відповідача Сидоренка Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012

у справі № 2а-11214/11/2670

за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю «Арго-торгівельна мережа»,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «РТЛ Україна»

про визнання недійсним договору та стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволенні позову. Вказує на порушення судами норм матеріального та процесуального права: ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Вимоги касаційної скарги обґрунтовуються посиланням на обставини та положення ст.ст. 173, 174, ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1, ч. 3 ст. 215, ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, на яких позивач ґрунтував позовні вимоги.

Відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України судом касаційної інстанції в судовому засіданні здійснено заміну позивача у справі - Державної податкової інспекції у Печерському районі м.Києва Державної податкової служби її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києва.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) укладено договір поставки товару від 08.11.2010 № 811/1, на виконання якого ТОВ «РТЛ України» передало ТОВ «Арго-торгівельна мережа» товар (одяг, взуття, аксесуари), що був визначений у відповідних специфікаціях - додатках до договору, та виписало видаткові і податкові накладні, специфікації.

ДПІ у Печерському районі м.Києва провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Арго-торгівельна мережа» за період з 01.10.2010 по 30.11.2010, за результатами якої склала акт від 16.06.2011 № 708/23-9/32249009, яким зафіксувала порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». За висновками податкового органу порушення позивачем наведених норм закону зумовили заниження податку на додану вартість в сумі 2750869,00 грн. Податковий орган вважає, що вчинений договір не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а відтак, є нікчемним відповідно до вимог ст. 228 Цивільного кодексу України як такий, що порушує публічний порядок.

Вищезазначені висновки податкового органу обґрунтовані висновками зустрічної перевірки щодо контрагента позивача - ТОВ «Агропрайд» про нікчемність укладених ним угод з рядом своїх контрагентів. Своєю чергою, висновки про нікчемність укладених ТОВ «Агропрайд» з рядом контрагентів угод податковим органом обґрунтовані створенням останніх невстановленими особами, а також відсутністю в них основних засобів та трудових ресурсів.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Необхідними умовами для визнання недійсним договору є його укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання протиправних наслідків.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише порушенням підприємствами-контрагентами постачальника вимог законів при створенні підприємств та веденні фінансово-господарської діяльності. У разі якщо вказані контрагенти допустили певні порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки щодо них, адже законами іншого не передбачено.

До того ж встановлення певних фактів в поясненнях, відібраних відділом податкової міліції, не є підставою для звільнення від доказування обставин в адміністративній справі і без відповідного судового рішення такі факти самі собою не є доказом допущення підприємством чи відсутності з боку останнього певного порушення. При цьому докази мають бути належними, тобто такими, що містять інформацію щодо предмета доказування, у даному випадку яким є обставини щодо реального вчинення правочину - договору поставки товару між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) від 08.11.2010 № 811/1.

Судами попередніх інстанцій досліджено питання щодо фактичного вчинення правочину - договору поставки товару між ТОВ «РТЛ Україна» (постачальник) та ТОВ «Арго-торгівельна мережа» (покупець) від 08.11.2010 № 811/1, в результаті чого встановлено, що правочин реально вчинено, господарські операції з поставки та оплати товару мали реальний характер, підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, товар придбано позивачем з метою використання в господарській діяльності, основним видом якої є роздрібна та оптова торгівля одягом, взуттям, роздрібна торгівля шкіряними виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Враховуючи наведене, вказані податковим органом обґрунтування власної позиції не дають підстав для висновку про вчинення сторонами правочину з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Наявність у відповідачів при вчиненні правочину умислу щодо настання певних протиправних наслідків, що порушують публічних порядок, позивачем в судах попередніх інстанцій не доведена, а відтак, в задоволенні позову відмовлено обґрунтовано.

Суди попередніх інстанцій повно встановили обставини, що мають значення для вирішення справи, та надали їм правову оцінку, правильно застосувавши ст. 228 Цивільного кодексу України.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.10.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2012 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун