Ухвала суду № 42990734, 02.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2015 року м. Київ К/9991/88519/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011

у справі № 2а-1670/4329/11

за позовом Приватного підприємства «Тихоход»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області від 19.04.2011 № 0003572301/1369 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 29824,75 грн., в т.ч. 29455 грн. основного платежу та 369,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Кременчуцька ОДПІ у Полтавській області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, ст.ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від 19.04.2011 № 0003572301/1369 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 29824,75 грн., в т.ч. 29455 грн. основного платежу та 369,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки позапланової невиїзної перевірки позивача за період з 01.12.2010 по 28.02.2011, викладені в акті від 05.04.2011 № 1892/23-209/37227770, про порушення вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що полягало у неправомірності формуванні податкового кредиту за операціями з придбання у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» автозапчастин, дизельного пального, бітуму за договором від 17.01.2011 № 170111, які не мали реального характеру.

Висновки про нереальний характер господарських операцій позивача з ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» обґрунтовані відсутністю у позивача первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання зобов'язань за договорами, зокрема, товарно-транспортних накладних. Крім того, податковий орган вказує на відсутність у ПП «Сільгоспнафтопродуктсервіс 10» основних фондів та інших ресурсів для ведення фінансово-господарської діяльності.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на додану вартість податкового кредиту за періоди, що передували січню 2011 року, слід застосовувати положення п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, а починаючи з січня 2011 року - ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податків (покупцем) господарських операцій з придбання товару, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податків товару має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судами попередніх інстанцій на підставі первинних документів, зокрема договору, податкових накладних, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, накладних на переміщення товару, актів приймання-передачі продукції, рахунків фактур, на які вказує суд апеляційної інстанції, встановлено, що операції мали реальний характер і здійснені у межах господарської діяльності позивача.

За наявності достатніх доказів, що містять відомості про господарську операцію, розкривають її зміст, відсутність у юридичної особи основних засобів, не є підставою для висновку про неможливість реального її здійснення та ведення господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального права при вирішенні справи та вважає, що суди надали правову оцінку встановленим обставинам. Діючи у межах перегляду судом касаційної інстанції, визначених у статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не знайшов підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун