Ухвала суду № 42990715, 02.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/64813/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Горохівського міського споживчого товариства

на постанову Господарського суду Волинської області від 25.11.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011

у справі № 05/138-54А (93640/09/9401)

за позовом Державної податкової інспекції у Горохівському районі

до Горохівського міського споживчого товариства

про стягнення штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Волинської області від 25.11.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011, стягнуто з Горохівського міського споживчого товариства на користь ДПІ у Горохівському районі 50951,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Горохівське міське споживче товариство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та постановити ухвалу про направлення справи для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Горохівському районі проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 15.05.2008 № 012/23-01787781.

На підставі акту перевірки від 15.05.2008 № 012/23-01787781 складено рішення від 19.04.2011 № 0003572301/1369 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50951,25 грн., в т.ч.:

- в сумі 50611,25 грн. (10122,25 грн. х 5) за порушення п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі - Закону № 265/95-ВР), що полягало в непроведенні розрахункових операцій в сумі 10122,25 грн. через зареєстровані, опломбовані та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням та видачею відповідних розрахункових документів;

- в сумі 340 грн. (17 грн. х 20) за порушення п. 9 ч. 1 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, що полягало у нероздрукуванні на реєстраторі розрахункових операцій фіскальних звітних чеків Z-звітів.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, вимоги про стягнення яких є предметом позову, оскаржувалося в судовому порядку, а судами попередніх інстанцій не враховано результати розгляду такої справи. Посилається на те, що ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2009 у справі № 05/140/67-2А позов Горохівського міського споживчого товариства про визнання недійсним рішення від 19.04.2011 № 0003572301/1369 залишено без розгляду, а ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2009 вказане рішення скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

Якщо протягом вказаних строків суб'єкт господарювання не сплатив суму штрафу до бюджету, то відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону «Про Державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-ХІІ та п. 2 ст. 50, п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України у податкового органу виникло право на звернення до суду з позовною заявою про стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, у разі несплати до бюджету протягом граничного строку фінансових санкцій, застосованих на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, сума таких санкцій вважається боргом в силу закону і може бути стягнута в судовому порядку.

Разом з тим при вирішенні справи про стягнення фінансових санкцій до бюджету суди повинні з'ясовувати правомірність такого рішення, чи доведений факт правопорушення тощо.

У випадку ж оскарження рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій до суду при вирішенні справи про стягнення таких санкцій до держбюджету суд повинен з'ясувати результати розгляду пов'язаної справи, адже відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

До того ж у разі визнання судом протиправним рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій підстави для стягнення таких санкцій до держбюджету відсутні.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою Господарського суду Волинської області від 23.06.2009 у справі № 05,140,67-2А позов Горохівського міського споживчого товариства про визнання недійсним рішення від 19.04.2011 № 0003572301/1369 залишено без розгляду, а ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2009 апеляційну скаргу Горохівського міського споживчого товариства повернуто.

Таким чином, судові рішення, якими б було визнано протиправним (скасовано, визнано недійсним) рішення позивача від 19.04.2011 № 0003572301/1369 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 50951,25 грн., відсутні.

Отже, при вирішенні справи про стягнення штрафних (фінансових) санкцій до бюджету суди повинні з'ясовувати правомірність рішення про застосування таких штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, надати оцінку зафіксованим в акті перевірки, на підставі якого складено зазначене рішення, обставинам.

Оскаржувані судові рішення є необґрунтованими, оскільки суди дійшли висновку про правомірне застосування до відповідача штрафних санкцій в сумі 50951,25 грн. без дослідження вказаних вище обставин, що могло призвести до неправильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції також звертає увагу на те, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, помилково визначив порядок стягнення заборгованості з фінансових санкцій за порушення вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР на користь Державної податкової інспекції у Горохівському районі», а не на користь Державного бюджету України. Як вказувалось раніше, згідно зі ст. 25 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України.

Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судового рішення і направлення справи на новий розгляд.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горохівського міського споживчого товариства задовольнити.

Постанову Господарського суду Волинської області від 25.11.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.09.2011 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун