Ухвала суду № 42990630, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2015 р. м. Київ К/800/25437/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Моторного О.А. - головуючого,

Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

за участю секретаря - Калініна О.С.

та представників сторін:

від позивача - не з'явився,

від відповідача - Білокур В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські технології обладнання"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі № 826/19266/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські технології обладнання"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 22.11.2013 №91726552202.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В судове засідання з'явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Європейські технології обладнання» з питань документального підтвердження господарських відносин, їх реальності та повноти відображення в обліку із ТОВ «Трансімпекс-Захід» за період з 01.03.2012 по 31.03.2012 та з ТОВ «Текапро» за період з 01.07.2012 по 31.07.2012, за результатами якої складено акт від 08.11.2013 № 628/22-55-22-02, у висновках якого зафіксовано порушення позивачем вимог статті 185, пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.4, 200.10 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 523 990,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 22.11.2013 № 91726552202, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 654 987,00 грн., з яких 523 990,00 грн. - основний платіж, 130 997,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що суми податкового кредиту за відповідний період не знайшли у повній мірі свого підтвердження відповідними первинними документами, оформленими у відповідності до наведених законодавчих вимог, та які відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак, колегія суддів, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку, не може погодитися з наведеними висновками суду апеляційної інстанції, беручи до уваги наступне.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Матеріали справи свідчать, що позивачем були укладені з ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» договори поставки продукції, предметом яких є постачання товару (побутової техніки), згідно видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, на виконання умов договорів поставки, підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами бухгалтерського обліку, зокрема: договорами; видатковими та податковими накладними; товарно-транспортними накладними; платіжними дорученнями; банківськими рахунками.

На підтвердження подальшої реалізації придбаного у ТОВ «Трансімпекс-Захід» та ТОВ «Текапро» товару, позивач надав до матеріалів справи копії договорів поставки, специфікацій, довіреностей.

На момент здійснення спірних господарських операцій, контрагенти позивача знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що чинне податкове законодавство України не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

За наведених обставин, у відповідача були відсутні підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно скасовані спірні податкові повідомлення-рішення.

Згідно зі статтею 226 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Враховуючи вищевикладене, постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014.

Керуючись ст. ст. 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Європейські технології обладнання" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2014 залишити в силі.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль