Ухвала суду № 42990618, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ К/800/65243/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Олендер І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р.

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р.

у справі № 817/1989/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів»

до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод металевих виробів» (далі - позивач, ТОВ «Завод металевих виробів») звернулось до суду з позовом до Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - відповідач, Сарненська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Сарненської ОДПІ від 01.07.2014 р. №0000942200 та №0000952200.

Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі Сарненська ОДПІ, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Сарненською ОДПІ проведено виїзну планову перевірку ТОВ «Завод металевих виробів» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт №174/22/36697006 від 17.06.2014 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.198.1, п.198.2, п.198.3 п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за травень 2012 року, травень - жовтень 2013 року.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000942200 від 01.07.2014, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 528226,00 грн. за основним платежем та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 264113,00 грн.; №0000952200 від 01.07.2014, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 16 996,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «ТПК «Астрея» було укладено договір поставки.

Виконання зазначеного договору підтверджено належним чином складеними первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, товарно -транспортними накладними тощо.

Отже, позивачем реально здійснені та фактично виконані господарські операції по взаємовідносинах з ТОВ «ТПК «Астрея», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Рівненській області відхилити.

2.Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 07.10.2014 р. та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

І.Я. Олендер