Ухвала суду № 42990539, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ К/800/58792/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Муравйов О.В. Олендер І.Я.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р.

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р.

у справі № 0870/9982/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «РЕСАНТА-ЗАПОРІЖЖЯ»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «РЕСАНТА-ЗАПОРІЖЖЯ» (далі - позивач, ТОВ «РЕСАНТА-ЗАПОРІЖЖЯ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя від 20.09.2012 р. №0001481502, №0001491502, №0001501502.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB «Ресанта-Запоріжжя» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних періодів за червень 2010 року, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за червень 2008 року, за результатами якої складено акт № 720/154-120/35366579 від 13.09.2012 р.

В акті перевірки зазначено порушення пп. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме за перевіряємий період позивачем безпідставно віднесено суму ПДВ до складу податкового кредиту по операціям з придбання основних фондів у ТОВ «Авангард-2008», що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації за червень 2008 року на 741 610 гривень.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято: податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. №0001481502, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на 585 913 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 55 930 гривень; податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. №0001491502, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 11 667 грн. за основним платежем; податкове повідомлення-рішення від 20.09.2012 р. №0001501502, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 729 943 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.4.5 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Авангард-2008», на підставі договору купівлі-продажу від 24.06.2008, передало у власність позивача належне йому на праві власності нерухоме майно, інв. №2385-Б, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №6130242 від 24.06.2008 р., зазначене майно відчужено товариством «Авангард-2008» на користь позивача. 24.06.2008 р. ТОВ «Авангард-2008» виписано позивачу за зазначеним договором податкову накладну №2, рахунок-фактуру №СФ-0000005, видаткову накладну №РН-0000001.

02.07.2008 р. Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації надано позивачу витяг про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно №19381984.

Згідно з нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 24.06.2008, реєстр № 2296, ТОВ «Авангард-2008» передало у власність позивача належне йому на праві власності нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Доківська, буд. 3.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №6130310 від 24.06.2008, зазначене майно відчужено ТОВ «Авангард-2008» на користь позивача. 24.06.2008 ТОВ «Авангард-2008» виписано позивачу за зазначеним договором податкову накладну №3, рахунок-фактуру №СФ-0000006, видаткову накладну №РН-0000002.

02.07.2008 Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації надало позивачу витяг про реєстрацію права власності на зазначене нерухоме майно №19382065.

Згідно з письмовим договором купівлі-продажу №24/1 від 24.06.2008, ТОВ «Авангард-2008» передало у власність позивача належне йому на праві власності майно.

24.06.2008 р. ТОВ «Авангард-2008» виписано позивачу за зазначеним договором податкову накладну №4, рахунок-фактуру №СФ-0000007, видаткову накладну №РН-0000003.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.05.2008 у справі №14/40 за позовом ПВКП «ФЕМ, ПП «НДСК-Плюс» до ТОВ «Авангард-2008», АКБ «Індустріалбанк» про визнання недійсними договорів та за зустрічним позовом ТОВ «Авангард-2008» до позивачів про звернення стягнення на майно затверджено мирову угоду між сторонами у справі, відповідно до якої вищезазначене майно (в подальшому було продано позивачу) перейшло у власність ТОВ «Авангард-2008».

Отже, між позивачем та ТОВ «Авангард-2008» реально здійснені та фактично виконані господарські договори купівлі-продажу нерухомого майна», що підтверджено належним чином складеними первинними документами.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що позивачем виконані всі умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для формування податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. та ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі міста Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області відхилити.

2. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.03.2013 р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді О.В. Муравйов

І.Я. Олендер