Ухвала суду № 42990407, 02.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

02 березня 2015 року м. Київ В/800/817/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів Зайця В.С. (суддя-доповідач), Донець О.Є., Васильченко Н.В., Конюшка К.В., Логвиненка А.О., перевіривши заяву виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року, постановленої за результатами розгляду касаційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області та приватного підприємства «Прогрес-Буд ІФ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, треті особи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Мазепи 35А», Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватне підприємство «Прогрес-Буд ІФ», приватна фірма «Галицький двір», про визнання дій, бездіяльності протиправними та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, -

В С Т А Н О В И В:

Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради подав заяву про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року, постановленої за результатами розгляду касаційної скарги Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області та приватного підприємства «Прогрес-Буд ІФ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17 березня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2014 року у справі за позовом Івано-Франківської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, треті особи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Мазепи 35А», Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватне підприємство «Прогрес-Буд ІФ», приватна фірма «Галицький двір», про визнання дій, бездіяльності протиправними та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

У заяві заявник просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись при цьому на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що, на його думку, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та залишити в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

В заяві зазначає, що постанова Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року у справі № К/800/43065/14 прийнята з неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права, ніж ухвали Вищого адміністративного суду України від 03 лютого 2015 року у справі № К/800/48699/14, від 15 січня 2015 року № К/800/33984/14.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом; порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Пленум Вищого адміністративного суду України у пункті 4 постанови від 13 грудня 2010 року № 2 «Про судову практику застосування статей 235 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України» роз'яснив судам, що заява про перегляд рішення з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах може бути подана за наявності таких складових: неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти, зокрема, різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, різне застосування правил конкуренції правових норм при вирішенні колізій між ними з урахуванням ієрархії цих правових норм, а також дії норм у часі, просторі та за колом осіб, тобто різне незастосування закону, який підлягав застосуванню, різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню, різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Відповідно до частини 4 статті 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, якщо декларація подана чи оформлена з порушенням встановлених вимог.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань регулювання містобудівної діяльності» від 20 листопада 2012 року № 5496-VI до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» внесено зміни, зокрема його доповнено статтею 39-1, яка визначає, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження, технічні умови, завдання та проектування. Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі.

Згідно з оскаржуваною постановою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року предметом спору у справі є правомірність здійснення 01 листопада 2011 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області державної реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт багатоквартирного (восьмиповерхового) житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2, поданої 27 жовтня 2011 року приватним підприємством «Прогрес-Буд ІФ».

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову в частині визнання протиправною та скасування реєстрації в Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та у видачі таких дозволів і сертифікатів, декларації про початок виконання будівельних робіт приватного підприємства «Прогрес-Буд ІФ» для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення по АДРЕСА_2 від 01 листопада 2011 року, декларації про початок виконання будівельних робіт та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що на час реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт 01 листопада 2011 року, норми діючого законодавства не передбачали скасування декларації про початок виконання будівельних робіт внаслідок невідповідності зазначених в декларації даних і внесеної до неї інформації дійсним даним.

Суд касаційної інстанції зазначив, що дія статті 39-1, якою доповнено Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пункт 14 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 не можуть поширюватись на правовідносини, що існували або виникли до набрання ними чинності. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Суд зазначив, що принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативно-правових актів є загальним принципом права.

Вищий адміністративний суд України у зв'язку із тим, що судами попередніх інстанцій всупереч положенням статті 58 Конституції України застосовано норми матеріального права - пункт 14 постанови Кабінету Міністрів від 13 квітня 2011 року № 466 в редакції від 30 жовтня 2013 року, прийшов до висновку недоцільним перевіряти факт порушення декларантом законодавства у сфері містобудування, оскільки це не має правового значення, адже на час виникнення спірних правовідносин таких наслідків, як скасування декларації про початок виконання будівельних робіт за подачу недостовірних даних у декларації, не існувало.

Предметом розгляду справи № К/800/33984/14 за позовом заступника Запорізького міжрайонного екологічного прокурора в інтересах держави в особі Запорізької міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, третя особа ОСОБА_5, про визнання протиправною та скасування декларації про початок виконання будівельних робіт, є правомірність реєстрації 17 квітня 2012 року відповідачем декларації про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1.

Залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову, суд касаційної інстанції зазначив, що у поданій ОСОБА_5 в квітні 2012 року до Інспекції декларації про початок виконання будівельних робіт по АДРЕСА_1, міститься інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки № 19в від 14 травня 2011 року, видані Головним управлінням архітектури та містобудування м. Запоріжжя. Разом з тим, відповідно до листа Департаменту архітектури та містобудування Запорізької міської ради від 26 листопада 2012 року, містобудівні вимоги та обмеження забудови на будівництво садового житлового будинку за зазначеною адресою на ім'я ОСОБА_5 не надавались, в комп'ютерній базі вихідних документів Департаменту відсутня реєстрація документу за №19в від 14 травня 2011 року.

У зв'язку із цим та ураховуючи те, що законодавцем в Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження включені в основу складових вихідних даних, Вищий адміністративний суд України прийшов до висновку, що спірна декларація про початок виконання будівельних робіт підлягає скасуванню.

Предметом розгляду справи № К/800/33984/14 за позовом прокурора Жовтневого району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, треті особи товариство з обмеженою відповідальністю «Кодак», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, про скасування реєстрації декларації, є правомірність реєстрації відповідачем 1 лютого 2012 року декларації про початок виконання будівельних робіт торгівельно-виставочного комплексу з реконструкції ринку по АДРЕСА_3, поданої 30 січня 2012 року товариством з обмеженою відповідальністю «Кодак».

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову, суд касаційної інстанції зазначив, що за результатами проведеної відповідачем перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності товариством з обмеженою відповідальністю «Кодак» при будівництві зазначеного об'єкту у поданій декларації було встановлено недостовірні дані, а саме з'ясовано, що зазначена в декларації інформація про містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, відповідно до листа ГоловАПУ від 9 листопада 2012 року, не надавались, а Державний акт на право постійного користування землею ДП69, виданий Дніпропетровською міською радою 18 червня 1998 року, на момент реєстрації декларації втратив чинність на підставі рішення сесії Дніпропетровської міської ради від 30 листопада 2011 року.

У зв'язку із тим, що декларація про початок виконання будівельних робіт була заповнена товариством з обмеженою відповідальністю «Кодак» із внесенням у пункти 13 та 14 недостовірних відомостей, Вищий адміністративний суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що декларація про початок виконання будівельних робіт, яка була зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 1 лютого 2012 року, заповнена з порушенням вимог законодавства та прийшов до висновку, що реєстрація декларації підлягає скасуванню.

Таким чином зі змісту доданих до заяви судових рішень вбачається неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, у зв'язку з чим суд касаційної інстанції прийняв різні за змістом судові рішення.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом Івано-Франківської міської ради до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, треті особи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гетьмана Мазепи 35А», Департамент містобудування та архітектури виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, приватне підприємство «Прогрес-Буд ІФ», приватна фірма «Галицький двір», про визнання дій, бездіяльності протиправними та скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт, для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: