Ухвала суду № 42990043, 22.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

22 січня 2015 року м. Київ В/800/20/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Рибченко А.О., Степашко О.І., Усенко Є.А.,

розглянувши заяву Міжрегіонального головного управління Міндоходів -Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - Управління Міндоходів) про перегляд Верховним Судом України

ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014

у справі № 826/10971/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бюро Вин»

до Управління Міндоходів

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 22.08.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.05.2013 № 0000134030 та № 0000124030.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014 зазначені рішення судів попередніх інстанцій у справі залишено без змін.

Управління Міндоходів звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014, в якій просить її скасувати та направити справу на новий розгляд за належністю, мотивуючи свої вимоги неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалені різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Як доказ неоднакового правозастосування заявником подано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16.10.2013 у справі № 2а-18701/11/2670.

Розглянувши заяву про перегляд ухвали суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для допуску справи до провадження Верховного Суду України, враховуючи таке.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів: 1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У пункті 4 постанови пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 № 2 «Про судову практику застосування статей 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України» передбачено, що ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

При вирішенні питання допуску справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність всіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Колегія суддів не розцінює як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах рішення Вищого адміністративного суду України, на які посилається заявник.

Адже, як вбачається зі змісту ухвали від 24.11.2014, про перегляд якої подано заяву, у прийнятті цього рішення Вищий адміністративний суд України виходив з того, що за установлених судами попередніх інстанцій обставин справи щодо належного документального підтвердження реальності господарських операцій з придбання позивачем товару у товариства з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» допущені цим контрагентом порушення податкової дисципліни не можуть бути підставою для висновку про необґрунтованість податкової вигоди позивача.

У той же час у прийнятті ухвали від 16.10.2013 у справі № 2а-18701/11/2670 (на яку посилається заявник на підтвердження існування підстави у розумінні пункту 1 статті 237 КАС) Вищий адміністративний суд України послався на фіктивний характер діяльності контрагента платника та номінальне оформлення первинних документів виключно з метою створення сприятливих податкових наслідків у податковому обліку покупця.

Таким чином, ухвала Вищого адміністративного суду України від 24.11.2014, про перегляд якої подана заява, та додане до заяви рішення цього суду прийняті за різних фактичних обставин справ щодо реального виконання господарських операцій, встановлених судами, що не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на викладене відсутні підстави для допуску даної справи до провадження Верховного Суду України.

Керуючись статтями 236-240 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Міжрегіональному головному управлінню Міндоходів -Центральному офісу з обслуговування великих платників у допуску справи № 826/10971/13-а до провадження Верховного Суду України.

Ухвала не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Н.Є. Маринчак А.О. Рибченко О.І. Степашко Є.А. Усенко