Постанова № 42989658, 24.02.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1462/14

Категорія: 6.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

за участю секретаря - Іленка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокуратури Миколаївської області, ОСОБА_1 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року, у справі за позовом прокурора м.Миколаєва до Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Прокурор звернувся до суду з позовом в якому ставить вимоги до Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 39/41 від 25.04.14 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 132 кв. м., із земель комунальної власності, з метою передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування будівлі магазину та складу по АДРЕСА_1.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року відмовлено в задоволенні позову прокурора.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням прокурором та третьою особою ОСОБА_1 подано апеляційні скарги з яких вбачається про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а тому просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Вимоги скарги прокурора обґрунтовано тим, що рішення у справі прийняте в супереч вимогам ст.ст.135-139 ЗК України, так як земельна ділянка на яку надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 132 кв. м., з метою передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування будівлі магазину та складу по АДРЕСА_1, повинна бути відчужена шляхом проведення земельних торгів, що є порушення порядку набуття громадянами права на земельну ділянку, так як остання не має переважного права на отримання земельної ділянки за відсутності майна.

Скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що оспорюване рішення прийнято в супереч вимог земельного законодавства, так як порушено його права як користувача майна, зареєстровані у встановленому законом порядку.

В своїх запереченнях на позовну заяву та апеляційну скаргу Миколаївська міська рада, яку підтримала ОСОБА_2, вказала на правомірність п. 4 розділу 1 рішення Ради № 39/41 від 25.04.14 року, так як останнє прийнято у відповідності до вимог законодавства з дотриманням процедури прийняття такого рішення, а саме на заяву ОСОБА_2 про надання земельної ділянки на якій розміщено нерухоме майно у Ради відсутні повноваження щодо відмови у передачі такої земельної ділянки.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що в результаті розподілу сумісного майна ОСОБА_2, згідно рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20.12.2011 року (а.с. 16-18), ОСОБА_2 передано у власність будівельні та оздоблювальні матеріали та інше майно, які було використані сторонами при самочинному споруджені магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» зі складом на місці 93/100 часток житлового будинку з магазином, загальною вартістю 523853 грн., розташованих в АДРЕСА_1.

За наслідком звернення ОСОБА_2 з заявою до Миколаївської міської ради про надання згоди на розроблення проекту відведення земельної ділянки від 14.05.13 року, останньою прийнято рішення № 39/41 від 25.04.14 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 132 кв. м., із земель комунальної власності, з метою передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування будівлі магазину та складу по АДРЕСА_1.

Підставою звернення є наявність нерухомого майна за вказаною адресою, а саме недобудованого магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», згідно вказаного рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20.12.2011 року, яка прийнята відповідачем.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо протиправності оспорюваного рішення Миколаївської міської ради, так як ОСОБА_2 не володіла нерухомим майном в розумінні ст.376 ЦК України, а тому розпорядження земельною ділянкою повинно здійснюватись у відповідності до ст.ст.135-139 ЗК України, а саме шляхом проведення земельних торгів. Разом з тим, враховуючи, що з позовом звернувся прокурор, яким здійснено не належний спосіб захисту порушеного права, так як позов подано не на захист внесеного подання, а безпосереднім зверненням до суду з позовом, в задоволенні позову відмовлено.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погодитись не може з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 19 ЗУ «Про прокуратуру», в редакції чинній на час звернення до суду та розгляду справи, предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є, в тому числі, відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам.

Також ч. 3 ст. 20 вказаного Закону передбачено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право, в тому числі, звертатися до суду в передбачених законом випадках.

Частиною 5 ст. 23 даного Закону встановлено, що у разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що право на звернення прокурора до суду з позовом щодо визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень прямо передбачена спеціальним законом, а тому не обмежується випадком звернення у разі відхилення подання про усунення порушень. Тому, не внесення подання не виключає можливості звернення прокурора до суду.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Враховуючи, що прокурором оскаржується рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі земельної ділянки, тобто розпорядження землями громади міста, з підстав його невідповідності вимогам закону, а іншими особами таке рішення не оскаржується, тому у останній наділений правом звернення до суду як самостійний позивач.

Тому, висновок суду першої інстанції в частині повноважень прокурора є помилковим, оскільки не відповідає вищезазначеним вимогам.

Така правова позиція викладена у Інформаційному листі ВАСУ від 11.09.2013 № 1237/12/13-13 Щодо застосування положень Закону України «Про прокуратуру».

Разом з тим, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності оскаржуваного рішення виходячи з наступного.

У відповідності до ст.134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вимогами ст.ст.135-139 ЗК України, передбачено умови та порядок передачі таких земельних ділянок.

Згідно ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Частиною 1ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Також ст.377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Судовою колегією встановлено, що ОСОБА_2, у відповідності до рішення апеляційного суду Миколаївської області від 20.12.2011 року, передано у власність будівельні та оздоблювальні матеріали та інше майно, які було використані сторонами при самочинному споруджені магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» зі складом на місці 93/100 часток житлового будинку з магазином, загальною вартістю 523853 грн., розташованих в АДРЕСА_1.

Також враховано, що будівля магазину є самочинним будівництвом, так як земельна ділянка не була відведена для цієї мети, а саме будівництво здійснено без відповідної проектної та погоджувальної документації, що підтверджується поясненнями сторін та вбачається з вказаного рішення суду.

Таким чином, станом на день винесення рішення Миколаївської міської ради № 39/41 від 25.04.14 року на спірній земельній ділянці відсутнє нерухоме майно, зареєстроване відповідно до чинного законодавства, а тому у останнього відсутні повноваження щодо передачі такої землі в оренду ОСОБА_2 з цільовим призначенням для обслуговування будівлі магазину та складу по АДРЕСА_1.

В даному випадку виділення в оренду такої земельної ділянки регулюється вищезазначеними нормами, а саме шляхом проведення земельних торгів.

Крім того, виділення вказаної земельної ділянки є порушенням прав ОСОБА_1, так як останній є власником житлового будинку з магазином за адресою: АДРЕСА_1, згідно реєстру прав на нерухоме майно, тобто за спірною адресою.

Враховуючи вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому є підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст.185, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАСУ, судова колегія,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги прокуратури Миколаївської області, ОСОБА_1 - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2014 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов прокурора м.Миколаєва до Миколаївської міської ради, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1, ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати п. 4 розділу 1 рішення Миколаївської міської ради № 39/41 від 25.04.14 року, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтованою площею 132 кв. м., із земель комунальної власності, з метою передачі земельної ділянки в оренду для обслуговування будівлі магазину та складу по АДРЕСА_1.

Судові витрати покласти на рахунок Державного бюджету.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанову у повному обсязі, відповідно до ст.160 КАСУ.

Повний текст постанови складено 03.03.2015 року.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло