Постанова № 42989581, 25.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2015 року Справа № 876/9519/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Онишкевича Т.В., Сапіги В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року по справі № 813/2219/14 за позовом Комунального підприємства "Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство" до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправними дій і скасування вимог, -

В С Т А Н О В И В:

12.03.2014 року Комунальне підприємство "Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство" звернулося в суд з позовом, яким просило визнати протиправними дії Державної фінансової інспекції у Львівській області при підготовці і проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2011 року по 30.09.2013 року; визнати нечинним та скасувати обов'язкові вимоги за результатами ревізії відповідача від 22.01.2014 року №19-15/136 як такі, що не відповідають чинному законодавству, в частині відшкодування зайво виплаченої заробітної плати і відповідно зайво проведених нарахувань у цільові фонди (в частині 131 893, 61 грн.).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправною та скасовано вимогу Львівської об'єднаної державної фінансової інспекції, викладену в листі № 19-15/136 від 22.01.2014 року, в частині стягнення зайво виплачених доплат за розширення зони обслуговування з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених ст. ст. 127, 136 Кодексу законів про працю України, в сумі 47 142,69 грн., та в частині проведення перерахунку щодо суми єдиного соціального внеску та зарахування в рахунок майбутніх платежів зайво сплачених коштів в сумі 17 852,93 грн.. В решті позову відмовлено.

Державна фінансова інспекція у Львівській області постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги наявність на КП "Городоцьке ВКГ" лише однієї штатної одиниці водія легкового автомобіля. Окрім того, судом не витребувані шляхові листки маршрутів даних водіїв, які б могли вказати на неможливість виконання водієм одночасно роботи, як на легковому транспорті, так і на вантажному. Всі ці опущення не дають підстав стверджувати про необґрунтованість вимоги Держфінінспекції у Львівській області про стягнення зайво виплачених доплат, в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України в сумі 34579 грн. та в частині проведення перерахунку щодо суми єдиного соціального внеску та зарахування в рахунок майбутніх платежів зайво сплачених коштів в сумі 13095,06 грн..

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, хоча належним чином були повідомленні про місце та час розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу згідно з п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовільнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що Державною фінансовою інспекцією у Львівській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство» за період з 01.01.2011 по 30.09.2013 року, за результатами якої складено акт № 19-38/3 від 13.01.2014 року (Т.1 а.с.42-114).

Ревізією встановлено низку порушень, зафіксованих в акті ревізії, зокрема, пов'язаних з виплатою незаконної винагороди працівникам підприємства при виході на пенсію та за розширення зони обслуговування (Т.І а.с.42-113).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем направлено КП «Городоцьке ВКГ» вимогу № 19-15/136 від 22.01.2014 року про усунення недоліків за наслідками ревізії, в якому той вимагає стягнути зайво сплачені кошти в загальній сумі 96 156,69 грн. з осіб, які їх отримали безпідставно в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України. У разі пропуску встановленого строку - усунути порушення за рахунок посадової особи, що допустила зайві грошові виплати (ст. 133 КЗпП України). Крім того, провести перерахунок щодо суми єдиного соціального внеску та зарахувати в рахунок майбутніх платежів зайво сплачені кошти в загальній сумі 35 736,92 грн. (Т.І а.с.115-117).

Не погоджуючись із діями відповідача під час підготовки і проведення ревізії та вказаними вимогами, позивач звернувся до суду із позовом про скасування обов'язкових вимог за результатами ревізії відповідача від 22.01.2014 року №19-15/136 як такі, що не відповідають чинному законодавству, в частині відшкодування зайво виплаченої заробітної плати і відповідно зайво проведених нарахувань у цільові фонди (в частині 131 893, 61 грн.).

Суд першої інстанції позовні вимоги задоволив частково, визнав протиправною та скасував вимогу Львівської об'єднаної державної фінансової інспекції, викладену в листі № 19-15/136 від 22.01.2014 року, в частині стягнення зайво виплачених доплат за розширення зони обслуговування з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах, встановлених ст. ст. 127, 136 Кодексу законів про працю України, в сумі 47 142,69 грн., та в частині проведення перерахунку щодо суми єдиного соціального внеску та зарахування в рахунок майбутніх платежів зайво сплачених коштів в сумі 17 852,93 грн.. В решті позову відмовив.

Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі колегія суддів дійшла висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу № 19-15/136 від 22.01.2014 року про усунення недоліків виявлених під час ревізії Комунального підприємства "Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство".

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Така позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року №21-40а14.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 197, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції у Львівській області задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року по справі № 813/2219/14- скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства "Городоцьке водопровідно-каналізаційне господарство" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Т.В. Онишкевич

В.П. Сапіга