Ухвала суду № 42989556, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14341/14 Головуючий у 1-й інстанції: Добрівська Н.А. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивачаБорисюк Л.П., Ключковича В.Ю., Собківа Я.М. Скирді Б.К. Картавої Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2014 року Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в якому просила стягнути з відповідача податковий борг в розмірі 1 059 800,41 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 03058, АДРЕСА_1) заборгованість на загальну суму 1 258 004 (один мільйон двісті п'ятдесят вісім тисяч чотири) гривні 42 коп., з них:

- з податку на додану вартість у розмірі 783 362,25 грн. на б/р 31110029700010, одержувач УДКСУ у Солом'янському районі міста Києва, код одержувача 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у місті Києві, МФО 820019, код платежу 14010100;

- з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 474 642,17 грн. на б/р 33119341700010, одержувач УДКСУ у Солом'янському районі міста Києва, код одержувача 38050812, банк одержувача ГУДКСУ у місті Києві, МФО 820019, код платежу 11010500.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного від 13 лютого 2015 року відкрито провадження в даній адміністративній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 24 лютого 2015 року.

24 лютого 2015 року через службу діловодства суду відповідачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що на зазначену апеляційним судом дату було заплановано госпіталізацію відповідача. Доказів на підтвердження викладеного ним не надано.

Розгляд справи відкладено на 03 березня 2015 року про що відповідача було додатково повідомлено телефонограмою.

03 березня 2015 року у зв'язку з хворобою відповідачем знову подано клопотання про відкладення розгляду справи, однак жодних доказів ним не надано.

Колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи не може бути задоволено, оскільки дане відкладення може призвести до затягування строків розгляду справи, та як наслідок вчинення таких дій - порушення судом норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, який з'явився в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ФОП ОСОБА_6 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) перебуває на обліку в ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у місті Києві, відповідно до вимог п.п. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України несе обов'язок по сплаті податків та зборів в строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України та законами з питань митної справи.

На підставі акта №5967/17-4-2512212484 від 19.05.2011 року, контролюючим органом 03.06.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001171704 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 500 786,25 грн. (з них: основний платіж - 400 629,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 100 157,25 грн.);

- №0001161704 про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 240 047,16 грн. (основний платіж - 240 047,16 грн.).

Наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року, у справі №2а-17854/11/2670 відмовлено у задоволені вимог ФОП ОСОБА_6 щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 №0001161704 та №0001171704.

Також, на підставі акта №7858/17-2-2512212484 від 23.11.2012, контролюючим органом 13.12.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0001511702 про нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 318 967,00 грн. (з них: основний платіж - 247 984,00 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 70 983,00 грн.);

- №0001501702 про нарахування податкових зобов'язань з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 260 660,01 грн. (з них: основний платіж - 208 528,01 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 52 132,00 грн.).

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником у адміністративному порядку.

Рішенням Державної податкової служби у місті Києві №229/3/12-3-03 від 25.02.2013 залишено без змін податкове повідомлення-рішення №0001501702 від 13.12.2012, а податкове повідомлення-рішення №0001511702 від 13.12.2012 скасовано в частині застосованих штрафних санкцій у розмірі 35 491,00 грн. Повторну скаргу ФОП ОСОБА_6 рішенням Міністерства доходів зборів №649/3/99-99/10-01-03-14 залишено без задоволення.

Крім того, наведені податкові повідомлення-рішення були оскаржені платником у судовому порядку.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, у справі №826/8253/13-адміністративноий позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0001501702 від 13.12.2012 в частині суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 26 065,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи загальна сума заборгованості відповідача зі сплати податку на додану вартість та податку на доходи фізичних осіб з огляду на наявні докази в підтвердження узгодження податкових зобов'язань у встановленому законодавцем порядку, складає 1 258 004,42 грн., з них: з податку на додану вартість - 783 362,25 грн., з податку на доходи фізичних осіб - 474 642,17 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Тобто сума узгодженого грошового зобов'язання набуває якості податкового боргу у разі її несплати у встановлений цим Кодексом строк, з наступного дня після граничного строку її сплати.

Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється статтями 95-99 Податкового кодексу України.

У відповідності до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - це письмова вимога органу державної податкової служби до платника щодо погашення суми податкового боргу.

Положенням статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Підстави для відкликання податкової вимоги встановлені ст. 60 Податкового кодексу України.

Положеннями Податкового кодексу України не передбачено направлення податкової вимоги на кожну нову суму податкового боргу. Виставлення нової податкової вимоги на нову суму податкового боргу можливе лише після відкликання попередньої податкової вимоги за наявності підстав, передбачених ст. 60 Податкового кодексу України.

Тобто, податкова вимога є дійсною протягом усього терміну безперервного існування податкового боргу платника податків з моменту його утворення до моменту, зокрема, повного погашення податкового боргу платником за всіма видами податків і зборів. При цьому грошові зобов'язання, які складають податковий борг, можуть змінюватися як кількісно, так і за видами податків. Тільки після того, як платник податків повністю погасить податковий борг, включаючи пеню, податкова вимога буде вважатись відкликаною, а у разі виникнення в майбутньому суми податкового боргу - контролюючим органом має бути виставлена нова податкова вимога.

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

При дослідженні матеріалів справи колегією суддів було встановлено, що на виконання вимог ст. 59 Податкового кодексу України, позивачем було направлено відповідачу податкову вимогу від 29.05.2014 № 3560-25 на суму 318 967,00 грн. (отримано представником відповідача 10.06.2014).

Доказів оскарження в апеляційному чи судовому порядку зазначеної податкової вимоги, а також відомостей про сплату боргу в повному обсязі відповідачем надано не було.

Таким чином, сума податкового боргу відповідно до вимог чинного законодавства України є узгодженою і визнається сумою податкового боргу платника податків, розмір якої підтверджується даними облікової картки платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначалося вище, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року, у справі №2а-17854/11/2670 відмовлено у задоволені вимог ФОП ОСОБА_6 щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2011 №0001161704 та №0001171704.

Згідно ч. 5 ст. 254 КАС України, постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирають законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, ухвала Київського апеляційного адміністративного суду набрала законної сили з моменту проголошення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2015 року (справа №К/9991/64521/12) постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 травня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2012 року залишено без змін.

Зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що ФОП ОСОБА_6 звернулася в суд з позовною заявою до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень від 03.06.2011 № 0001161704, яким визначено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 240 047,16 грн. та № 0001171704 яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 500 786,25 грн., з них 400 629,00 грн. основного платежу та 100 157,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Однак, на момент розгляду даної справи доказів на підтвердження погашення податкового боргу відповідачем не надано, а відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про стягнення з відповідача податкового боргу в сумі 1 258 004,42 грн.

Що стосується вимоги апеляційної скарги про повернення відповідачу сплаченого ним судового збору за подачу апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така вимога не може бути задоволена, зважаючи на наступне.

Статтею 87 КАС України визначено види судових витрат в адміністративному судочинстві. Так, зокрема, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Частиною другою статті 94 КАС України, якою передбачено розподіл судових витрат, встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Тобто, із зазначеної норми слідує, що суб'єкту владних повноважень, на користь якого ухвалено рішення, підлягають сплаті лише два види витрат, пов'язаних з розглядом справи: витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Такі обмеження у можливостях суб'єктів владних повноважень свідчать про загальну спрямованість адміністративного судочинства на захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у спірних правовідносинах із владою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що такий вид судових витрат як судовий збір відповідачу поверненню не підлягає.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 22 квітня 2010 року в адміністративній справі № К-15271/09.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк В.Ю. Ключкович Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 06.03.2015

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Ключкович В.Ю.

Собків Я.М.