Постанова № 42989516, 05.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/6158/14 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

при секретарі Соловіцькій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний консультант» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання нечинними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано рішення ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про відмову в реєстрації ТОВ «Юридичний консультант» платником податку на додану вартість, викладені в листах №10644/10/10-13-18-02-18 від 06 жовтня 2014 року та №11082/10/18-218 від 21 жовтня 2014 року.

Зобов'язано ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області зареєструвати ТОВ «Юридичний консультант» як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 01 жовтня 2014 року (вх. № 21008/10).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Юридичний консультант» зареєстровано як юридична особа за адресою: вул. Леніна, буд. 215, кім. 3, с. Бузова, Києво-Святошинський район, Київська область, 08120, що підтверджується відомостями з ЄДР станом на жовтень-листопад 2014 року.

01 жовтня 2014 року позивач звернувся до податкового органу із заявою за встановленою формою для реєстрації платником податку на додану вартість.

У зв'язку з розглядом цієї заяви відповідачем 06 жовтня 2014 року направлено запит до органу податкової міліції, від якого у той же день отримано довідку № 4004/10-13-07-01-14 від 06 жовтня 2014 року про не встановлення місцезнаходження ТОВ «Юридичний консультант», на підставі чого сформовано повідомлення про відсутність його за місцезнаходженням за формою 18-ОПП та направлено державному реєстратору для подальшого відпрацювання.

В зв»язку з чим відповідач у листі № 10644/10/10-13-18-02-18 від 06 жовтня 2014 року відмовив позивачу в реєстрації, мотивуючи тим, що особа не відповідає вимогам, визначеним ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 ПК України та розділу III Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №26 від 16 січня 2014 року, або існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із ст. 184 цього Кодексу. Крім того, позивачу було запропоновано подати повторно заяву за формою № 1 ПДВ у відповідності до вимог Положення та Податкового кодексу.

Не погодившись із прийнятим рішенням, 17 жовтня 2014 року позивач звернувся зі скаргою, за результатами розгляду якої відповідачем надано відповідь № 11082/10/18-218 від 21 жовтня 2014 року, в якій позивачу повторно відмовлено в реєстрації позивача платником ПДВ та зазначено, що у зв'язку з тим, що у ТОВ «Юридичний консультант» встановлений невідповідний стан - 9 (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням) та, відповідно, у заяві вказано недостовірні реєстраційні дані, чим порушено вимоги, визначені ст. 180, п. 181.1 ст. 181, п. 182.1 ст. 182 та п. 183.7 ст. 183 ПК України, або існують обставини, які є підставою для анулювання реєстрації згідно із статтею 184 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 45 ПК України - податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 755-ІV від 15 травня 2003 року - місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до ч. 2 ст.17 Закону - в Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи; відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесенні до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до п. п. 12.2 - 12.5 наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів» № 1588 від 09 грудня 2011 року - підрозділами органу державної податкової служби при призначенні чи проведенні будь-якого виду перевірки платника податків чи при виконанні інших службових обов'язків працівниками органів державної податкової служби здійснюється або може здійснюватись перевірка місцезнаходження (місця проживання) платника податків. За наслідками перевірки складається акт перевірки місцезнаходження платника податків. Якщо встановлено відсутність платника податків за його місцезнаходженням (місцем проживання), то проводиться робота із з'ясування фактичного місця розташування (місцезнаходження, місця проживання) платника податків, відповідальних та пов'язаних осіб.

У разі неможливості вручення платнику податків довідки, свідоцтва, листа чи будь-якого іншого документа, направленого органом державної податкової служби, у зв'язку з відсутністю платника податків за місцезнаходженням (місцем проживання) замість акта перевірки місцезнаходження (місця проживання) платника податків оформляється довідка про неможливість вручення документа платнику податків із зазначенням причин та додаванням відповідних документів (за наявності). Заміна акта довідкою не проводиться, якщо іншими нормативно-правовими актами передбачено складання акта.

Акт перевірки місцезнаходження платника податків або довідка про неможливість вручення документа платнику податків не складається працівниками органів державної податкової служби, якщо до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність платника податків за місцезнаходженням.

Щодо кожного платника податків, стосовно якого виявлена відсутність його за місцезнаходженням (місцем проживання) та нез'ясоване його фактичне місцезнаходження (місце проживання), підрозділ органу державної податкової служби, який з'ясував зазначений факт, готує та передає підрозділам податкової міліції запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків за встановленою формою.

Якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за ф. N 18-ОПП для вжиття заходів, передбачених частиною дванадцятою статті 19 Закону.

Згідно з розділом IV Положення про організацію взаємодії підрозділів податкової міліції з іншими структурними підрозділами органів державної податкової служби для встановлення місцезнаходження платника податків, затвердженого наказом ДПА України № 336 від 17 травня 2010 року - підрозділ податкової міліції при прийнятті рішення про організацію заходів із встановлення місцезнаходження платника податків обов'язково здійснює вихід за його адресою, здійснює опитування власника приміщення та оформлює відповідно такі заходи (пояснення або рапорт); у необхідних випадках звертається до адресного бюро МВС України для встановлення місця реєстрації фізичних осіб та всіх посадових осіб, засновників платника податків (заходи оформлюються довідкою або рапортом), за встановленими адресами здійснюються виїзди та опитуються засновники і керівники платника податків (за згодою) щодо фактичного місцезнаходження платника податків та документів фінансово-господарської діяльності (заходи оформлюються поясненням або рапортом). За наслідками підрозділ податкової міліції не пізніше 10 календарних днів з часу отримання запиту в обов'язковому порядку письмово повідомляє ініціатора запиту про проведену роботу за формою згідно з додатком 2. У разі необхідності вказаний термін може бути продовжений за рішенням керівника підрозділу податкової міліції до 30 днів з дати отримання запиту.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, документи, зазначені у вказаному Положенні, у матеріалах справи та у податкового органу відсутні, що свідчить про порушення органу податкової міліції при виконанні запиту відповідача.

В свою чергу рішення про відмову в задоволенні заяв про реєстрацію позивача платником ПДВ прийнято лише на підставі довідки податкової міліції про не встановлення місцезнаходження позивача за юридичною адресою.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з відомостями ЄДР стосовно юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відомості про місцезнаходження позивача були в цьому реєстрі як станом на день звернення позивача із заявою про реєстрацію платником ПДВ, так і в подальшому, а на запит державного реєстратора, вчиненого після зазначених дій податкового органу, позивачем було підтверджено статус цих відомостей, про що внесено запис в ЄДР. При цьому юридична адреса позивача не змінювалася.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиною законною підставою для визнання юридичної особи такою, що відсутня за місцезнаходженням і, відповідно, анулювання або відмови у реєстрації платником ПДВ, може бути лише запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Проте, запису в ЄДР про відсутність позивача за місцезнаходженням внесено не було.

Таким чином, дії відповідача з приводу відмови у реєстрації ТОВ «Юридичний консультант» платником податку на додану вартість є протиправними.

Разом з тим, задовольняючи вимогу позивача про зобов'язання ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області зареєструвати ТОВ «Юридичний консультант» як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 01 жовтня 2014 року, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вийшов за межі своєї компетенції, оскільки прийняв рішення, що не належить до компетенції суду, тобто вказані повноваження відповідача є дискреційними.

Під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин .

Доцільно відзначити, що здійснення дискреційних повноважень може в, деяких випадках передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

Акт, прийнятий в ході здійснення дискреційних повноважень, підлягає контролю відносно його законності з боку суду або іншого незалежного органу. Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно - дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України - суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Враховуючи, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права, перебравши на себе повноваження суб»єкта владних повноважень, а тому для повного захисту прав позивача колегія суддів вважає за необхідне винести в цій частині нове рішення яким зобов'язати ДПІ у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області розглянути питання щодо реєстрації ТОВ «Юридичний консультант» як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 01 жовтня 2014 року (вх. № 21008/10).

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року в частині зобов'язання Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області зареєструвати ТОВ «Юридичний консультант» як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 01 жовтня 2014 року (вх. № 21008/10).- скасувати та винести в цій частині нове рішення.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області розглянути питання щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридичний консультант» як платника податку на додану вартість згідно з поданою заявою від 01 жовтня 2014 року (вх. № 21008/10).

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Літвіна Н.М.

Судді Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

Повний текст постанови виготовлений 05 березня 2015 року.

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.