Ухвала суду № 42989460, 03.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9734/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

03 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами» на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що висновки, які викладені в акті перевірки, є безпідставними та неправомірними, оскільки позивачем були надані первинні документи, які свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «СД-Груп Плюс», договір у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а тому позивачем правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 25 лютого 2014 року по 03 березня 2014 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Управління поліграфічними проектами» з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «СД-Груп Плюс» за період з 01 липня 2011 року по 30 вересня 2011 року, за результатами якої складено акт від 11 березня 2014 року №237/26-54-22-03-07/37289973, в якому встановлено порушення позивачем пп.134.1.1. п.134.1 ст.134, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, п.149.1 ст.149 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено суму податку на прибуток підприємств, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за ІІІ квартал 2011 року в сумі 8504,00 грн.; порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за серпень 2011 року в сумі 7395,00 грн.

На підставі акту перевірки №237/26-54-22-03-07/37289973 від 11 березня 2014 року ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 20 березня 2014 року №0003762203, згідно якого за порушення п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 8504,00 грн., у тому числі 8504,00 грн. за основним платежем; №0003752203, згідно якого за порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9243,75 грн., у тому числі 7395,00 грн. за основним платежем та 1848,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та скасуванню не підлягають, оскільки за відсутності факту придбання товару, послуг або в разі якщо придбані товари, послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту та до валових витрат, навіть, за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач посилається на наявність господарських взаємовідносин із ТОВ «СД-Груп Плюс» по договору від 17 серпня 2011 року №64, при цьому, самого договору від 17 серпня 2011 року №64 позивачем не надано, як і не надано повідомлення контролюючого органу про втрату зазначеного договору, як того вимагає п.44.5 ст.44 Податкового кодексу України.

На підтвердження реальності господарської операції за вищевказаним договором позивачем надано: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-87 від 31 серпня 2011 року, №ОУ-39 від 18 серпня 2011 року, податкові накладні №87 від 31 серпня 2011 року, №39 від 18 серпня 2011 року, виписки з поточного банківського рахунку про перерахування коштів на користь ТОВ «СД-Груп Плюс».

Висновки відповідача ґрунтуються на постанові слідчого відділу СУ ГУ МВС України в Харківській області за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань №1201222140000009 від 21 листопада 2012 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.205, ч.3 ст.358 КК України, в якій зазначено, що в серпні 2011 року невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності із мінімізації підприємствам-контрагентам сум обов'язкових податкових платежів, шляхом оформлення безтоварних фінансово-господарських операцій, придбали суб'єкт підприємницької діяльності ТОВ «СД-Груп Плюс». Для прикриття своєї незаконної діяльності невстановлені особи вирішили призначити керівником ТОВ «СД-Груп Плюс» підставну особу, якою виявився ОСОБА_2 Шляхом підробки підпису ОСОБА_2 в протоколі установчих зборів ТОВ «СД-Груп Плюс» останній був призначений на посаду директора зазначеного підприємства. Допитаний в якості свідка ОСОБА_2, який після ОСОБА_3 із 04 серпня 2011 року був оформлений директором ТОВ «СД-Груп Плюс» пояснив, що обов'язки директора він не виконував, фінансові, господарські, бухгалтерські та податкові документи не підписував, товари, роботи, послуги від імені ТОВ «СД-Груп Плюс» не набував та не реалізовував.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Натомість, відповідачем не доведено наявність обвинувального вироку суду в кримінальній справі за ознаками складу злочину, передбаченого ст.ст.205, 212 КК України, які б могли підтвердити фіктивний чи протиправний характер діяльності контрагента - ТОВ «СД-Груп Плюс», включаючи безтоварний характер вищезазначених операцій з позивачем, натомість, показання свідків є одним з доказів в кримінальній справі та оцінку їм має дати суд в порядку кримінального судочинства.

Разом з тим, колегія суддів дійшла до висновку, що надані позивачем документи не є належними доказами надання послуг, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Податкові накладні №87 від 31 серпня 2011 року, №39 від 18 серпня 2011 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-87 від 31 серпня 2011 року, №ОУ-39 від 18 серпня 2011 року з боку ТОВ «СД-Груп Плюс» підписані директором на прізвище ОСОБА_3 Разом з тим, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, починаючи з 04 серпня 2011 року, тобто до дати виписки названих податкових накладних та актів, керівником ТОВ «СД-Груп Плюс» значиться ОСОБА_2 Крім того предметом договірних відносин із ТОВ «СД-Груп Плюс» було надання поліграфічних послуг останнім, які на відміну від контрагента позивача, є основним видом діяльності саме ТОВ «Управління поліграфічними проектами».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не забезпечено дотримання приписів ст.ст.44, 138, 139, 198, 200 Податкового кодексу України, оскільки дані податкового обліку сформовано на підставі первинних документів, зберігання яких не забезпечено позивачем (відсутній договір від 17 серпня 2011 року №64), первинні документи з боку контрагента позивача підписані неповноважною особою, а самі документи не відображають рух активів в процесі здійснення господарської операції, наявність ділової мети та економічної доцільності з боку позивача.

Колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав вважати наявні в матеріалах справи податкові накладні та акти здачі-прийняття робіт первинними бухгалтерськими документами, які б підтверджували фактичне придбання позивачем поліграфічних послуг у ТОВ «СД-Груп Плюс», оскільки у первинному документі має бути конкретизовано, які саме роботи були виконані (зміст та обсяг господарської операції) із зазначенням їх вартості (вартісний вираз), годин виконання робіт (одиниця виміру господарської операції), однак, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) зазначено лише загальне найменування робіт та їх вартість без конкретизування, які саме роботи були виконані, їх видів та опису, конкретних об'ємів та напрямків, за якими вони проводились, кількість відпрацьованих годин, перелік використаних ресурсів та частина їх вартості, що включена до вартості робіт, що робить неможливим встановлення змісту та обсягу господарської операції і факту використання її результатів у господарській діяльності позивача.

Крім того, із наданих позивачем документів не вбачається, які критерії використовувались для визначення вартості послуг та, відповідно, необхідність та доцільність використання їх в господарській діяльності позивача і правомірність формування валових витрат та податкового кредиту. Позивачем не доведено економічну доцільність витрат на замовлення послуг у ТОВ «СД-Груп Плюс» без визначення конкретних послуг та причинного зв'язку між придбаними послугами та отриманням економічної вигоди, та наміру придбання позивачем послуг для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, а також не надано пояснень щодо неможливості самостійно здійснити такі роботи.

Доводи апелянта щодо залучення ТОВ «СД-Груп Плюс» для надання поліграфічних послуг в рамках договору, укладеного між позивачем та ДП «Сіменс Україна», судом не приймаються, оскільки, враховуючи відсутність конкретизації в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які послуги надавались ТОВ «СД-Груп Плюс», які оригінал-макети затверджувались та передавались виконавцю, які матеріальні об'єкти внаслідок надання поліграфічних послуг були виконані, неможливо встановити тотожність наданих послуг та подальшу передачу результатів таких послуг ДП «Сіменс Україна».

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 20 березня 2014 року №0003762203, №0003752203, які прийняті відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, натомість, позивачем не доведено реального виконання господарських зобов'язань за договором з ТОВ «СД-Груп Плюс» та використання їх в господарській діяльності позивача, внаслідок чого відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Управління поліграфічними проектами» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 березня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.