Ухвала суду № 42989423, 04.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16104/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.,

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою відповідача - Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Про-К» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Про-К» звернулись до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві №132326552206 від 23.09.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року позовні вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем було подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Про-К» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічними контрактами: №140 від 14.02.2014 р. та №141 від 14.02.2014 р. з компанією «Altezoro s.r.o.» (Словаччина), згідно з листом ПАТ «Універсал Банк» від №106ВК 03.06.2014 р. За наслідками перевірки було складено Акт № 789/26-55-22-06/37102733 від 21.08.2014 р., яким встановлено порушення позивачем ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (а.с.10).

На підставі висновків акту перевірки було складено податкове повідомлення-рішення №132326552206 від 23.09.2014 р. відповідно до якого позивачу були донараховані штрафні фінансові санкції на суму 12813,40 грн. (а.с.13).

Відповідач дійшов висновку, що товар (обладнання для харчової промисловості) від компанії «Altezoro s.r.o.» (Словаччина) на територію України надійшов з порушенням законодавчо встановлених термінів розрахунків.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що перебування товару під митним контролем неможливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Пунктом 1 Постанови НБУ № 163 від 14.05.2013 р., зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 14.05.2013 за № 718/23250, установлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", повинні здійснюватися у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Відповідно до ст. 1 Митного кодексу України, ввезення товарів, транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів, транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів, транспортних засобів через митний кордон України у будь-який спосіб у відповідному напрямку.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 321 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року

N 4495-VI в редакції від 10.04.14 р., товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Відповідно до ст. 248 Митного кодексу України в редакції від 10.04.14 р., митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Засвідчення органом доходів і зборів прийняття товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів на них до митного оформлення здійснюється шляхом проставляння відбитків відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Позивачем (покупець) було укладено зовнішньоекономічні контракти №140 від 14.02.2014 р. та №141 від 14.02.2014 р. з компанією «Altezoro s.r.o.» (Словаччина) (продавець), щодо імпорту обладнання для харчової промисловості (а.с.15-17).

На виконання умов контракту №141 від 14.02.2014 р. ТОВ «Про-К» перерахувало компанії «Altezoro s.r.o.» (Словаччина) валютні кошти в загальному розмірі 58710,00 дол. США (еквівалент 628296,39 грн.). Позивачем було перераховано платіжним дорученням від 26.02.2014 р. грошові кошти у сумі 25961,53 доларів СІЛА, що по курсу НБУ складає 244736,75 грн (а.с.18).

Граничний термін надходження товару, наведений в додатку 3 до акту перевірки, було визначено відповідачем - 28.05.2014 р.

25.05.2014 р. на митну територію України надійшов вантаж від «Altezoro s.r.o.» (Словаччина), на суму 58710 доларів США, що підтверджується штампом Ягодинської митниці «Під митним контролем» на наявних у позивача CMR №001655 та інвойсі №172 (а.с.38).

28.05.2014 р. товар було поставлено до Київської регіональної митниці куди було подано вантажно-митну декларацію. Під час проведення митного контролю, працівниками митниці були відібрані зразки для проведення їх дослідження в зв'язку з чим, позивачем було подано тимчасову митну декларацію типу ІМ 40 ТН від 28.05.2014 р. (а.с.21)

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оформлена ВМД не є єдиним документом, яким підтверджується факт і дата фактичного переміщення товару через митний кордон України, оскільки перебування товару під митним контролем не можливе без його фактичного ввозу на територію України і при цьому первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, з відтиском штампу «під митним контролем» з відповідною датою, що підтверджує факт перетину митного кордону України.

Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена, в ухвалах від 04.11.2013 у справі № К-30819/10 та від 09.12.2013 у справі № К/9991/36858/11.

За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача правових підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення №132326552206 від 23.09.2014 р.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Повний текст ухвали виготовлено 05.03.2015 року.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Л.М. Гром

М. С. Міщук

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Міщук М.С.

Гром Л.М.