Ухвала суду № 42989396, 24.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/71/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Кашпур О.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

24 лютого 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Мамчура Я.С., Желтобрюх І.Л.

при секретарі: Лебедєвій Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від « 28» січня 2015 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Чернігівспецодяг» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0004512200 від 28.11.2014 р.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2015року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 28.01.2015 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.01.2015 року - без змін, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як було встановлено судом першої інстанції, працівниками ДПІ в м. Чернігові Головного управління Міндоходів в Чернігівській області було проведено позапланову документальну виїзну перевірку ПП «Чернігівспецодяг» щодо декларування в податковій звітності з ПДВ за липень 2014 року у складі податкового кредиту операцій з ТОВ «Ламбарді». За результатами перевірки було складено акт № 2607/22/33903958 від 12.11.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого ПП «Чернігівспецодяг» було занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет в загальному розмірі 9957 грн. в т.ч. за липень 2014 року на суму ПДВ 9957 грн.

На підставі акту перевірки ДПІ в м. Чернігові було винесено податкове повідомлення-рішення № 0004512200 від 28.11.2014 року, яким ПП «Чернігівспецодяг» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 12446,00 грн., з яких 9957,00 грн. - основного платежу та 2489,00 грн. - штрафних санкцій.

Не погоджуючись із вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Чернігівський окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

ПП «Чернігівспецодяг», як замовником та ТОВ «Ломбарді», як постачальником було укладено договір № 07/2 від 02.07.2014 року. Відповідно до умов цього договору постачальник зобов'язується поставити товар (швейну продукцію та фурнітуру) та передати у власність замовнику, а замовник зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором. Ціна, кількість, асортимент, термін поставки та оплати товару зазначаються у специфікації, рахунку-фактурі, видатковій накладній та інших документах, що являються додатками до даного договору та становлять цього невід'ємну частину.

Поставка товару підтверджуються видатковою накладною № РН-0702/02 від 02.07.14 р. на суму 59 741,10 грн. в т.ч. ПДВ - 9 956,85 грн.

Розрахунки між сторонами здійснювались відповідно до рахунка-фактури № СФ-002 від 02.07.2014 року. Оплату поставленого товару позивачем було здійснено в безготівковій формі відповідно до платіжного доручення № 1177 від 12.08.2014 р.

Транспортування товару від контрагента-постачальника до позивача здійснювалось автомобільним транспортом, що підтверджується товарно-транспортною накладною № 0702/02 від 02.07.2014 року.

На суму податкового зобов'язання з ПДВ контрагентом позивача ТОВ «Ламбарді» було виписано податкову накладну № 101 від 02.07.14 р.

Також, позивачем надано докази належного відображення проведеної господарської операції з ТОВ «Ламбарді» в бухгалтерському обліку підприємства, а саме оборотно-сальдові відомості по рахунку 631 «Контрагенти; Замовлення» за липень 2014 року та порахунку 201 «Місця зберігання; ТМЦ; Партії» за липень 2014 року, по рахунку 209 «ТМЦ; Партії; Місця зберігання; Основний склад» за липень 2014 року, по рахунку 281 «ТМЦ; Партії; Місця зберігання; Склад готової продукції» за липень 2014 року.

Крім того, ПП «Чернігівспецодяг» було надано документальне підтвердження того, що отримані від ТОВ «Ламбарді» швейна продукція та фурнітура були використані ним у власній господарській діяльності, зокрема під час власного виробництва. Так, позивачем надано остаточні калькуляції вартості виробництва продукції та видаткові накладні, що свідчать про реалізацію власної продукції третім особам, та оборотно-сальдові відомості про рахунку 631 за серпень, жовтень 2014 року .

Згідно ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, на підтвердження включення податку на додану вартість до складу податкового кредиту необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зокрема: документи, що підтверджують факт отримання товару від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.

В ході проведеної перевірки було встановлено наявність підтверджуючих проведення господарської операції документів, а саме рахунок-фактура, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, податкова накладна. В судовому засіданні не встановлено недоліків форми та змісту зазначених первинних бухгалтерських документів. Зазначене свідчить про відповідність вищезазначених первинних бухгалтерських документів вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88. Тобто, зазначені документи повністю відображають реальність проведених господарських операцій між ПП «Чернігівспецодяг» та ТОВ «Ламбарді».

Також, позивачем було надано документи, що підтверджують використання поставленого контрагентом товару у процесі виготовлення власної продукції, та поставку такої продукції третім особам, що підтверджує отримання ПП «Чернігівспецодяг» економічної вигоди від здійснення господарської операції з ТОВ «Ламбарді».

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Згідно п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні. Наявність такої податкової накладної було встановлено актом перевірки ДПІ в м. Чернігові. Тому у позивача були законні підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ДПІ в м. Чернігові зробила висновки про відсутність здійснення реальної господарської операції між позивачем та його контрагентом на підставі висновків довідки Броварської ОДПІ ГУ Міндоходів в Київській області від 24.10.2014 року № 58/10-06-22-04/37285020 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Ламбарді» щодо документального підтвердження господарських відносин з підприємствами-постачальниками та підприємствами-покупцями їх реальності та повноти відображення в обліку за липень-серпень 2014 року». Зазначеною довідкою не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ПП «Чернігівспецодяг» та ТОВ «Ламбарді» за липень 2014р.

Суд вважає, що такі висновки ДПІ в м. Чернігові є безпідставними та неправомірними, оскільки при дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Суд вважає, що позивач не може нести відповідальності за дії або бездіяльність свого контрагента. В судовому засіданні встановлена наявність підтверджуючих документів, що свідчать про реальність здійснених господарських операцій, отриманий товар використано для виготовлення власної продукції та реалізацію іншим суб'єктам господарювання. Також, довідкою про результати зустрічної звірки не було досліджено реальність господарських операцій ПП «Чернігівспецодяг» та ТОВ «Ламбарді», зокрема не досліджувались первинні бухгалтерські документи, що відображають господарські операції між цими суб'єктами господарювання, а тому висновки про відсутність реальних наслідків цих правочинів на підставі таких актів про неможливість проведення зустрічної звірки є документально необґрунтованими.

Крім того, чинним податковим законодавством не передбачено право ДПІ в м. Чернігові при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Підпункт 4.1.4 Податкового кодексу України встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом вказаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а відповідачем не доказана правомірність своїх дій.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від « 28» січня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

В задоволені апеляційної скарги Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - відмовити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від «28» січня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Шостак

Судді Я.С. Мамчур

І.Л. Желтобрюх

.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Мамчур Я.С

Желтобрюх І.Л.