Ухвала суду № 42989363, 17.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 803/1712/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

17 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Мацедонської В.Е., Лічевецького І.О.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування розпорядження, наказу, поновлення на посаді, стягнення середньогомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог просив: визнати протиправними та скасувати розпорядження Центрального управління Служби безпеки України № 131д від 23 липня 2014 року, наказ Генерального прокурора України № 1073к від 30 липня 2014 року; поновити позивача на посаді прокурора Волинської області з 30 липня 2014 року; стягнути з Генеральної прокуратури України на користь позивача середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 липня 2014 року та 73,05 грн. витрат, понесених на сплату судового збору.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на йогом переконання підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясовних обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Генеральної прокуратури України від 20 березня 2014 року № 210к ОСОБА_2 призначено на посаду прокурора Волинської області строком на 5 років та затверджено головою колегії прокуратури цієї області.

Розпорядженням Управління Служби Безпеки України у Волинській області від 15 травня 2014 року № 38д, відповідно до статті 27 частин 3 Закону України «Про державну таємницю», позивачу за посадою надано допуск до державної таємниці.

За наслідками проведеної Службою безпеки України у липні 2014 року позапланової перевірки, розпорядженням Центрального управління СБУ від 23 липня 2014 року № 131д позивачу скасовано допуск до державної таємниці.

В результаті скасування допуску до державної таємниці, у зв'язку з виявленою невідповідністю позивача займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок скасування допуску до державної таємниці, наказом Генеральної прокуратури України від 30 липня 2014 року № 1073к ОСОБА_2 звільнено з посади прокурора Волинської області на підставі пункту 2 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із розпорядженням Центрального управління СБУ від 23 липня 2014 року № 131д та наказом про звільнення, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Закон України «Про державну таємницю» регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекречуванням її матеріальних носіїв та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про державну таємницю» громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов'язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов'язану з державною таємницею, чи звільнено.

Згідно статті 23 Закону України «Про державну таємницю» такими обставинами є: відсутності у громадянина обґрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією; сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом; відмови громадянина взяти на себе письмове зобов'язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв'язку з допуском до державної таємниці; наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку; наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров'я України і Службою безпеки України; повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; невиконання громадянином обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Також, у статті 28 Закону України «Про державну таємницю» визначено перелік конкретних обов'язків громадянина щодо збереження державної таємниці та зазначено, що громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов'язаний також додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю. Тобто, цей перелік обов'язків не є вичерпним.

Крім загальних обов'язків громадянина щодо збереження державної таємниці, перелік яких вміщено у статті 28 Закону України «Про державну таємницю», чинне законодавство України передбачає ряд додаткових обов'язків у цій сфері для певних категорій посадових осіб, зокрема, для керівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій.

Так, відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про державну таємницю», керівники зобов'язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.

У пункті 3 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 року № 939 (далі - Порядок №939) встановлено, що забезпечення охорони державної таємниці на підприємстві, установі, організації покладається на їх керівників. Керівник підприємства, установи, організації зобов'язаний бути обізнаним з вимогами законодавства у сфері охорони державної таємниці, із станом справ у структурних підрозділах підприємства, установи, організації, своєчасно вживати заходів для забезпечення режиму секретності, здійснювати постійний контроль за охороною державної таємниці на підприємстві, в установі, організації.

У пункті 749 Порядку №939 встановлено, що відповідно до законодавства контроль за забезпеченням охорони державної таємниці здійснюють керівники підприємства, установи, організації - на підприємствах, установах, організаціях, які вони очолюють, та підприємствах, установах, організаціях, діяльність яких координується та спрямовується або до сфери управління яких належить підприємство, установа, організація.

Отже, до переліку обов'язків позивача щодо збереження державної таємниці належали обов'язки щодо забезпечення охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області, вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення постійного контролю за охороною державної таємниці.

Невиконання цих обов'язків, поряд із загальними обов'язками громадянина щодо збереження державної таємниці, є підставою для скасування допуску до державної таємниці відповідно до статті 23 Закону України «Про державну таємницю».

Так, комісією Служби безпеки України було проведено комплексну перевірку стану охорони державної таємниці в Прокуратурі Волинської області, за результатом якої складено акт від 21 липня 2014 року № 26/1/2-8653, відповідно до якого встановлено, що стан охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області не відповідає вимогам законодавства у зазначеній сфері; визначений положеннями статті 37 Закону України «Про державну таємницю», пункту 749 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в очолюваній прокуратурі та підпорядкованих прокуратурах у Волинській області керівником прокуратури не здійснюється.

Зокрема, у ході перевірки було встановлено такі порушення: - порушення вимог пунктів 50, 93, 116, 153, 206, 211, 234, 240, 244, 255, 262, 255, 262, 341, 349, 360, 361, 362, 363, 364, 434, 696, 713, 716, 720, 728 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, в частині організації пропускного та внутрішньо об'єктового режимів, ведення секретного діловодства, порядку виїзду за кордон працівників, яким надано допуск та доступ до державної таємниці, прийому та роботи з іноземцями тощо; - порушенням зобов'язання громадянина України у зв'язку з допуском до державної таємниці виїжджали за кордон у приватних справах без письмового повідомлення Прокурора Волинської області та проведення відповідного інструктажу начальник відділу ОСОБА_3, старші прокурори відділу ОСОБА_4, ОСОБА_5, прокурор відділу ОСОБА_6, Волинський регіональний прокурор ОСОБА_12., яким надано допуск до державної таємниці; - невиконання правил пропускного та внутрішньо об'єктового режимів, що призвело до безконтрольного доступу до режимних приміщень прокуратури області іноземної громадянки.

Крім того, в акті було зазначено, що у зв'язку з виявленими обставинами, передбаченими статтею 2 Закону України «Про державну таємницю» які виявились у невиконанні, серед іншого, ОСОБА_2, обов'язків щодо збереження державної таємниці, яка їм була довірена або довірялася раніше, відповідно до статті 26 Закону України «Про державну таємницю» розглянути питання про скасування наданого йому допуску до державної таємниці.

Також слід зауважити, що згідно переліку обов'язків позивача щодо збереження державної таємниці належали обов'язки із забезпечення охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області, вжиття заходів для забезпечення режиму секретності, здійснення постійного контролю за охороною державної таємниці.

Невиконання цих обов'язків, поряд із загальними обов'язками громадянина щодо збереження державної таємниці, є підставою для скасування допуску до державної таємниці відповідно до статті 23 Закону України «Про державну таємницю».

23 липня 2014 року було складено висновок про скасування ОСОБА_2 допуску до державної таємниці, затверджений головою Служби безпеки України, у якому зазначено, що результати проведених СБ України перевірок стану охорони державної таємниці в підпорядкованих прокуратурах Волинської області засвідчили, до ОСОБА_2 не здійснено постійного контролю за забезпеченням стану охорони державної таємниці, внаслідок чого в прокуратурі Луцького району (акт № 26/1/2-8651) стан охорони державної таємниці не відповідає, а в прокуратурах м. Луцька (акт № 26/1/2-8652), Ковельській міжрайонній прокуратурі (акт № 26/1/2-8650) та Ківерцівській районній прокуратурі (акт № 26/1/2-8649) не в повній мірі відповідає вимогам законодавства у сфері охорони державної таємниці.

Крім того, відповідно до статті 39 Закону України «Про державну таємницю» посадові особи та громадяни, винні у порушеннях вимог законодавства про охорону державної таємниці несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Також, апелянт у своєму позові зазначає, що за допущені порушення, виявлені в ході комплексної перевірки стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області, ряд посадових осіб було притягнено до дисциплінарної відповідальності.

Таким чином, виявленим порушенням була дана правова оцінка, відсутність факту притягнення винних осіб до адміністративної (чи кримінальної) відповідальності не спростовує наявності порушень законодавства у сфері охорони державної таємниці та не свідчить про незаконність оскаржуваної постанови суду.

У зв'язку з викладеним, 23 липня 2014 року, розпорядженням Департаменту охорони державної таємниці та ліцензування Служби безпеки України № 131д, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 і ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну таємницю», абзацу другого пункту 80 та абзацу першого пункту 81 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, пункту 2.5 Інструкції про організацію та здійснення заходів з надання, переоформлення, відмови у наданні та скасування громадянам допуску до державної таємниці, затвердженої наказом Служби безпеки України від 26 січня 2011 року № 25/ДСК, ОСОБА_2 скасовано допуск до державної таємниці за формою 2.

Службою безпеки України було надано всі документи, які стосувалися оскаржуваного розпорядження Центрального управління СБУ від 23.07.2014 року №13Ід щодо скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_7

Крім копії цього розпорядження було надано копію Акту за результатами комплексної перевірки стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області від 21.07.2014 року №26/1/2-8653, копію Висновку про скасування ОСОБА_7 допуску до державної таємниці від 23.07.2014 року №26/1/1-5107/60, у якому була дана оцінка фактам порушень законодавства, зафіксованим в акті, та який слугував підставою для видання згаданого розпорядження.

Зафіксовані у вказаних документах (Акті та Висновку) факти порушень вимог законодавства щодо охорони державної таємниці були детально досліджені в судових засіданнях і знайшли підтвердження, в тому числі у показаннях свідків. Твердження апелянта, про те, що окремі факти порушень не були доведені в суді є безпідставним.

Крім того, заперечення скаржником окремих фактів не впливає на загальний комплекс виявлених порушень та встановлену в Акті та Висновку оцінку стану охорони державної таємниці в прокуратурі Волинської області як такого, що не відповідає вимогам законодавства, а тому було обґрунтовано підтверджено законність заходів правового реагування (позбавлення допуску до державної таємниці), вжитих до посадової особи, яка згідно вимог законодавства відповідає за стан охорони державної таємниці (керівник державного органу чи установи).

Також, згідно з наказом Прокуратури Волинської області від 17 липня 2014 року № 377к «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», за неналежне виконання своїх службових обов'язків, що потягнуло за собою порушення порядку допуску іноземних громадян та підтримання пропускного режиму на об'єктах охорони прокуратури Волинської області старшому раднику юстиції ОСОБА_5 було оголошено догану. Зазначений наказ підписаний позивачем, як прокурором Волинської області.

З матеріалів справи вбачається, що листом Генеральної прокуратури України від 25 липня 2014 року № 11/1-1614вих-14 позивача повідомлено, що у зв'язку із скасуванням допуску до державної таємниці, останній підлягає звільненню.

З метою подальшого працевлаштування Генеральною прокуратурою України листом від 25.07.2014 позивачу було запропоновано посади, зайняття яких не потребують оформлення допуску до державної таємниці, від яких він відмовився, що було підтверджено в суді.

Також, Генеральною прокуратурою України було зазначено, що 30.07.2014 у присутності першого заступника начальника Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури - начальника управління кадрового забезпечення Генеральної прокуратури України ОСОБА_8 заступником ОСОБА_9 у телефонній розмові з ОСОБА_7 останньому було повторно запропоновано перейти на іншу посаду в органах прокуратури України, яка не потребує обов'язкового допуску до державної таємниці. На таку пропозицію ОСОБА_7 не погодився.

Відповідно до номенклатури посад працівників прокуратури, зайняття яких потребує оформлення допуску до державної таємниці, посада прокурора Волинської області передбачає допуск до державної таємниці.

Так як, за результатами комплексної перевірки стану охорони державної таємниці в органах прокуратури Волинської області Службою безпеки України було встановлено, що стан охорони державної таємниці у прокуратурі області не відповідає вимогам законодавства у зазначеній сфері, а визначений положеннями ст. 37 зазначеного Закону контроль за забезпеченням охорони державної таємниці в очолюваній позивачем прокуратурі та підпорядкованих прокуратурах у Волинській області керівником прокуратури не здійснюється, то апелянту правомірно було скасовано допуск до державної таємниці, на підставі чого, наказом Генерального прокурора України від 30.07.2014 ОСОБА_7 звільнено з посади прокурора Волинської області у зв'язку з виявленою невідповідністю займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок скасування допуску до державної таємниці (п. 2 ч. 1 ст. 40 КЗпП України).

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Генеральною прокуратурою України дотримано правову процедуру звільнення позивача, а відтак оскаржуваний наказ Генерального прокурора України є правомірним.

Таким чином, доводи апелянта про те, що висновки зазначених перевірок спростовують виявлені у прокуратурі Волинської області Службою безпеки України порушення, на підставі яких винесено наказ про звільнення останнього з посади є безпідставними.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2014 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді В.Е.Мацедонська

І.О.Лічевецький

Повний текст рішення виготовлено 23.02.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.