Ухвала суду № 42989240, 26.02.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15107/14 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Світ Електроніки» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Світ Електроніки» до державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство «Світ Електроніки» (надалі за текстом - «ПАТ «Світ Електроніки») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення № 0007182201 від 04 червня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 827 538 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нову постанову про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 07.05.2014 р. по 14.05.2014 р. посадовцями державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі за текстом - «ДПІ в Оболонському районі») проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Світ Електроніки» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Лео Трейдінг Нью» за період з 01.01.2014 р. по 31.01.2014 р.

Результати перевірки оформлено актом № 520/26-54-22-01-31611469 від 21.05.2014 р.

Згідно цьому акту позивачем порушено вимоги ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України (надалі за текстом - «ПК України») внаслідок чого занижено податок на додану вартість на 551 692 грн.

Такий висновок органу доходів та зборів вмотивовано наступним.

01 березня 2013 р. між ПАТ «Світ Електроніки» та ТОВ «Лео Трейдінг Нью» укладено договір поставки № 35/13 за умовами якого останнє зобов'язалось передати у власність позивача товари (побутову техніку в асортименті), а позивач - прийняти і оплатити їх.

На підставі цього договору були складені видаткові та податкові накладні на загальну суму 3 316 149 грн. 26 коп., у тому числі 551 692 грн. ПДВ, який ПАТ «Світ Електроніки» включило до податкового кредиту.

Разом з тим, згідно акту ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів в м. Києві № 964/26-59-22-03/38465810 від 03.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки» ТОВ «Лео Трейдінг Нью» відсутнє за місцезнаходженням.

Крім того, від оперативного управління ДПІ в Шевченківському районі ГУ Міндоходів в м. Києві надійшла службова записка відповідно до якої директор та засновник ТОВ «Лео Трейдінг Нью» ОСОБА_3 19 квітня 2013 р. подав до Петровського РВ МВС м. Донецька заяву про втрату документів товариства.

На думку органу доходів та зборів наведене свідчить про нереальність проведення фінансово-господарської операції.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ДПІ в Оболонському районі прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007182201 від 04 червня 2014 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 827 538 грн., у тому числі 551 692 грн. за основним платежем та 275 846 грн. за штрафними санкціями.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту врегульовано статтею 198 ПК України.

Так, підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно частини 2 статті 9 цього Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операцій, яка є підставою для формування податкового обліку платника.

У розгляді цієї справи суд першої інстанції за наслідками дослідження первинних документів (складених за результатами здійснення господарських операцій) дійшов висновку про порушення позивачем встановленого порядку формування податкового кредиту у зв'язку з недоведеністю реальності господарських операцій з ТОВ «Лео Трейдінг Нью».

Судова колегія підтримує правову позицію окружного адміністративного суду.

На підтвердження товарності укладеної угоди позивачем було надано копію договору поставки № 35/13 від 01.03.2013 р., видаткових та податкових накладних.

Разом з тим, на думку колегії суддів, зазначені документи є необхідними, проте недостатніми для підтвердження правомірності формування позивачем податкового кредиту.

Так, згідно пункту 3.3 договору поставки № 35/13 від 01.03.2013 р. поставка товару здійснюється на умовах DDP склад покупця міжнародних правил ІНКОТЕРМС.

Термін DDP «поставка зі сплатою мита» офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які «мита», а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

Термін DDP передбачає максимальний обсяг обов'язків продавця.

Зокрема, за цією умовою продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення, надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки та нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки.

Разом з тим, будь-яких документів на підтвердження виконання контрагентом обов'язку з транспортування товару до складу позивачем не надано.

Не надало ПАТ «Світ Електроніки» і будь-яких доказів оплати придбаного товару.

За таких обставин видані ТОВ «Лео Трейдінг Нью» видаткові та податкові накладні не можна вважати достатніми документами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум до складу податкового кредиту є безпідставним.

Відтак, слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки отримання економічної вигоди виключно за рахунок збільшення податкового кредиту не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Світ Електроніки» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 03 березня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.