Ухвала суду № 42989188, 10.12.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 грудня 2014 рокусправа № 2а-12627/08/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2010р. у справі № 2а-12627/08/0470

за позовом Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

треті особи: 1) Департамент корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради;

2) Управління Держземагенства у м.Дніпропетровську

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровський окружний адміністративний суд здійснив новий розгляд даної справи після скасування судових рішень Вищим адміністративним судом України.

Позивач звернувся до адміністративного суду з уточненою позовною заявою про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі по тексту - відповідач) №00000720814/0/19231 від 08.07.2004 р. про нарахування податкового зобов'язання по земельному податку на суму 345793,00 грн. та штрафних санкцій на суму 345793,00 грн., всього в сумі 691586,00 грн. та про скасування вказаного рішення як такого, що не відповідає вимогам законодавства.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податкове повідомлення-рішення відповідача необґрунтоване та незаконне, оскільки реорганізація Нижньодніпровського трубопрокатного заводу імені Карла Лібкнехта у Публічне акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» є юридичним фактом для припинення його права на користування вищевказаними земельними ділянками, а тому протягом 2002, 2003 рр. позивач не був суб'єктом плати за землю. На думку позивача неправомірним є донарахування податку на землю за користування земельною ділянкою по вул. Столєтова, 11, на якій знаходиться будівля поліклініки, оскільки позивач є вітчизняним закладом охорони здоров'я, а тому, відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про плату за землю», звільнений від сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташована поліклініка. Позивач не погодився з нарахуванням штрафних санкцій в сумі 345793,00 грн., оскільки відповідно до п.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» максимальна сума штрафу, що підлягає стягненню, не може перевищувати 50% від суми недоплати, але відповідач застосував штраф в розмірі, який рівний сумі донарахованих зобов'язань.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №00000720814/0/19231 від 08.07.2004 року відповідача в частині нарахування податкового зобов'язання по земельному податку на суму 6035,70 гривень та нарахування штрафних санкцій в сумі 175914,35 гривень. При цьому суд зазначив про неправомірне нарахування штрафних санкцій відповідачем в розмірі 100% замість 50% від податкового зобов'язання.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, сторони у справі оскаржують постанову суду в апеляційному порядку.

Позивач вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00000720814/0/19231 від 08.07.2004 р. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам чинного законодавства.

Відповідач, в свою чергу, вважає судове рішення незаконним, вказує, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. Апелянт-2 зазначає, що відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених ст. 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою. Згідно обліковими даними та розрахунками по податку на землю, наданими до відповідача позивачем, товариство володіло до 28.10.2003 р. земельними ділянками загальною площею 372,8265 га. Розрахунок податку на землю проводився підприємством на підставі даних Управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської Ради від 26.08.2003 року. Позивач відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про плату землю» не звільняється від сплати земельного податку як заклад охорони здоров'я, що не займається підприємницькою діяльністю, фінансування робіт, пов'язаних з діяльністю поліклініки, не здійснюється за рахунок асигнувань, що виділяються з державного або міського бюджету.

Під час судового розгляду справи апеляційним судом відповідач заявив клопотання про здійснення правонаступництва у зв'язку з реорганізацією згідно додатку 2 до Постанови Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», про що надана виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Клопотання судом розглянуто та задоволено, на підставі ст.55 КАС України здійснено заміну Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Дніпропетровську правонаступником - Спеціалізованою Державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів.

Також здійснено перейменування позивача з Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" на Публічне акціонерне товариство "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод".

Апеляційним судом також здійснено правонаступництво третіх осіб у відповідності до наданих документів.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, 08 липня 2004 року відповідачем на підставі акту перевірки від 05.07.2004 року №186-02/3-39-05393116 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000720814/0/19231, яким визначена сума податкового зобов'язання Публічному акціонерному товариству «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» по земельному податку у розмірі 345793,00 грн., у зв'язку з порушенням позивачем п.12.4 ст. 12 Закону України «Про плату за землю», та застосовано штрафні санкції в сумі 345793,00 грн. (а.с.17-86 Т.1).

Податковим органом було донараховано земельний податок за користування земельними ділянками, на яких знаходяться об'єкти соціальної сфери, що розташовані за адресами: вул. Решетилівська, 8-а, на якій розташований дитячий садок № 218; вул. Столєтова, 11, на якій розташована поліклініка; пер. Озерний, 30, на якій розташована водна станція; вул. Калинова, 82-а, на якій розташовано дитячий комбінат № 278; вул. Косіора, 34, на якій розташовано дитячий комбінат № 297; вул. Людмили Макієвської, 16, на якій розташовано дитячий комбінат № 400; вул. Полтавська, 3, на якій розташовано дитячий комбінат № 317; вул. Радищєва, 68, на якій розташовано дитячий комбінат № 98; вул. Столєтова, 17, на якій розташовано дитячий комбінат № 154; вул. Щербини, 27, на якій розташовано дитячий комбінат № 68; вул. Янтарна, 77-б, на якій розташовано дитячий комбінат № 372; вул. Косіора, 34, на якій розташовано палац культури; вул. Столєтова, 19, на якій розташовано плавальний басейн.

Матеріали справи свідчать, що товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» створене шляхом реорганізації орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод ім. К. Лібкнехта» згідно з Установчим договором від 28.12.94 № 72-АТ, укладеним між Фондом державного майна України та організацією орендарів Нижньодніпровського трубопрокатного заводу ім. К. Лібкнехта відповідно до Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств» та Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.93 № 57-93 «Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх підрозділів, зданих в оренду».

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до ст.37 Цивільного кодексу УРСР (в редакції від 28.02.1995 р.) юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

При цьому при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб. Майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Відповідно до ст. 27 Земельного кодексу України припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 1 - 8 частини першої та частиною третьою цієї статті, провадиться у межах населених пунктів відповідною Радою народних депутатів.

Згідно зі ст.30 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. ( із змінами та доповненими від 20.12.2001р. № 2905) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.

За умовами п.2 установчого договору №72-AT «Про створення відкритого акціонерного товариства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» товариство є правонаступником організації орендарів і орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карпа Лібкнехта», з моменту державної реєстрації приймає його активи і пасиви.

Укладено договір про перетворення орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібхнекта» у відкрите акціонерне товариство «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» за адресою: Україна, 320060, м.Дніпропетровськ, вул. Столетова, 21.

На підставі Державного Акту на право користування землею Б №0200307 запис №155 від 1981 року, згідно рішення Дніпропетровської Ради №71 від 09.03.1988 р., право постійного користування спірними землями було передано орендному підприємству «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехта».

А у зв'язку з перетворенням орендного підприємства «Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехта» у ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» до останнього перейшли всі активи і пасиви орендного підприємства. Відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України з моменту передачі будівель до позивача перейшло і право постійного користування земельними ділянками, які знаходились у користуванні орендного підприємства.

Як свідчать матеріали справи, за обліковими даними та за даними Розрахунків по податку на землю, позивач до 28.10.2003 року володів земельними ділянками загальною площею 372,8265 га, після 28.10.2003 р. позивач володіє земельними ділянками загальною площею 18,6865 га. Розрахунок податку на землю проводився підприємством на підставі даних Управління земельних ресурсів Дніпропетровської міської Ради від 26.08.2003 р. №2906, від 04.11.2003 р. №2906/l.

За приписами ст. 13 Закону України «Про плату за землю» підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Відповідно до даних Державного земельного кадастру м.Дніпропетровська у фактичному користуванні ПАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» знаходились ділянки за наступними адресами:

ѕ до 01 січня 2004 р.: вул. Косіора,34; вул. Людмили Мокієвської, 16,; вул. Полтавська, 3; вул. Радищева, 68; вул. Щербини, 27; вул. Янтарна, 77-6; вул. Столєтова, 17;

ѕ до травня 2004 р.: вул. Решетилівська, 8-а;

ѕ земельна ділянка на якій розташована водна станція за адресою: пров. Озерний, 30 надана в оренду строком до 06.11.2007 р.

ѕ земельні ділянки за адресами: вул. Калинова,82-а; пров. Озерний, 30; вул. Столєтова, 11; вул. Столєтова, 19 до цього часу зареєстровані в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська.

Відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.92 р. № 2535-ХІІ ( в редакції Закону України від 19.09.1996 р. № 378/96-ВР зі змінами і доповненнями) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру; юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом, за формою, встановленою Головною державною податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державної податкової інспекції.

Відповідно до п. 4 ст.12 Закону України №378/96-BP від сплати земельного податку звільняються вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням. До установ охорони здоров'я, згідно розділу 1 Переліку установ охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.06.1995 р. № 114 (а також наказу МОЗ України від 28.10.2002 р.), належать також поліклініки.

За визначенням статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ передбачено, що заклади охорони здоров'я - це підприємства, установи і організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних та лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на підставі професійної діяльності медичних працівників.

Згідно зі ст. 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 р. №2801-ХІІ заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами і організаціями різних форм власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядком державної акредитації закладів охорони здоров'я, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.1997 р. № 765, де встановлено, що державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям і гарантії високої якості професійної діяльності.

Як свідчать матеріали справи, позивачу були видані акредитаційні сертифікати від 21.12.1999 р. №001252, від 07.06.2002 р. № 004928 Міністерством охорони здоров'я України, на підставі рішення від 09.07.2003 р. № 129 позивачу видана ліцензія № 625394 на право здійснення медичної практики.

Судом також встановлено, що на момент проведення перевірки позивач здійснював господарську діяльність по коду 85.12.0 - медична практика, яка є підкласом класу 85.11 - діяльність лікувальних закладів, групи 85.1 - діяльність по охороні здоров'я людей, розділу 85 охорона здоров'я і соціальна допомога, секції - охорона здоров'я і соціальна допомога Державного класифікатора України «Класифікація видів економічної діяльності», затвердженого наказом Держстандарту України від 22.10.1996 року № 441, ще підтверджується довідками № 5274 від 04.07.2002 р. і № у 14414 від 06.05.2003 р. про включення позивача в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що позивач відповідно до п.4 ст.12 Закону України «Про плату за землю» звільнений від сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, на якій розташована поліклініка, при цьому висновки відповідача про те, що зазначена пільга розповсюджується тільки на заклади охорони здоров'я, які не займаються підприємницькою діяльністю, і фінансування діяльності яких здійснюється за рахунок бюджету, спростовується змістом норм статі 3 і 6 Основ законодавства України про охорону здоров'я. Відповідно до вказаних норм заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами і організаціями різної форми власності. При цьому надання передбаченої п. 4 ст.12 Закону України «Про плату за землю» пільги не відноситься законодавцем в залежність від організаційно-правової форми господарського закладу охорони здоров'я і його форми власності, а також джерела його фінансування.

З урахуванням встановленого суд вірно визначився щодо безпідставного нарахування позивачу на підставі п.п. 17.1.3 п.17.3 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», санкцій в розмірі 100% від податкового зобов'язання. Так, даними нормами передбачено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

При цьому суд першої інстанції погодився з донарахуванням податку на землю за 2002, 2003 р. ВАТ «Нижньодніпровський трубопрокатний завод» за користування земельними ділянками, на яких знаходились об'єкти соціальної сфери, що розташовані за адресами: вул. Решетилівська, 8-а (дитячий садок № 218); пер. Озерний, 30 (водна станція); вул. Калинова, 82-а (дитячий комбінат № 278); вул. Косіора, 34 (дитячий комбінат № 297); вул. Людмили Макієвської, 16 (дитячий комбінат № 400); вул. Полтавська, 3 (дитячий комбінат № 317); вул. Радищєва, 68 (дитячий комбінат № 98); вул. Столєтова, 17 (дитячий комбінат № 154); вул. Щербини, 27 (дитячий комбінат № 68); вул. Янтарна, 77-б (дитячий комбінат № 372); вул. Косіора, 34 (палац культури); вул. Столєтова, 19 (плавальний басейн). Але визнав неправомірним донарахування податку на землю за користування земельною ділянкою по вул. Столєтова, 11, на якій знаходиться будівля поліклініки.

За встановлених обставин слід зазначити, що висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи; судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тобто рішення суду є законним та обґрунтованим. Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" та Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2010р. у справі № 2а-12627/08/0470 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.03.2010р. у справі №2а-12627/08/0470 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна