Ухвала суду № 42989129, 28.01.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2015 рокусправа № 202/38311/13-а провадження №2-а/0202/20/2014

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська

на постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08.05.2014р. у справі №202/38311/13-а (2-а/0202/20/2014)

за позовом ОСОБА_1

до відповідач-1: Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська

відповідач-2: Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у м.Дніпропетровську ради

про визнання бездіяльності та дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про:

- визнання дій Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська (далі - відповідач-1) такими, що були здійснені без урахування вимог ст. 152 Конституції України, ст.ст. 268, 1175 ЦК України, відносно нарахування та здійснення перерахунку позивачу раніше призначеної основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська провести перерахунок та стягнути на користь позивача, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (ІІІ групи інвалідності), основної пенсії згідно з вимогами ст. 152 Конституції України, ст.ст. 268, 1175 ЦК України та ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком - починаючи з 01.01.2013 року, з урахуванням фактично виплачених сум за цей період;

- зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська призначити позивачу як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (ІІІ групи інвалідності) основну пенсію згідно вимог ст. 152 Конституції України та ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком;

- визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради (далі - відповіда-2), що були здійснені без урахування вимог ст.ст. 22, 152 Конституції України, ст. 19 КАС України, відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної виплати щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року;

- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м.Дніпропетровську ради усунути порушення і провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з 01.01.2013 року та стягнути на користь позивача недоотримані суми за цей період з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м.Дніпропетровську ради призначити (встановити) йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (ІІІ групи інвалідності) щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України«Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ, в розмірі 4 мінімальних заробітних плат;

- визнання протиправними дій Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради, що були здійснені без урахування вимог ст.ст. 22, 152 Конституції України, ст. 19 КАС України щодо нарахування та виплати позивачу одноразової компенсації як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року;

- зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м.Дніпропетровську ради здійснити призначення та виплату позивачу як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи одноразову компенсацію в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ.

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська та в Управлінні праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м.Дніпропетровську ради як особа, яка постраждала внаслідок «Чорнобильської катастрофи» І категорії (ІІІ група інвалідності). Позивач стверджує, що він як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, має право на отримання основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ. Позивач наполягає на тому, що згідно зі ст. 49, - ч.4 ст. 54 вказаного Закону в усіх випадках для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (3 групи інвалідності), щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, розмір основної пенсії не може бути нижчим, ніж 6 мінімальних пенсій за віком, а розмір додаткової пенсії встановлено 50% мінімальної пенсії за віком. Проте відповідачами сплачується пенсія значно в меншому розмірі.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково:

- визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська щодо відмови у нарахуванні та здійсненні перерахунку ОСОБА_1 раніше призначеної основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;

- зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії (ІІІ групи інвалідності), а саме основної пенсії у розмірі згідно ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2013 року, з урахуванням фактично виплачених сум за цей період;

- визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпропетровську ради щодо нарахування та здійснення перерахунку ОСОБА_1 раніше призначеної виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2013 рік як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі меншому ніж передбачено ст. 48 Закону України № 796-ХІІ від 28.02.1991 року;

- зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради провести перерахунок ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат за 2013 рік згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991 року, та виплатити на його користь недоотримані суми за цей період з урахуванням фактично виплачених сум;

- визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м.Дніпропетровську ради, щодо нездійснення виплати одноразової компенсації позивачу як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» № 796-ХІІ від 28.02.1991року;

- зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної в м.Дніпропетровську ради здійснити нарахування та провести виплату ОСОБА_1 одноразової компенсації в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, згідно вимог ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської Катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ., як особі, яка стала інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржує судове рішення в апеляційному порядку. Просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт стверджує, що пенсія позивачу виплачується в розмірі, встановленому постановами Кабінету Міністрів України.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Сторони не сперечаються щодо статусу позивача, - ОСОБА_1 є особою, яка постраждала в наслідок аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІІ групи та віднесений до першої категорії. Дана обставина підтверджується посвідченням, довідкою МСЕК. В зв'язку з тим, що позивач є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІІ групи, першої категорії, він віднесений до соціальної групи осіб, на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З матеріалів справи вбачається, що позивач з 02.08.2008 року перебуває на обліку в УПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська і отримує пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивачу також призначено додаткову пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте в значно нижчому розмірі.

Як свідчать матеріали справи, 04 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в Індустріальному районі м.Дніпропетровська із заявою про проведення перерахунку основної та додаткової пенсії відповідно до положень Закону №796-ХІІ починаючи з січня 2013 року.

Листом від 14.11.2013 року №136/Л Управлінням Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська позивачу відмовлено у проведенні перерахунку та повідомлено, що нарахування проводиться законно.

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно зі ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідність яких настала внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у наступних розмірах: інваліди І групи - 60 мінімальних заробітних плат, Інваліди ІІ групи - 45 мінімальних заробітних плат, інваліди ІІІ груп - 30 мінімальних заробітних плат.

Крім цього, ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.

Разом з тим, згідно з частиною четвертою статті 54 Закону № 796-ХІІ в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів IIІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком. Статтею 50 названого Закону визначено, що особам віднесеним до категорії першої призначається щомісячна додаткова пенсія: для інвалідів 3 групи у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.

Суд вірно визначився, що право позивача на отримання пенсії у розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду завдану здоров'ю не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, як на тому наполягав відповідач, таке право надане державою і закріплено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті сум у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.

Судом враховано практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права та свідчить про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов'язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005р.).

Наявність у позивача права щодо отримання вищезазначеної допомоги у розмірах, які визначені Законом України № 796-ХІІ є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ч.2 ст.46 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів, керуючись нормами ст.8 КАС України (Верховенство права) зазначає, що право позивача на отримання основної та додаткової пенсії закріплено у Законі № 796-ХІІ гарантовано державою та підтверджується відповідними доказами; обов'язок здійснення перерахунку пенсії позивача покладено саме на відповідні органи. При цьому, Конституція України не допускає звуження чи обмеження прав особи при прийнятті нормативно-правових актів відносно чинних.

Частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Колегія суддів погоджується із висновками суду. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апелянта не спростовують висновків суду. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, постанову суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м.Дніпропетровська на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08.05.2014р. у справі № 202/38311/13-а (2-а/0202/20/2014)залишити без задоволення.

Постанову Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 08.05.2014р. у справі №202/38311/13-а (2-а/0202/20/2014) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна