Постанова № 42989106, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 рокусправа № 1170/2а-3098/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Чабаненко С.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекспорт» на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 1170/2а-3098/12 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекспорт» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будекспорт» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, прийнятті 03.09.2012 року Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області : - №0000120227, яким визначено пеню в сумі 1173888,10 грн. за несвоєчасне надходження товару по імпортному контракту №1221/2007 від 20.12.2007 року, укладеному між ТОВ «Будекспорт» та фірмою нерезидентом «VISA INTERNATIONAL S.R.L.» Італія; - №0000110227, яким визначено штраф в сумі 2720 грн. за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами; - №0000550173, яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 776,32 грн. - за основним платежем та 194,08 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями; - №0000980222, яким визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 2508014 грн. - за основним зобов'язанням та 414167 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями; - №0000970222, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 434243 грн. - за основним зобов'язанням та 70220 грн. - штрафниими (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту перевірки №88/22-2/24144324 від 10.08.2009 року, який містить необґрунтовані та безпідставні висновки про порушення ТОВ»Будекспорт» вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення господарської діяльності з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що ухвалою господарського суду від 24.11.2010 року порушено провадження у справі № 11/80 про банкрутство ТОВ «Будекспорт» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Крім того, ухвалою господарського суду від 20.01.2012 року затверджено реєстр кредиторів, тому вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними. Кіровоградська ОДПІ не скористалась своїм правом на звернення із заявою з грошовими вимогами до ТОВ «Будекспорт» протягом 30 днів після опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення у справі про банкрутство, тому нарахування спірними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов'язань є протиправним.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд врахувати як доказ по справі висновок № 0713 від 20.12.2013 року експертно-економічного дослідження, проведеного Київською незалежною судово-експертною установою за заявою ТОВ «Будекспорт», яким спростовані висновки Акту перевірки №88/22-2/24144324, складеного Кіровоградською ОДПІ.

Кіровоградська ОДПІ заперечила проти скасування рішення суду першої інстанції. У судовому засіданні представники відповідача наголосили на тому, що Кіровоградським окружним адміністративним судом двічі задовольнялись клопотання позивача та призначалась судова економічна експертиза. Проте останній не сплачував витрати за експертизи, у зв'язку з чим експертна установа повертала матеріали справи. Тому висновок дослідження, наданий позивачем, не може розглядатись як належний доказ по справі, оскільки експерт не попереджався про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженої постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та пред'явлених позовних вимог, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та часткового скасування рішення суду.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Кіровоградської області Державної податкової служби з 26.07.2012 року по 02.08.2012 року проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «Будекспорт» з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2012 року, за наслідками якої 10.08.2012 року складено Акт №88/22-2/24144324 (т. 1 а.с. 42-143). На підставі висновків, що викладені в Акті перевірки, Кіровоградською ОДПІ ТОВ «Будекспорт» 03.09.2012 року визначені грошові зобов'язання наступними податковими повідомленнями-рішеннями:

І. Податковим повідомлення-рішенням № 0000120227 нарахована пеня за порушення термінів розрахунків по імпортним операціям в розмірі 1173888,10 грн. (т.1 а.с.36).

Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2007 року між ТОВ «Будекспорт» та фірмою-нерезидентом «VISA ІNTERNATIONAL S.R.L.» (Італія) укладений договір (контракт) №1221/2007 (т.3 а.с.5-9), умовами якого «VISA ІNTERNATIONAL S.R.L.», як продавець, зобов'язувався поставити на адресу ТОВ «Будекспорт» розважальні атракціони для парку у кількості 8 одиниць на загальну суму 899000 доларів США. Оплата за контрактом була здійснена ТОВ «Будекспорт» шляхом перерахування грошових коштів 10.06.2008 року. Фактично ТОВ «Будекспорт» отримано атракціони в кількості 2 одиниці на загальну суму 108 750,00 доларів США або 837 375,00 грн. В акті перевірки зазначено, що попередньою документальною перевіркою було встановлено, що у позивача станом на 01.01.2009 року значиться дебіторська заборгованість по імпортному контракту №1221/2007 від 20.12.2007 року в сумі 268 250,00 доларів США. Станом на 31.03.2012 року дебіторська заборгованість за контрактом №1221/2007 складає 159 500,00 доларів США. Позивачем 05.12.2008 року було подано позовну заяву до Цивільного суду м.Падуя (Італія). На момент проведення перевірки у підприємства ТОВ «Будекспорт» відомості про прийняття судом позовної заяви резидента відсутні.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову у скасуванні податкового повідомлення-рішення № 0000120227, суд першої інстанції керувався положеннями частини 2 статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), яким визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується. Відповідно до статті 4 цього ж Закону за порушення резидентами строків, передбачених статтею 2 Закону, тягне за собою стягнення пенні за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості непоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

Термін виконання зобов'язання за контрактом минув 07.12.2008 року. Розрахунок пені за несвоєчасне надходження товару здійснений Кіровоградською ОДПІ (т.1 а.с.151). Спор між сторонами щодо правильності здійсненого розрахунку відсутній. Проте, позивач вважає, що оскільки господарським судом порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій, пеня не повинна нараховуватись. Суд першої інстанції, на думку апелянта, ці доводи проігнорував, докази на їх підтвердження не дослідив.

На виконання приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегією суддів при прийнятті рішення враховувалась постанова Верховного Суду України від 18.12.2012 року у справі № 5/34-09, прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Частина четверта статті 12 цього ж Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховуються штрафи і пеня, та цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію. За змістом зазначеної норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, встановлених спеціальними нормами законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 24.11.2010 року порушено провадження у справі № 11/80 про банкрутство ТОВ «Будекспорт» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (т. 1 а.с.173).

Таким чином, Кіровоградською ОДПІ протиправно здійснено нарахування пені за порушення статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», у звязку з чим податкове повідомлення-рішення №0000120227, яким визначено пеню в сумі 1173888,10 грн., підлягає скасуванню.

П. Податковим повідомленням-рішенням № 0000550173 ТОВ «Будекспорт» визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 776,32 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 194,08 грн. (т.1 а.с. 34).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування цього податкового повідомлення-рішення, зазначив, що під час перевірки встановлено, що в перевіряємому періоді при оподаткуванні доходів фізичних осіб, в розмірах що не перевищують 1200 грн., 1320 грн., 1500 грн. застосовано податкову соціальну пільгу. Разом з тим в порушення пп. 169.2.2. п. 169.2 ст.169 Податкового кодексу України, що підтверджено даними відомостей нарахування заробітної плати і наказів про прийняття на роботу, в перевіряємому періоді до доходу платників податку, що не подали заяву про застосування податкової соціальної пільги застосовано податкову соціальну пільгу, в результаті чого занижено податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 776,32 грн. Враховуючи те, що вказана сума не була сплачена до бюджету відповідно пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу Українив вказана сума згідно з пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 визначена податковим зобов'язанням. Враховуючи пп.129.1.3. п.129.1 ст. 129 ПК України нараховано пеню в сумі 101,53 грн.

Апелянт зазначає, що ухвалою господарського суду від 24.11.2010 року порушено провадження у справі №11/80 про банкрутство ТОВ «Будекспорт» та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника ТОВ «Будекспорт», що виключає можливість, як визначення грошового зобов'язання, так і нарахування штрафних санкцій.

На виконання приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, колегією суддів при прийнятті рішення враховувалась постанова Верховного Суду України від 26.02.2013 року у справі № 21-34а13, прийнята за результатами розгляду заяив про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Відповідно до статей 1, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

Виходячи з наведеного можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Таким чином, що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, похідними від основного зобов'язання.

Як вбачається з Акту перевірки, порушення допущено ТОВ «Будекспорт» у лютому 2011 року, тобто після порушення провадження про банкрутство, відтак висновки суду першої інстанції щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000550173 є правильними.

Ш. Податковим повідомленням-рішенням № 0000110227 ТОВ «Будекспорт» визначено сума штрафу за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України та знаходяться за її межами у розмірі 2720 грн. (т.1 а.с. 35).

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про правомірність застосованого штрафу Кіровоградської ОДПІ, оскільки санкції, передбачені Декретом Кабінету Міністрів України № 15 від 19.02.1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» має право застосовувати лише Національний Банк України.

Суд першої інстанції при прийнятті оскарженої постанови керувався приписами статті 3 Указу Президента України «Про врегулювання порядку одержання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів та застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства» від 27.06.99 р. N 734/99. Так, санкції, передбачені статтею 2 цього Указу та пунктом 2статті 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», застосовуються Національним банком України до банків та інших фінансово-кредитних установ, органами державної податкової служби - до інших резидентів і нерезидентів України. Оскарження рішень про застосування фінансових санкцій здійснюється в судовому порядку.

Зважаючи на те, що сам факт допущеного порушення позивачем не оскаржується, а доводи апелянта зводяться виключно до повноважень відповідача, колегія суддів дійшла висновку про правильність висновків суду першої інстанції щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0000110227.

ІУ. Податковим повідомленням-рішенням № 0000970222 ТОВ «Будекспорт» збільшено сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 504463 грн., з яких за основним платежем 434243 грн. та 70220 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (т.1 а.с. 38).

а) заниження суми ПДВ за жовтень 2011 року у розмірі 6051 грн. та за листопад 2011 року у розмірі 34193 грн. по взаєморозрахунку з ТОВ «Авега-партнер».

Суд першої інстанції встановлено, що згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за жовтень 2011 року ТОВ «Будекспорт» було здійснено реалізацію бетону та транспортних послуг ТОВ «Авега-партнер» загальною вартістю 224505,90 грн., в тому числі ПДВ - 37417,65 грн. Оплата продукції була проведена по розрахунковому рахунку на загальну суму 195945,90 грн., в тому числі ПДВ - 32657,65 грн. Згідно реєстру виданих податкових накладних за жовтень 2011 року та, додатку №5 до податкової декларації за жовтень 2011 року, детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, товариством було включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 31366,66 грн. Тобто товариством занижено податкове зобов'язання по податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 6051 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Авега-партнер».Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 за листопад 2011 року ТОВ «Будекспорт» було здійснено реалізацію бетону та транспортних послуг ТОВ «Авега-партнер» загальною вартістю 360155 грн., в тому числі ПДВ - 60025,83 грн. Оплата продукції була проведена по розрахунковому рахунку на загальну суму 200000 грн., в тому числі ПДВ - 33333,33 грн. Згідно реєстру виданих податкових накладних за листопад 2011 року, додатку №5 до податкової декларації за листопад 2011 року, детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, товариством було включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість за листопад 2011 року у розмірі 25833,33 грн.

Апелянт не заперечує проти правильності встановлених судом обставин справи, однак зазначає, що розбіжності у даних оборотно-фінансовій відомості і податкових деклараціях виникли внаслідок помилки бухгалтера. Постачальник повинен зазначити в податковій декларації суму податку від фактично поставлених або оплачених товарів/послуг, а не помилково зазначених в оборотно-сальдовій відомості.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види обліку, що використовує грошовий примірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В порушення п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України ТОВ «Будекспорт» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2011 року у розмірі 6051 грн. та листопад 2011 року у розмірі 34192,50 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Авега-партнер».

Доводи апелянта про допущену бухгалтером помилку, висновків суду першої інстанції не спростовують.

б) завищення податкового кредиту за травень 2011 року на суму ПДВ 1901 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Укрросеко», за жовтень 2010 року на суму ПДВ 16666,67 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комплекс-сігма-агроком», за січень 2011 року на суму ПДВ 71432 грн. по взаємовідносинам з ПП «Енергобуд»

Апелянт зазначає про допущену механічну помилку в графі «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» додатку 5 податкової декларації за травень 2011 року зазначено 5.2011 замість 4.2011, що не позбавляє його права на податковий кредит.

Суд першої інстанції, крім того, дослідивши реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Укрросеко», дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.198.6 статті 198 Податкового кодексу України, оскільки документи на підтвердження транспортування, отримання товару - ватеростоп 1520 (уп.5) та використання його у власній господарській діяльності відсутні.

в) завищення податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму ПДВ 16666,67 грн. по взаємовідносинам з ПП «Комплекс-сігма-агроком» та ПП «Енергобуд».

Апелянт зазначає про допущену механічну помилку в графі «період виписки податкових накладних, інших документів, що дають право на податковий кредит» додатку 5 податкової декларації за жовтень 2010 року зазначено 10.2010 замість 9.2010, що не позбавляє його права на податковий кредит. Колегія суддів зазначає, що позивач не позбавлений можливості виправити допущені помилки в деклараціях наступних податкових періодів, проте від відповідальності за порушення порядку формування податкового кредиту такі помилки платника податку не звільняють.

в) щодо нікчемності договорів, укладених з ТОВ «Промінь Л», ТОВ «Промагролізінг», ТОВ «Іта-баніо».

Апелянт зазначає, що наявні первинні бухгалтерські та податкові документи свідчать про реальне виконання умов договорів із зазначеними контрагентами. Крім того, недійними у судовому порядку ці угоди не визнавались, а відтак позивачем правомірно сформований податковий кредит.

Щодо «Промінь Л»

Як встановлено судом першої інстанції, 20 квітня 2011 року Шевченківським районним судом м. Києва постановлений вирок по справі №1-187/11 яким визнано винною у вчинені злочину передбаченого ст.205 ч.2 КК України, за створення в 2008 році суб'єкта підприємницької діяльності ТОВ «Промінь-Л» ОСОБА_5 (т.3 а.с. 98-101).

Позивачем на підтвердження виконаного господарського зобов'язання надані накладні (т.1 а.с. 194-250), які виписані з 25.04.2009 року по02.07.2009 року та накладні (т.2 а.с.87-148), які виписані з 30.09.2009 року по 26.12.2009 року, тобто в період, коли ТОВ «Промінь-Л» здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність, перебуваючи поза межами правового поля. Проте, навіть за таких обставин жодних документів, які б свідчили про факт укладання договорів, постачання товару, його оприбуткування, використання у власній господарській діяльності - відсутні. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції і зазначає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів, не дозволяє формувати дані податкового обліку навіть незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.

Щодо ТОВ «Промагролізінг»

В матеріалах справи наявні лише накладні (т.2 а.с. 1-88). Документів, які б свідчили про факт укладання договорів, постачання товару, його оприбуткування, використання у власній господарській діяльності - не надано ні під час податкової перевірки, ні до суду.

Щодо ТОВ «Іта-баніо»

В матеріалах справи наявний договір № 1/08 від 01.08.2011 року (т.2 а.с.157-160), за умовами якого, за умовами якого ТОВ «Іта-баніо» прийняв на себе зобов'язання передати у власність ТОВ «Будекспорт» будівельні матеріали та комплектуючі, загальна вартість, кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна визначається у видаткових накладних, рахунках, специфікаціях. Жодних документів на підтвердження виконання умов договору, позивачем не надані ні до перевірки, ні до суду.

По порушенням з ТОВ «Універсальна лізингова компанія «Ленд ліз» та ТОВ «Кіровоградський будівельний альянс», ТОВ «Ліхт - трейд», ТОВ «Херсонська виробничо-будівельна компанія», ТОВ «Футбольний клуб «Зірка» апелянтом в апеляційній скарзі не зазначено, тому суд переглядає в межах доводів апеляційної скарги при формування податкового кредиту

У. Податковим повідомленням-рішенням № 0000980222 ТОВ «Будекспорт» збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2508014 грн., з яких за основним платежем 2508014 грн. та 414167 грн. за штрафними (фінансовими санкціями) (т.1 а.с. 37).

Суд першої дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства при віднесенні до складу валових витрат сум на оплату товарів/послуг від ТОВ «Футбольний клуб «Зірка», ТОВ «Промагролізінг», ТОВ «Промінь-Л» та ТОВ «Іиа-Баніо» через відсутність доказів реальності укладених угод.

Апелянт вказує на наявність усіх документів на підтвердження правомірності віднесення до складу валових витрат сум, сплачених постачальниками товарів/робіт/послуг ТОВ «Футбольний клуб «Зірка», ТОВ «Промагролізінг», ТОВ «Промінь-Л» та ТОВ «Іиа-Баніо».

Колегія суддів зазначає, що висновки суду щодо відсутності господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Промагролізінг», ТОВ «Промінь-Л» та ТОВ «Іиа-Баніо» обґрунтовані вище.

Щодо ТОВ «Футбольний клуб «Зірка».

Доказів укладання господарського договору у письмовому вигляді між позивачем та ТОВ ТОВ «Футбольний клуб «Зірка» - відсутні. До податкової перевірки доказів реального виконання господарської операції не надавалось. Під час перевірки відповідачем були досліджені податкові накладні № 55 від 27.12.2010 року на загальну суму 252000 грн., № 56 від 28.12.2010 року на загальну суму 252000 грн., № 57 від 29.12.2010 року на загальну суму 420000 грн., № 58 від 30.12.2010 року на загальну суму 216000 грн., № 34 від 31.01.2011 року на загальну суму 270000 грн. В цих податкових накладних зазначений вид наданих послуг - користування конференц-залом. При цьому, жодних документів на підтвердження виконання цих послуг до перевірки не надано. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем надані копії актів здачі-прийняття послуг (надання послуг) № ОУ-0000055 від 27.12.2010 року, № ОУ-0000056 від 28.12.2010 року, № ОУ-0000057 від 29.12.2010 року, № ОУ-0000034 від 31.01.2011 року (т. 1 а.с.169-172). Суд надав оцінку цих доказів і вірно зазначив, що з актів не вбачається суті послуг (кількість годин), місця їх надання, з чого складається сума послуг, оскільки за одні і ті ж самі послуги сума визначена різна.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зазначеним вище Законом дано визначення господарської операції. Так, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання послуг або в разі якщо придбані послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при прийняття рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000120227, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, оскаржена постанова суду - скасуванню у зазначеній частині.

Керуючись статтями 195-196, 198, 202, 207 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будекспорт» - задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 1170/2а-3098/12 - скасувати в частині відмови Товариству з обмеженою відповідальністю «Будекспорт» у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області № 0000120227 від 03.09.2012 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Кіровоградській області № 0000120227 від 03.09.2012 року.

В решті постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23 січня 2014 року у справі № 1170/2а-3098/12 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: О.В. Юхименко