Ухвала суду № 42989089, 19.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2015 рокусправа № 804/10707/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Ясенової Т.І.

суддів: Головко О.В. Суховарова А.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі № 804/10707/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „СМУ-1" до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „СМУ-1" (далі за текстом - ТОВ „СМУ-1?) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі за текстом - ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0003102220 та №0003112220 від 01.08.2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003102220 та №0003112220 від 01.08.2013 року.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач, посилаючись на її безпідставність, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, як законну та обґрунтовану.

На підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що з 13.06.2013 року по 19.06.2013 року ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ „Ангстрем Континенталь" за період з 01.02.2012 року по 29.02.2012 року, ТОВ „Віконні системи" за період з 01.02.2012 року по 31.05.2012 року, ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" за період з 01.03.2012 року по 31.08.2012 року, ТОВ „Дидактика" за період з 01.05.2012 року по 31.05.2012 року, та ПНВП „Техніка" за період з 01.08.2012 року по 31.10.2012 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 27.06.2013 року № 1627/22-2/25017332, відповідно до висновків якого позивачем занижено податковий кредит на суму 138 100,00 грн. та податок на прибуток на суму 265 243,00 грн.

В обгрнтування зазначеного податковий орган посилається на те, що правочини укладені позивачем з контрагентами ТОВ „Ангстрем Континенталь", ТОВ „Віконні системи", ПП „Транс-Атлантика-Сервіс", ТОВ „Дидактика" та ПНВП „Техніка" не спрямовані на настання правових наслідків, з наступних причин: зазначені контрагенти не знаходяться за податковою адресою, фактичне місцезнаходження вказаних юридичних осіб не встановлено; цими контрагентами не надано контролюючому органу первинні та бухгалтерські документи; вони не мають офісних, виробничих або складських приміщень, обладнання, транспортних засобів та робочого персоналу, оскільки не відобразили їх наявність у податковій звітності; ззначені контрагенти здійснювали поставки товару по ланцюгу з іншими підприємствами, які не спричиняють реального настання правових наслідків, а також здійснювали господарську діяльність пов'язану із наданням податкової вигоди третім особа.

На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення форми „Р" від 01.08.2013 року: № 0003112220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ 138 100,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій на суму 34 525,00 грн.; № 0003102220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств 265 243,00 грн. та штрафних фінансових санкцій у розмірі 66 310,75 грн., загалом на суму 504 178,75 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Віконні системи" та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс?, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „Віконні системи" укладено договір № 41/А від 02.11.2011 року, у відповідності до умов яких ТОВ „Віконні системи? зобов'язувалось виконати для позивача підрядні роботи: благоустрій при будівництві, ремонт території між будівлями інв. № 42 та інв. № 45, а позивач зобов'язувався оплатити виконані роботи.

Судом також встановлено, що між позивачем та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс? укладено Договори № 18 від 26.03.2012 року, № 32 від 04.06.2012 року, № 21 від 04.06.2012 року, № 31-П від 04.06.2012 року, № 46/С1 від 06.08.2012 року, у відповідності до умов яких ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" зобов'язувалось виконати для позивача наступні роботи: капітальний ремонт дорожнього покриття, виконання робочих проектів, капітальний ремонт дитячого навчального закладу, автоматичні установки пожежної сигналізації та оповіщення громадян про пожежу у будівлі Поливанівського дошкільного навчального закладу, реконструкція освітлювальних ланцюгів в трансформаторному цеху, реконструкція ОРУ -10 у збиральному корпусі № 2, а позивач зобов'язувався оплатити виконані роботи.

Факт виконання ТОВ „Віконні системи" та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" підрядних робіт для позивача підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Позивач розрахувався з ТОВ „Віконні системи? та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" за виконані роботи, що відображено у Акті від 27.06.2013 року № 1627/22-2/25017332.

Судом також встановлено, що ТОВ „Віконні системи" та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" виписало позивачу податкові накладні, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Судом встановлено, що ТОВ „Віконні системи" знаходиться в стані припинення підприємницької діяльності, а ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" припинено як юридична особа 03.01.2013 року у зв'язку з визнанням його банкрутом.

Таким чином, на момент здійснення з позивачем господарських операцій ТОВ „Віконні системи" та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" були зареєстрованими юридичними особами.

Судом встановлено, що свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Віконні системи" видано 26.01.2006 року, а свідоцтво платника ПДВ ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" анульовано 28.12.2012 року.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ „Віконні системи" та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" були зареєстровані платниками ПДВ та вправі були виписувати податкові накладні.

ТОВ „Віконні системи" та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" мали ліцензію на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури. Термін дії ліцензії з 12.10.2011 року по 12.10.2016 року та з 14.09.2011 року по 14.09.2014 року відповідно.

ТОВ „Віконні системи" має трудові ресурси, що вбачається з копії звітності за формою 1ДФ, копія якого знаходиться у матеріалах справи.

Таким чином, судом встановлено можливість ТОВ „Віконні системи" та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" виконати для позивача підрядні роботи, оскільки останні мали на момент виконання для позивача підрядних робіт діючи ліцензії на здійснення діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, а отже мали трудові ресурси, обладнання та устаткування для виконання підрядних робіт, у зв'язку з тим, що Державна архітектурно-будівельна інспекції України повинна була перевірити можливості ТОВ „Віконні системи" та ПП „Транс-Атлантика-Сервіс" виконувати будівельні роботи перед видачею їм ліцензії.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ „Ангстрем Континенталь", ТОВ „Дидактика" та ПНВП „Техніка", колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ „Дидактика" укладено Договір поставки матеріалів № 31/05/12 від 31.05.2012 року, у відповідності до умов якого ТОВ „Дидактика" зобов'язувалось поставити позивачу товар, а позивач зобов'язувався його оплатити.

Між позивачем та ПНВП „Техніка" укладено Договір поставки матеріалів № 46 Пс від 11.09.2012 року, № 42 ПС від 10.09.2012 року, № 30п/11/12 від 11.07.2012 року, у відповідності до умов яких ПНВП „Техніка" зобов'язувалось поставити позивачу товар, а позивач зобов'язувався його оплатити.

Між позивачем та ТОВ „Ангстрем Континенталь" укладено Договір поставки матеріалів № 8 від 22.02.2012 року, у відповідності до умов якого ТОВ „Ангстрем Континенталь" зобов'язувалось поставити позивачу товар, а позивач зобов'язувався його отримати та оплатити.

Факт передання товару від ТОВ „Ангстрем Континенталь?, ТОВ „Дидактика? та ПНВП „Техніка" до позивача підтверджується копіями видаткових накладних, які знаходяться у матеріалах справи.

Позивач розрахувався з ТОВ „Ангстрем Континенталь", ТОВ „Дидактика" та ПНВП „Техніка" за придбаний товар за договорами поставки, що відображено у Акті від 27.06.2013 року № 1627/22-2/25017332.

Судом встановлено, що ТОВ „Дидактика" припинено як юридична особа 24.04.2013 року, ТОВ „Ангстрем Континенталь" знаходиться в стані припинення юридичної особи, ПНВП „Техніка" припинено як юридична особа 16.05.2013 року.

Таким чином, на момент здійснення господарських операцій з позивачем ТОВ „Ангстрем Континенталь", ТОВ „Дидактика" та ПНВП „Техніка" були зареєстрованими юридичними особами.

Свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Дидактика" анульовано 05.10.2012 року, свідоцтво платника ПДВ ТОВ „Ангстрем Континенталь" діє з 07.02.2012 року, свідоцтво платника ПДВ ПНВП „Техніка" анульовано 12.12.2012 року.

На момент виписки ТОВ „Ангстрем Континенталь", ТОВ „Дидактика" та ПНВП „Техніка" податкових накладних позивачу, останні були платниками ПДВ та вправі були виписувати податкові накладні.

Згідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, зокрема, собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У відповідності до п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У відповідності до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника податку сум ПДВ за такими накладними.

Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Вимоги до первинних документів викладені у частині 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні? від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пункту 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 статті 200 Податкового кодексу України).

Згідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків іі надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними.

Судом першої інстанції на підставі досліджених первинних документів зроблено обґрунтований висновок, що надані позивачем первинні документи, підтверджують виконання господарських операцій та мають всі необхідні реквізити первинного документу бухгалтерського обліку, обов'язковість яких встановлена ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та звітність в Україні", ст. 44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку №88 від 24.05.1995р.

Щодо посилань відповідача на акти перевірок контрагента-постачальника, колегія суддів зазначає наступне.

Зазначені акти свідчать про порушення з боку контрагентів позивача, за які чинним законодавством встановлені певні види відповідальності, і не доводять порушення позивачем податкового законодавства, тому колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки статтею 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер відповідальності юридичної особи.

Крім цього, і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі „Інтерсплав проти України?).

Таким чином, безпідставними є посилання податкового органу на нікчемність правочинів по ланцюгу постачання.

Щодо посилань податкового органу на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт перевезення вантажу від ТОВ „Ангстрем Континенталь", ТОВ „Дидактика" та ПНВП „Техніка" до позивача, як на підставу для визнання таких правочинів нікчемними, колегія суддів зазначає, що сама собою відсутність таких документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч вимогам ст.71 КАС України відповідачем під час судового розгляду справи не було надано доказів в обгрунтуання правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції було досліджено співвідношення між документальним підтвердженням права позивача на податковий кредит, формування валових витрат та обставинами реального здійснення господарських операцій, за наслідками аналізу якого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність господарських операцій та протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.197, п.1 ч.1 ст.198, ст.ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі № 804/10707/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: Т.І. Ясенова

Суддя: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров