Постанова № 42988950, 02.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1Вн. № 8/567

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року 08:02 № 826/19288/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді колегії суддів: головуючий суддя - Санін Б.В., судді - Кобилянський К. М., Скочок Т. О. при секретарі судового засідання Дмитрієвій В. В. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГенерального штабу Збройних Сил України третя особаОСОБА_2провизнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (надалі - Позивач/ОСОБА_1.) до Міністерства оборони України (надалі - Відповідач/Міноборони України) в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України Муженка В.В. №310 від 25.11.2014 р. «Про тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою» (надалі - Наказ №310).

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні, в порядку передбаченому положеннями ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) було залучено в якості третьої особи без самостійних вимог, на стороні Відповідача - ОСОБА_2.

Одночасно, в порядку передбачено положеннями ст.52 КАС України, в судовому засіданні було замінено неналежного відповідача Міністерство оборони України на належного - Генеральний штаб України Збройних Сил України (надалі - ГШУ ЗСУ).

В судове засідання з'явився представник Позивача, який адміністративний позов підтримує в повному обсязі, просить його задовольнити та зазначає про порушення Відповідачем положень Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних сил України» (надалі - Статут ЗС України), Положення по проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р. (надалі - Положення №1153/2008) під час винесення спірного наказу. Так, зокрема Позивач зазначає про такі допущені порушення: під час фактичного виконання Позивачем обов'язків на посаді командира військової частини - польова пошта В0624 (надалі - в/ч ПП В0624) Відповідачем було призначено іншого виконуючого обов'язків командира, а саме ОСОБА_2; наказ було видано старшою за службовим становище на особою, в обхід безпосереднього керівника, за відсутності крайньої службової необхідності; не повідомлення Відповідачем Позивача, який час фактично приступив до виконання обов'язків на посаді командира в/ч ПП В0624, про призначення іншої особи виконуючою обов'язки командира; фактично Позивача не було відсторонено від посади командира в/ч ПП В0624.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову, зокрема зазначає про дотримання положень чинного законодавства під час винесення оскаржуваного наказу.

В судове засідання не з'явився представник третьої особи, про час та місце був повідомлений належним чином, клопотання про відкладення судового засідання не надходило.

Відповідно до положень ч.6 ст.128 КАС України, суд перейшов до письмового провадження по справі.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наступне.

25.11.2014 р. Наказом №310 начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних сил України генерал-полковника Муженко В. В. було покладено на заступника командира в/ч ПП В0624 підполковника ОСОБА_2 тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою командира в/ч ПП В0624.

Вважаючи винесений наказ Відповідача протиправним, Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом для захисту своїх прав та інтересів.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень вступу Статуту ЗС України передбачено, що цей Статут визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах. Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України.

В той же час, в п.1 Положення №1153/2008 визначено, що цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.

Згідно ч.1 п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

В ч.2 п.12 Положення №1153/2008 зазначено, що право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), і за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище.

В п.35 Статуту ЗС України визначено, що за крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач вважає, що підстав для винесення оскаржуваного Наказу №310 Начальником Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України не було.

Водночас, відповідно до Положення про ГШ ЗСУ, затвердженого указом Президента України №406/2011 від 06.04.2011 р. (надалі - Положення №406/2011), одним із основних завдань Генерального штабу є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері оборони, стратегії воєнної безпеки; стратегічне планування застосування Збройних Сил, інших військових формувань, правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв'язку, координація їх підготовки до виконання завдань у сфері оборони, організація стратегічного розгортання Збройних Сил, інших військових формувань, організація територіальної оборони та оперативного обладнання території держави; безпосереднє військове керівництво Збройними Силами; організація і контроль за здійсненням заходів, спрямованих на підтримання військ (сил) Збройних Сил та інших військових формувань і правоохоронних органів, Держспецтрансслужби і Держспецзв'язку у постійній бойовій та мобілізаційній готовності.

В п.8 Положення №406/2011 Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України у межах повноважень, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і директив, доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України, наказів та директив Міністра оборони України видає накази та директиви, організовує і контролює їх виконання

Відповідно до п.10 Положення №406/2011 Начальник Генерального штабу - Головнокомандувач Збройних Сил України, зокрема: здійснює безпосереднє військове керівництво Збройними Силами, а також організовує стратегічне розгортання і застосування Збройних Сил, з'єднань і військових частин інших військових формувань, їх органів управління, переданих у підпорядкування відповідним органам військового управління Збройних Сил; призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку військовослужбовців Збройних Сил та працівників Генерального штабу, формує і затверджує кадровий резерв державних службовців та в установленому порядку присвоює зазначеним працівникам відповідні ранги державних службовців, приймає рішення щодо їх заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності, організовує підготовку, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

В п.28 Статуту ЗС України передбачено, що єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Таким чином, і положення Статут ЗС України і Положення №406/2011 наділяють правом Начальника ГШ ЗСУ примати кадрові рішення, минаючи прямого начальника.

Як наслідок, Начальник ГШ ЗСУ мав повноваження приймати спірний Наказ №310.

В той же час, як вбачається із матеріалів справи, командиром військової частини А1314 було прийнято наказ №1098 від 24.11.2014 р. «Про організацію прийому - передачі справ та посади командира військової частини польова пошта В0624», в п.1 та п.2 якого наказано: командиру в/ч ПП В0624 підполковнику ОСОБА_5 в термін до 04.12.2014 р. здати справи та посаду; майору ОСОБА_1, заступнику командира з озброєння - начальнику технічної частини в/ч ПП В0624, в цей же час тимчасово прийняти справи та посаду командира в/ч ПП В0624. До 05.12.2014 р. представити на затвердження акт прийому-передачі справ та посади командира в/ч ПП В0624.

В п.120 та п.121 Положення №1153/2008 передбачено, що у зв'язку зі службовою необхідністю на військовослужбовця, який займає штатну посаду, може бути покладено тимчасове виконання обов'язків за іншою рівнозначною або вищою посадою, а саме: вакантною - за його згодою; невакантною - у разі тимчасової відсутності або внаслідок усунення чи відсторонення від посади військовослужбовця, який її займає. Тимчасове виконання обов'язків покладається на військовослужбовців наказом командира (начальника) військової частини

Таким чином, суд акцентує увагу, що тимчасове покладання виконання обов'язків за посадою на певну особу не є рівнозначним призначенню такої особи на таку посаду.

При цьому, суд приймає до уваги пояснення Відповідача, що тимчасове покладення виконання обов'язків з одного військовослужбовця на іншу особу не є рівнозначним усуненню з такого військовослужбовця від виконання службових обов'язків, відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді або відсторонення від посади.

В даному випадку відбулось тимчасове покладення виконання додаткових обов'язків за певною посадою на іншу особу.

Одночасно, на підставі Наказу №310 командиром військової частини А1314 було прийнято наказ №1102 від 25.11.2014 р. «Про внесення змін до наказу командира військової частини А1314 від 24.11.2014 р. №1098» відповідно до якого наказано:

ь констатуючу частину наказу командира військової частини А1314 від 24.11.2014 р. №1098 доповнено абз.2 такого змісту: «Згідно наказу начальника Генерального штабу Збройних Сил України від 25.11.2014 р. №310 тимчасове виконання обов'язків за вакантною посадою командира в/ч ПП В0624 покладено на заступника командира в/ч ПП0624 підполковника ОСОБА_2»;

ь пункт 2 розпорядчої частини наказу командира військової частини А1314 від 24.11.2014 р. №1098 скасувати та викласти в наступній редакції: «Підполковнику ОСОБА_6, заступнику командира в/ч ПП В0624, в цей же час тимчасово прийняти справи та посаду командира в/ч ПП В0624. До 05.12.2014 р. представити на затвердження акт прийому-передачі справ та посади командира в/ч ПП В0624».

Таким чином, суд критично ставиться до посилання Позивача, що його мали відсторони від виконання обов'язків командира в/ч ПП В0624.

Одночасно, відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

В ст.69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Як вбачається із матеріалів справи, Позивач посилається в адміністративному позові на наказ №14 від 21.11.2014 р. «Про організацію прийому передачі справ та посади командира військової частини - польової пошти В0624», як на доказ протиправності дій Відповідача.

Проте, вказаний наказ до матеріалів справи Позивачем надано не було, не зважаючи на положення ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.12.2014 р., відповідно до яких, Позивачу необхідно було надати документи, які підтверджують протиправність дій Відповідача.

В ч.2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Одночасно, Відповідачем надано письмові пояснення №3163/169 від 25.02.2015 р. (вх. №01-5/15 від 26.02.2015 р.), в яких роз'яснюється, що наказу №14 від 21.11.2014 р. «Про організацію прийому передачі справ та посади командира військової частини - польової пошти В0624» не існує.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, спростовано доводи Позивача та доведено правомірності своїх дій, а отже суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положення ч.1 та ч.2 ст.94 КАС України, понесені судові витрати не підлягають відшкодуванню Позивачу.

Керуючись ст.69-71, ст.94, ч.6 ст.128, ст.158-ст.163, ст.167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Головуючий суддя Б. В. Санін

Судді К. М. Кобилянський

Т. О. Скочок