Постанова № 42988875, 19.02.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2015 року 11:36 № 826/20507/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю:

представника позивача: Сич Є.Ю.,

представника відповідача: Корчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех Состав» до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.14р. №0012562204.

Адміністративний позов позивач мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем з порушенням норм чинного законодавства, оскільки господарські відносини між позивачем та контрагентами були реально виконані сторонамиї, що підтверджується первинною документацією. Окрім того, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчиненими його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

В судовому засіданні, представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятого рішення, як на підставу своїх заперечень, посилається на висновки актів перевірки контрагентів позивача, відповідно до яких вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представника позивача, представника відповідача, суд дійшов наступних висновків:

Судом встановлено, що ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі ст.20, пп. 78.1.1, пп. 78.1.11 п.78.1 ст.78, 79, 82 Податкового кодексу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех Состав» (код ЄДРПОУ 39157344) при взаємовідносинах з ТОВ «Протекшн ЛТД» (код ЄДРПОУ 39238810) за період з 01.04.14р. по 30.09.14р., за результатами якої складено акт від 20.11.14р. №1275/26-54-22-04-39157344.

В ході проведення перевірки встановлено порушення ТОВ «Промтех Состав»: п.п.185.1 ст.185, п.п.198.1 пп.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість за перевіряємий період на загальну суму 312442грн. в т.ч. за серпень 2014р. на суму 312442грн.

На підставі акту від 20.11.14р. №1275/26-54-22-04-39157344 ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014р. №0012562240 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 468663грн., з яких за основним платежем - 312442грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 156221грн.

Як встановлено судом, перевірку позивача призначено на підставі постанови про призначення позапланової документальної перевірки від 20.10.14р., якою постановлено призначити по кримінальному провадженні №32014110010000232 від 23.09.14р. позапланову документальну перевірку ТОВ «Промтех Состав» з питань дотриманні податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Протекшн ЛТД» (код ЄДРПОУ 39238810), ТОВ «Алкона Лідер» (код ЄДРПОУ 39238978), ТОВ «Тріумф+» (код ЄДРПОУ 39197565) за 2014 рік.

ТОВ «Промтех Состав» мало господарські відносини з ТОВ «Протекшн ЛТД» на підставі договору про надання послуг №1507/01 від 15.07.14р.

На виконання вказаного договору ТОВ «Протекшн ЛТД» у серпні 2014 року було виписано акт виконаних робіт від 31.08.14р. №3108/030, акт виконаних робіт від 31.08.14р. №3108/031 та податкові накладні від 31.08.14р. №709 та від 31.08.14р. №710.

ТОВ «Промтех Состав» до податкового кредиту в зазначених періодах віднесено суми ПДВ по господарським операціям з ТОВ «Протекшн ЛТД» з придбання з податком на додану вартість, які формували податковий кредит за період з 01.04.14р. по 30.09.14р. на загальну суму 312442грн.

При проведенні перевірки, відповідачем використано лист заступника начальника управління-начальника першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві Забарного М.М. №2575-0901 від 21.10.2014 (вх.№1665/7 від 23.10.2014) з постановою про призначення позапланової документальної перевірки ТОВ «Промтех Состав» (код ЄДРПОУ 39157344).

Відповідно до вищевказаної постанови у провадженні СУ ФР ДПІ у Голосіївському районі ГУ Міндоходів у м.Києві перебувають матеріали кримінального провадження №32014100010000232 від 23.09.2014 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.205 КК України. Відповідно до заяви гр. ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, він дізнався, що є засновником та керівником ряду підприємств, в т.ч. ТОВ «Протекшн ЛТД» (код ЄДРПОУ 39238810). ТОВ «Протекшн ЛТД» та інші суб'єкти господарювання він не реєстрував, наміру займатися підприємницькою діяльністю не мав, його особисті дані були використані невідомими особами. Також гр.ОСОБА_4 повідомив, що бухгалтерську та податкову звітність не підписував, свідоцтва платника ПДВ не отримував, печатки підприємств в дозвільній системі не отримував, банківські рахунки підприємств не відкривав та ними не розпоряджався, на керівних посадах зазначених підприємств не перебував та інших осіб на них не призначав.

Враховуючи вищенаведене, податковим органом зроблено висновок про проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, з метою штучного нормування валових витрат та податкового кредиту, які не мають реального товарного характеру.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі -Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Витратами відповідно до пп.14.1.27. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигоду вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. ( абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту та витрат, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підтвердження реальності виконання господарських відносин, в матеріалах справи міститься копії: договорів, актів наданих послуг, податкових накладних, виписок з банківського рахунку, заявок-повідомлень, актів огляду технічного стану вантажних вагонів, звіту про щодо наданих послуг по підготовці вагонів.

Як встановлено судом, основними видами діяльності ТОВ «Промтех Состав» за КВЕД є: Допоміжне обслуговування наземного транспорту (Код КВЕД 52.21); Вантажний залізничний транспорт (Код КВЕД 49.20); Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього(Код КВЕД 46.74); Транспортне оброблення вантажів (Код КВЕД 52.24); Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (Код КВЕД 52.29).

За умовами договору, укладеного позивачем з ДП «Трансгарант-Україна» від 04.04.14р. № 2-053/04-14, позивач взяв на себе зобов'язання щодо надання послуг пов'язаних з оглядом технічного стану залізничних вантажних вагонів Замовника, підготовку їх до завантаження.

Договором передбачено право Виконавця залучати до робіт інших осіб (підприємств, установ, організацій) для своєчасного та якісного виконання послуг, при цьому ТОВ «Промтех Состав» залишався відповідальним перед Замовниками за несвоєчасне чи неякісне виконання відповідних робіт(пп. 3.3.2 Договору).

З метою належного виконання відповідного договору, позивачем був укладений договір з ТОВ «Протекшн ЛТД», відповідно до якого останній на підставі заявок повинен був здійснювати огляд технічного стану відповідних вагонів, підготовку останніх до завантаження.

Основним видом діяльності ТОВ «Протекшн ЛТД» за КВЕД є: допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29), дане підприємство було зареєстроване платником податку на додану вартість.

По факту виконання робіт, на підставі договору з ТОВ «Протекшн ЛТД», були складені акти огляду технічного стану вантажних вагонів та звіт про виконані роботи, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт виконання робіт підтверджується підписаними та скріпленими печатками підприємств відповідними актами здачі-прийняття робіт з додатками щодо вартості виконаних послуг та використаних матеріалів.

Розрахунки за вказаними господарськими операціями підтверджують банківськими виписками.

За наслідками виконаних робіт, ТОВ «Протекшн ЛТД» були виписані позивачу відповідні податкові накладні, що за своєю формою відповідають вимогам, встановленим податковим законодавством.

В подальшому, отримані від ТОВ «Протекшн ЛТД» послуги були здані позивачем ДП «Трансгарант-Україна», що підтверджується Звітом про надані послуги за серпень 2014, Актом наданих послуг №51, додатками до Акту.

Перевіривши дійсність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, суд приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту та витрат, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договору та мають силу первинної документації в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України".

При цьому, суд зауважує, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань, але повинен дотримуватися принципу належної обачності при виборі контрагента.

При цьому, в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження недотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагента чи неможливості його здійснювати роботи за укладеними з позивачем угодами. Натомість сукупність доказів, які надані позивачем, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом за перевіряємий період.

Крім того, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження його за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів у останнього. За умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, суд вважає, що у позивача були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

За таких обставин, Окружний адміністративний суд міста Києва, за правилами, встановленими ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

За ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення, а тому останнє підлягає скасуванню як протиправне.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 08.12.14р. №0012562204.

Судові витрати в сумі 487,20грн. присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех Состав» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов